Блог | Крим перестав бути винятком

Перша атака на територію Російської Федерації за допомогою військового літака наочно продемонструвала, наскільки змінився характер війни з лютого 2022 року і, звісно, за останні десять років. У 2014 році головним завданням України було вивести свої війська із захопленої Росією території. Про те, щоб чинити опір окупанту, тоді й не йшлося: силові структури були деморалізовані багаторічними зусиллями Віктора Януковича та інших агентів російського впливу в українському керівництві та суспільстві, а суспільство буквально шоковане війною, пише Віталій Портников для "Крим. Реалії".

2022 року, після масштабного нападу Росії, українські збройні сили почали завдавати ударів по території Криму та інших окупованих регіонів країни з використанням західного озброєння. Це рішення також приймалося не без вагань, багатьом на Заході здавалося, що дозвіл бити по Криму може призвести до ударів Росії у відповідь не тільки по території України, але і по території країн НАТО. Але коли ніяких ударів у відповідь не було, західні лідери, очевидно, вирішили для себе, що Путін "все розуміє" і головне – це стримати українські удари по суверенній території Росії.

У цьому рішенні, звичайно ж, явно простежувалася неготовність усвідомити справжні наміри російського лідера. Питання зовсім не в тому, чи "розумів" Путін або ні, що з погляду Заходу Крим – зовсім не територія Росії і тому рішення дозволити українські удари по території півострова зовсім не означає замаху на російський суверенітет та безпеку. А в тому, що якби Путін вирішив би вплутатися у прямий конфлікт із НАТО, він би без вагань використав як привід удари по Криму. Відсутність такої реакції таки означала, що Путін до такого прямого конфлікту – незважаючи на всю свою войовничу риторику – не готовий. І саме такий принцип варто вже давно застосувати до ударів по суверенній території Росії.

Слід не міркувати в логіці "якщо ми дамо згоду на удари західною зброєю по території Росії, Путін ударить у відповідь", а дотримуватися підходу "якщо Путін зважиться на удар по Заходу, він використає будь-який привід для завдання такого удару, навіть якщо ми не будемо давати йому жодних підстав для атаки". І для того, щоб зрозуміти правильність саме такої інтерпретації дій російського президента, варто згадати, з чого починалася велика війна Росії проти України – коли Україна не давала жодних підстав для удару, а Путін шукав і знаходив хибні приводи.

Можливо, саме таке розуміння суті російської політики підштовхнуло союзників України до дозволу застосовувати західну зброю для ударів по суверенній території Росії. Тепер Крим перестав бути винятком.