Блог | Крим з півострова перетвориться на острів – це лише питання часу

У військовій справі є залізна логіка. Стратегія — це не просто красиве слово, це послідовність дій, яка не може зупинитися на півдорозі. Сьогодні ми бачимо, як крок за кроком Україна методично відрізає Крим від "великої землі" окупанта. Сухопутний коридор, який ворог так самовпевнено пробивав через наші залиті кров'ю південні землі, поступово перетворюється на пастку. Мости на цьому шляху або знищені, або під постійним і дуже точним вогневим контролем ЗСУ.  

А це означає лише одне: Керченський міст — наступний. Це не питання "чи станеться це", це питання "коли саме" це буде найефективніше для нашої перемоги.

Окупанти це прекрасно розуміють і панічно шукають шпарини. Останнім часом їхня військова логістика перетворилася на жалюгідний маскарад. Вони везуть пальне та боєприпаси на півострів, маскуючи свої бензовози під цивільні фури з написами "Молоко" чи "Хліб". Так само, як до цього вони намагалися ховати операторів БПЛА та військових у звичайних рейсових автобусах, прикриваючись цивільними. Але цей фарс більше не працює. Наша розвідка бачить усе наскрізь, і коли ці "молоковози" з вибухонебезпечним пальним підуть через Керченську протоку — міст виконає свою головну історичну місію. Він впаде, остаточно відрізавши логістику агресора.

Є велика надія, що вже до кінця цього місяця Крим з півострова перетвориться на справжній, ізольований острів. І в цьому криється найважливіший, найзворушливіший сенс усієї цієї військової стратегії.

Ми не росіяни. Ми не штурмуємо міста "м'ясними хвилями", зрівнюючи їх із землею. Ізоляція Криму — це шанс на унікальну деокупацію. Шанс звільнити наш півострів без виснажливих, кривавих сухопутних боїв. Без штурму Перекопу, без руйнування міст, а головне — зі збереженням життів наших найкращих воїнів та цивільних українців, які роками чекають на повернення додому під синьо-жовтий прапор.

Коли у ворога закінчаться набої, снаряди й паливо, а міст лежатиме на дні протоки, у них залишиться єдиний вихід — забиратися геть вплав.

Я щиро вірю, що цей "кримський острівний фінал" стане початком кінця всієї цієї страшної війни. Що за звільненням Криму настане довгоочікуваний, справжній мир, де на наших дорогах знову їздитимуть звичайні хлібовози, у автобусах їздитимуть усміхнені туристи, а кожне збережене життя нашого солдата стане найбільшою перемогою, яку ми вибороли розумом, терпінням і незламною вірою. Крок за кроком, додому. Слава Україні!