Блог | Плани росіян на фронті зірвані. Над РФ маячить дестабілізація
Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google
Росія здійснила черговий масштабний обстріл, який наочно підкреслює безвихідність ситуації, що склалася.
1. У Харкові Росія вкотре атакувала непрацюючий "Епіцентр". Навіщо? Загадка.
Вранці у Волчанській громаді росіяни за допомогою FPV-дрона вбили людину. Вночі зруйнували вокзал у Берестині (екс-Красноград).
У мережі вже є відео, як FPV-дрон на оптоволокні літає над перехрестям у Дергачах і б’є за кілька метрів від зупинки, де стоять люди, та цивільних легкових автомобілів. Жодних військових цілей, свідомий військовий злочин.
До цього кілька днів бомбили Ізюм.
Перелічувати всі удари по Києву, Одесі, Одеській області, Запоріжжю та іншим регіонам не буду – інформації достатньо. Росіяни навмисно атакують цивільні об’єкти та відверто тероризують населення.
Причина?
Проілюструю сьогоднішньою цитатою генерала Андрія Білецького з "Укрінформу":
"У росіян був задум на Донецькому напрямку – це охоплення так званих міст-фортець з півночі і півдня. З півдня це було охоплення через Добропілля, а з півночі – через оцей виступ, який зараз зрізається, на місто Святогірськ воно йшло і далі... до населеного пункту Барвінкове, де дві ці клішні російської армії – добропільська з півдня і святогірська з півночі – повинні були замкнутися".
Інфільтрацію росіян поблизу Добропілля зупинили минулого року, нині ситуація там залишається складною, але контрольованою.
"Північна ж клішня фактично розгромлена і знищена". Білецький наголосив, що тепер критично важливо "паралізуючи логістику, паралізуючи тили, не давати можливість росіянам відновити цей наступ".
"Тоді їм доведеться штурмувати Слов’янсько-Краматорську, Дружківсько-Костянтинівську агломерацію в лоб. А штурмувати в лоб ці міста – це значно болісніше і затратніше для них діло, ніж пробувати їх охопити і фактично... взяти без бою".
Порівняйте з моїм попереднім дописом. Майже дослівно.
Бо все максимально очевидно: плани росіян на фронті зірвані, маячить перспектива багатомісячної виснажливої кампанії, яка навіть за високих цін на нафту буде руйнівною для російської економіки. Оскільки росіянам терміново потрібні астрономічні вливання недорогих грошей і повноцінний доступ до технологій, яких немає у Китаю.
Визнати цю реальність Кремль зараз не може, після "виборів" будуть ухвалені якісь рішення. Що росіяни можуть – здійснювати державний терор, ламати українську економіку, руйнувати країну.
2. Незважаючи на те, що росіяни вкладають ресурси у боротьбу з нашими дронами, їм не вдається забезпечити собі прийнятний захист. Про що свідчить спектр і географія уражених цілей.
Ярославль – один із найбільших НПЗ.
Ростов – аеродром (мінус три транспортні літаки та три вертольоти).
Трохи раніше: Брянськ – дві пускові установки С-400. Таганрог – авіаремонтний завод. Слов’янськ-на-Кубані – пара резервуарів на НПЗ…
Якщо подивитися на весняні прогнози, то, за винятком позитивного ефекту від іранської кампанії Трампа, весь лінійно передбачуваний негатив у Росії збувається. Проблеми не вирішуються – накопичуються, рішення відкладаються. У довгостроковій перспективі розраховувати на допомогу війни в Перській затоці росіяни не можуть.
Ставка на зміну політики європейців може спрацювати, але значимий ефект буде не раніше літа – наступної осені.
А за рік багато чого станеться.
3. Закон імені Ліндсі Грема, який Трамп ще має підписати, – це позитивний сигнал. Навіть найзапекліші скептики та лоялісти Кремля вже публічно зазначають: навіть якщо його не підпишуть або він якимось чином зашкодить США, то Росії добра точно не принесе. Враховуючи імпульсивність американського лідера, треті країни будуть створювати додаткові ризики, що неминуче обернеться втратами для Росії.
Цей закон у нас сприймають як захід проти Китаю та Індії. Однак у зоні найбільшого ризику також перебувають Туреччина та Білорусь…
Ціну війни для України та Росії порівняти неможливо – вона просто різної якості. Але "успіхи" Путіна такі, що в РФ починають вимовляти раніше відсутнє слово "дестабілізація" як опис середньострокової перспективи. А це вже не про Україну. Це про їхні шкури.
