Кримський міст та інші стратегічні цілі для ЗСУ: чи посилить Росія обстріли і як має відповідати Україна

Біль і розпач, гнів і жага помсти – ось головні емоційні реакції українців на наслідки чергових ракетних обстрілів Вінниці, Миколаєва, Харкова з боку російської армії. Абсолютно варварські за своєю суттю удари по українських містах є свідченням безсилля ворожої військової машини на полі бою. Тероризм як явище має дві головні ознаки, першою з яких є власне терор – залякування суспільства і держави з метою посіяти паніку і страх, щоб спробувати диктувати свої умови. Друга ознака – це непрямі та асиметричні дії у відповідь. До тероризму вдаються лише ті, хто слабший від свого супротивника, хто не в змозі задіяти інші бойові ресурси. І в цьому плані Росія вкотре розписується в неспроможності досягати своїх військово-стратегічних цілей. За майже п’ять місяців війни держава-агресор своїми злочинними діями вже перевищила криваву статистику всіх інших терористичних угруповань світу.

Чи маємо помститись?

Шалені хвилі емоцій прокотились українськими соцмережами, і головним лейтмотивом висловлювань значної частини суспільства є жага помсти, завдання ударів у відповідь і застосування принципу "око за око". Все це абсолютно логічно, адже промовчати в такій ситуації може тільки байдужий або ворог України. Однак чи буде помста з боку України? Відповідь на це питання – і так, і ні. Найбільш "гарячі голови" пропонують удари по цивільних об’єктах російських міст, мотивуючи це тим, що відповідь за загибель українських мирних жителів має буде симетричною.

Саме таких реакцій у відповідь і чекає наш ворог, готуючи всі ресурси своєї внутрішньої і зовнішньої пропагандистської машини для чергових звинувачень України. Якщо ви вважаєте, що байки про "вісім років обстрілів Донбасу українськими націоналістами" розраховані лише на зомбоване населення РФ, то дуже помиляєтесь… Усі ці російські наративи залюбки повторює пропаганда Китаю та Індії, арабські й латиноамериканські політики та журналісти.

Будь-який такий крок з боку України сколихне хвилі проплачених Росією антивоєнних рухів і виступи проросійських політиків у Європі, особливо якщо гіпотетичні удари з нашого боку будуть завдані з використанням західної зброї. Так, в очах усіх ми автоматично перетворимось на тих, з ким воюємо – варварів-терористів, адже зовнішньополітичну репутацію дуже легко зіпсувати одним необережним наказом. Тож РФ з нетерпінням чекає на це, щоб намагатись зруйнувати всю нашу і без того складну стратегію військово-політичного співробітництва із Заходом.

Якою ж буде відповідь України?

Як бачимо, за всі місяці війни військово-політичне керівництво України демонструє адекватність і розуміння всіх наслідків сліпого наслідування варварської тактики росіян і віддає перевагу виключно високоточним ударам по військових цілях і об’єктах військової інфраструктури. Згадайте ураження в порту Бердянська БДК "Саратов", потоплення крейсера "Москва", неоднократні комбіновані удари по силах і засобах супротивника на острові Зміїний, що призвело до його звільнення, інші менш відомі, але значущі атаки. Новий етап у цій успішній стратегії наступив останнього тижня, коли ЗСУ почали ефективно використовувати західні зразки РСЗВ проти командних центрів, ППО і логістики окупантів.

Ракетні обстріли Вінниці ще раз підтверджують надзвичайну болючість дій української армії проти російських військ, тому ми маємо продовжувати бити в найбільш чуттєві точки їхніх угруповань.

Зараз активно ширяться чутки про можливе отримання Україною більш далекобійних боєприпасів для західних РСЗВ, що може значно розширити глибину і вибір ураження цілей супротивника. Не дивно буде, якщо однією з кулуарних умов передачі цих зразків зброї стане незастосування їх по цивільних об’єктах на території Росії (військові об’єкти на території Криму і ОРДЛО типово вважаються законними цілями).

Однак потрібно нагадати, що такі об’єкти, як Кримський міст, "бамбіть" який закликають пересічні коментатори із соцмереж, надзвичайно щільно охороняються ворожою ППО, якої у РФ більше ніж достатньо, і ця ланка збройних сил у них є традиційно сильною. За таких умов витрата дорогоцінних далекобійних ракет без гарантованого ураження цілі буде стратегічною помилкою (не кажучи про те, що знищити ракетами величезний міст надзвичайно важко, практично неможливо).

Якщо ж говорити про помсту, то першочерговою ціллю (незважаючи на протидію ППО) має стати чорноморська флотилія РФ (адже після втрати флагманського крейсера "Москва" вона за статусом не може називатися флотом) та бази її дислокації. Значна кількість ракетних обстрілів по Україні (зокрема по Вінниці) виконувалась саме надводними кораблями і підводними човнами супротивника, а також ракетними підрозділами берегової охорони.

Максимальне ураження до рівня втрати боєздатності морського компоненту Росії на Чорному морі є адекватним, законним і першочерговим завданням ЗСУ на шляху убезпечення України та наших міст від ракетних ударів із моря. Ба більше, повне або навіть часткове виконання цього завдання створюватиме сприятливі умови для звільнення тимчасово окупованих територій на півдні нашої держави і відновлення морського сполучення, що є надзвичайно важливим для української та світової економіки.