Leopard 1, Gepard, SK-105 Kürassier та інші раритети: яку бронетехніку хоче продати Україні бельгійський колекціонер

Початок 2023 року для України можна сміливо називати танковим: Німеччина погодила надання і реекспорт танків Leopard 2, США ухвалили рішення надати танки M1 Abrams, а Велика Британія – танків Challenger 2. Окрім цього, західні союзники зібрали для України ще пів тисячі старих радянських танків різних модифікацій – переважно Т-72 і Т-80.

Але й це ще не все. Дізнавшись про рішення Німеччини щодо реекспорту в Україну її "Леопардів", заявив про себе засновник бельгійської приватної збройної компанії OIP Land Systems Фредді Верслуїс. Він 20 років скуповував по світу старі танки та бронетранспортери, розраховуючи, що одного дня на зброю знову виникне попит. І ось, схоже, настав його зоряний час.

Станом на сьогодні колекція бельгійця вважається однією із найбільших приватних зібрань зброї у Європі. У його арсеналі налічується 50 танків Leopard 1, 38 німецьких зенітних танків Gepard, 112 австрійських легких танків SK-105 Kürassier, 100 італійських бронетранспортерів VCC-2 та 70 американських бронетранспортерів M113. Загалом же його фірма OIP Land Systems має на складі близько 500 броньованих машин.

OBOZREVATEL розбирався – що це за раритетна бронетехніка, на що вона здатна і які у неї шанси опинитися в Україні.

Танки Leopard 1

Leopard 1 (до появи нової моделі Leopard 2 називався просто Leopard) – це німецький основний бойовий танк другого покоління, який був розроблений та виготовлявся у Західній Німеччині з 1965 до 1984 року.

Усього було виготовлено 4744 одиниці, які перебували (а подекуди й досі перебувають) на озброєнні у 12 країнах на чотирьох континентах. Найбільшими експлуатантами, окрім власне ФРН, були Нідерланди, Бельгія, Норвегія, Данія, Австралія та Італія. Сьогодні найбільше танків цієї марки експлуатують Греція, Чилі, Туреччина і Бразилія.

Базова версія танка має зварний корпус, литу башту і нестабілізовану нарізну 105-мм гармату L7A3 з довжиною ствола у 51 калібр. Боєкомплект складається з 60 пострілів, 45 з яких розташовано у корпусі танку та 15 у башті. Додатково з озброєння є спарений 7,62-мм кулемет MG3 з боєкомплектом у 1250 набоїв.

У процесі експлуатації танк зазнав сім модифікацій, наслідком яких стали нова башта, стабілізована гармата, покращена броня, сучасна система наведення, з'явились лазерні далекоміри, тепловізори тощо.

Фредді Верслуїс придбав 50 танків Leopard 1 у 2014 році, коли бельгійський уряд вивів їх з експлуатації. Вони обійшлись йому вартістю 37 тис. євро за кожен, що на той час вважалося ринковою ціною для списаної бронетехніки.

У 2023 році бельгійський уряд звернувся у компанію OIP Land Systems з пропозицією викупити танки назад, щоб відремонтувати і передати їх Україні, однак сторони поки що не змогли дійти згоди. Міністерка оборони Бельгії Людивін Дедондер звинуватила фірму у спробі отримати "величезний прибуток" від продажу.

"Переговори все ще продовжуються, але я не збираюся платити пів мільйона за танк, який і близько не боєздатний", – заявила Дедондер бельгійським ЗМІ.

У Верслуїса своє бачення ситуації. Він стверджує, що відкритий для всіх варіантів, але "ціна має бути справедливою", тому що для нього це бізнес, а не благодійність. При цьому він визнає, що танки небоєздатні і потребують спочатку діагностики, а потім капітальної модернізації.

"Нині немає сенсу говорити про ціни, тому що нам потрібно перевіряти стан кожного танка і те, що необхідно оновити. Можуть знадобитися місяці та до мільйона євро на ремонт кожного танка, щоб підготувати його до використання в Україні. Їм потрібен новий двигун, амортизатори, новітні радіолокаційні технології тощо", – пояснив бельгійський підприємець у коментарі The Guardian.

Також Верслуїс сказав, що бельгійський уряд – не єдиний, хто цікавиться цими танками, Нещодавно до нього стосовно можливості купівлі танків звернувся державний експортер та імпортер озброєнь України і Об'єднані експедиційні сили Великої Британії.

Легкі танки SK-105 Kürassier

SK-105 Kürassier ("Кірасир" – названий на честь вершників важкої кавалерії XVI-XX століть, обладунки яких називались кірасою) – це австрійський легкий танк, який класифікується як винищувач танків. Він був розроблений у другій половині 1960-х років з метою забезпечити австрійську армію власним протитанковим засобом, здатним діяти на сильно пересіченій місцевості.

З 1971-го по 1993-й рік було виготовлено близько 600 таких танків – для австрійської армії, а також на експорт до Аргентини, Марокко, Тунісу, Болівії, Ботсвани і Бразилії. У всіх цих країнах, крім Австрії, він досі перебуває на озброєнні.

Танк SK-105 має традиційне компонування – відділення управління розміщене спереду, бойове посередині, моторно-трансмісійне ззаду.

Башта танка створена на основі французької башти FL12 шляхом внесення численних удосконалень, зокрема – робоче місце механіка-водія зміщене до лівого борту, а справа від нього знаходяться акумуляторні батареї і механізм заряджання. Приводи наведення дубльовані – і навідник, і командир можуть вести вогонь, користуючись гідравлічними або ручними приводами. Також танк обладнаний пристроєм нічного бачення і лазерним далекоміром.

Корпус зварений із сталевих броньових листів, башта сталева зварно-лита. Основний броньовий захист танка розроблювався як протикульовий. Також лобова частина корпусу і башти можуть протистояти снарядам 20-мм автоматичних гармат.

Танк володіє високими показниками рухомості по пересіченій місцевості як для свого часу. Він здатний подолати підйом до 35 градусів, вертикальну перепону заввишки 0,8 м і траншею завширшки до 2,4 м.

На танку використовується 6-циліндровий дизельний двигун Steyr 7FA рідинного охолодження з турбонаддувом, який має потужність 320 кінських сил і автоматичну трансмісію ZF 6 HP 600 з гідротрансформатором. Ходова частина містить по п'ять двоскатних прогумованих опорних котків на кожен борт і по три підтримуючих котки. Підвіска індивідуальна торсіонна.

Основним озброєнням SK-105 є нарізна 105-мм гармата 105 G1, здатна вести вогонь різними типами боєприпасів: кумулятивним, осколково-фугасним, бронебійним опереним підкаліберним і димовим. Максимальна дальність стрільби становить 2700 м, але найбільшої ефективності постріли досягають на відстані до 1000 м.

Скорострільність гармати становить 12 пострілів за хвилину. Заряджання гармати відбувається автоматично із двох магазинів барабанного типу по шість пострілів кожний. Для перезаряджання магазинів треба витягнути барабани з танка. Повний боєкомплект гармати становив 42 постріли.

З додаткового озброєння справа від гармати встановлений спарений кулемет MG 74 з боєкомплектом 2000 патронів. Такий же кулемет встановлений у командирській башточці.

Про інтерес до цих танків з боку України наразі нічого не відомо. До того ж фірма OIP Land Systems поки не може продати свої 112 одиниць SK-105, оскільки Австрія не дала добро на їх реекспорт.

"Це велика ганьба, тому що вони у хорошому стані і їх легко підготувати. Ми взяли ці танки, коли вони були нікому не потрібні. Тепер я дуже хотів би побачити їх в Україні", – заявив Фредді Верслуїс у коментарі The Guardian.

Зенітні танки Gepard

ЗСУ Gepard – це німецька зенітна самохідна артилерійська установка, яку виробляла компанія Krauss-Maffei із середини 1970-х років. У кінці 2000-х років її почали знімати з озброєння в Німеччині, Бельгії та Нідерландах.

Установка призначена для захисту стаціонарних об'єктів і бронетанкових колон на марші від атак з вертольотів та літаків на малих і надмалих висотах вдень і вночі за будь-яких погодних умов та в умовах інтенсивної радіоелектронної протидії супротивника.

Gepard базується на шасі танка Leopard 1. На башті, що може обертатися повне коло, встановлені дві 35-мм гармати Oerlikon KDA та два радари: пошуковий і відстежувальний. Кожна з гармат має швидкострільність 550 пострілів на хвилину. Довжина стволів складає 3,15 метра, початкова швидкість снарядів – 1440 м/с, ефективна дальність ураження – 5500 м. До боєкомплекту входять 640 снарядів для ураження повітряних цілей і 40 бронебійних снарядів для стрільби по наземних цілях.

Станом на сьогодні Україна вже отримала від Німеччини 30 установок Gepard, які відмінно себе зарекомендували як засоби протидії іранським дронам-камікадзе Shahed 136 і Shahed 131.

Про інтерес до "Гепардів" з колекції OIP Land Systems в контексті України наразі нічого не відомо.

Бронетранспортери M113

M113 – це американський гусеничний бронетранспортер з алюмінієвим корпусом. Виготовлявся з 1970-го по 2007-й рік. Тривалий час був основним бронетранспортером армії США. Станом на сьогодні стоїть на озброєнні у понад 50 країнах світу, включно з Україною.

M113 має стандартне передньомоторне компонування, із розміщенням моторного відділення у лобовій частині машини, а об'єднаного бойового і десантного відділення – у кормовій. Екіпаж M113 складається з двох чоловік: механіка-водія і командира, крім них, бронетранспортер може штатно перевозити 11 десантників.

Для посадки і висадки механік-водій і командир мають індивідуальні круглі люки в даху корпусу над своїми місцями. Для посадки і висадки десанту передбачено велику відкидну вниз апарель в кормі машини, через яку піхотинці можуть оперативно залишати бронетранспортер відразу по двоє. Апарель опускається і піднімається за допомогою гідравлічного приводу, керованого з місця водія. Також в ній є звичайні двері. Додатково у даху корпусу над десантним відділенням є квадратний вантажний люк, який відкидається назад.

Броньовий корпус M113 являє собою жорстку коробчасту конструкцію, яка збирається за допомогою зварювання з катаних плит алюмінієвої броні (точніше, сплав алюміній-магній-марганець) завтовшки 12, 29, 32, 38 і 44 мм. Лобова частина корпусу в базовій конфігурації в межах кута безпечного маневрування забезпечує захист від 12,7-мм бронебійних куль з дистанції 200 м.

Озброєння M113 у варіанті бронетранспортера складається з одного 12,7-мм кулемета M2HB. Кулемет розміщується на командирській башточці у турельній установці, що дозволяє йому круговий обстріл. Боєкомплект кулемета складається з 2000 набоїв у стрічках по 100 штук.

Україна вже має на озброєнні більше ніж 400 бронетранспортерів M113 різних модифікацій: 200 одиниць передали безпосередньо США, 54 одиниці – Німеччина, 50 одиниць прибули з Литви, 46 – з Великої Британії, 28 – з Австралії, 20 – з Іспанії, 15 – з Португалії, плюс неоголошену кількість передали Нідерланди.

Цікаво, що передані Великою Британією 46 бронетранспортерів М113 були викуплені саме у компанії OIP Land Systems Фредді Верслуїса. Щодо решти бронетранспортерів цієї марки інформації наразі немає.

Бронетранспортери VCC-2

VCC-2 – це італійський гусеничний бронетранспортер, розроблений в Італії компанією OTO Melara. Перебуває на озброєнні лише армій Італії і Саудівської Аравії.

Ця машина заснована на загальній архітектурі американського M113 з різними вдосконаленнями, пов'язаними з досвідом використання його в італійській армії. Зокрема, в задній частині автомобіля нахилена броня, а в транспортному відсіку створені прорізи. Ці модифікації покращили характеристики машини, однак зменшили транспортну місткість десанту до сімох осіб.

На складах компанії OIP Land Systems є 100 таких бронетранспортерів, однак інформації про інтерес до них з боку України чи українських партнерів наразі немає.

Перспективи

Як бачимо, частина з найбільшої у Європі приватної колекції важкого озброєння вже в Україні, ще частина – на стадії переговорів. Доля решти бронетехніки поки невідома, однак, враховуючи останні тенденції, не варто відкидати сценарій, за яким вся вона рано чи пізно опиниться на озброєнні ЗСУ.

"Багато з цих танків стоять тут роками. Сподіваюся, тепер настав час, коли вони нарешті побачать бойові дії в Україні", – каже Фредді Верслуїс, який може суттєво на цьому збагатитись. Але звинувачувати його нема в чому – свого часу він вклався в цю бронетехніку грошима без будь-яких гарантій на успіх, і ось доля йому, схоже, посміхнулась.

Лише перевірена інформація у нас в Telegram-каналі Obozrevatel та у Viber. Не ведіться на фейки!