Суперброня й унікальна гармата: що відомо про танки Challenger 2, які Україна може отримати від Британії

9 січня з'явилась неофіційна інформація, що Велика Британія вперше з початку війни в Україні розглядає можливість постачання Києву танків Challenger 2. Британське видання Sky News пише, що йдеться про поставку 10 таких танків. Якщо ця інформація отримає офіційне підтвердження, то це будуть перші важкі гусеничні танки західного зразка на озброєнні ЗСУ.

А поки немає офіційного підтвердження, OBOZREVATEL розбирався – що це за танки і яку користь вони принесуть для Збройних сил України.

Передісторія

Західні партнери тривалий час відмовляли Києву у важких наступальних озброєннях, аргументуючи це, з одного боку, небажанням спровокувати нове загострення у цій війні, а з іншого – небажанням провокувати Путіна втягуванням країн НАТО у війну. Ситуація змінилась після поїздки президента України Володимира Зеленського в США у грудні 2022 року, за результатами якої було проголошено курс на підтримку України до перемоги.

Після цього заяви про надання Україні наступальної бронетехніки посипались як з рогу достатку: 4 січня – Франція пообіцяла "колісні танки" AMX-10 RC; 6 січня – США включили в наступний пакет військової допомоги 50 одиниць БМП Bradley; також 6 січня Німеччина заявила, що готує передати до 40 одиниць БМП Marder, а 9 січня з'явилась інформація, що Польща готова передати "символічну кількість" танків Leopard німецького виробництва, а Велика Британія – танків Challenger 2. І є всі підстави вважати, що це лише початок.

Читайте також: Важкі бронемашини чи легкі танки? Що відомо про AMX-10 RC, які Україна скоро отримає від Франції

Що за танк

Challenger 2 ("Челенджер", у перекладі з англійської – "Той, хто кидає виклик") – це основний бойовий танк сухопутних військ Великої Британії. Належить до танків третього покоління. Він був прийнятий на озброєння у 1991 році і згідно з відкритою інформацією, зараз британська армія має 386 таких танків, експлуатація яких планується аж до 2035 року. Ще 38 таких танків має на озброєнні Оман.

Тобто це не якась там списана застаріла техніка, а цілком сучасний бойовий танк, який ще щонайменше 12 років буде перебувати на озброєнні однієї з провідних армій світу.

Розробила танк британська збройна компанія Vickers Defence Systems (зараз входить до складу збройного концерну BAE Systems) з урахуванням вимог Генерального штабу Королівських збройних сил до танку нового покоління. Розробки почались у 1986 році, а вже у червні 1991 року, після тривалого порівняння із зразками інших виробників (серед можливих кандидатів були американський M1A2 Abrams, французький AMX-56 Leclerc і німецький Leopard 2), міністерство оборони вирішило прийняти танк Challenger 2 на озброєння.

З 1998 по 2002 рік танки Challenger 2 повністю замінили в британській армії своїх попередників – танки Challenger 1 (цікаво, що спільними для обох моделей є лише 5% деталей). З 2003-го по 2010-й рік танки Challenger 2 активно застосовувались у бойових діях у Боснії і Герцеговині, Косові та Іраку

У 2008 та 2016 роках танк зазнавав суттєвих модернізацій. Зокрема, було встановлено комплект додаткового навісного бронювання, нову 120-мм нарізну гармату, новий двигун потужністю 1100 кВт, нову автоматичну трансмісію, нову систему управління вогнем та кондиціонер, не кажучи вже про сучасну електроніку.

Бронезахист

Challenger 2 вважається одним із найбільш важкоброньованих серед західних танків – у нього і башта, і корпус прикриті бронею "Чобгем" другого покоління під кодовою назвою "Дорчестер", всі відомості про яку досі засекречені. Відомо лише, що "Чобгем" є композитною бронею, яка утворюється з декількох шарів різних сплавів броньової сталі, кераміки, пластичних композитів та кевлару.

Опціонально по бортах корпусу і башти здійснюється установка модулів динамічного захисту ROMOR в поєднанні з гратчастими екранами. Всередині башти розташований комплекс захисту від біологічної та хімічної зброї.

При цьому танк має велику ослаблену зону в фронтальній проєкції (у нижній лобовій деталі танка), яка не має комбінованого бронювання, а є листом звичайної сталі приблизно 80-100 мм товщини. Однак на типових дистанціях бою в це місце важко влучити завдяки екрану місцевості, крім того, передбачена установка протикумулятивного динамічного захисту ROMOR, що багато в чому компенсує її слабкість.

Спереду, по обидва боки башти розташовані по п'ять установок, що вистрілюють димові гранати. Крім цього, Challenger 2 може створювати навколо себе димову завісу, вприскуючи солярку в вихлопні отвори.

За весь час участі у бойових діях зафіксовано лише два випадки, коли танки Challenger 2 зазнавали уражень, один з яких був "дружнім вогнем" іншого такого ж танка. Також зафіксовано випадок, коли під час бойових дій в Іраку один із "Челенджерів" отримав 15 влучень із протитанкових гранатометів без пробиття броні.

Озброєння

Танк Challenger 2 оснащений 120-мм нарізною гарматою L30A1 завдовжки 55 калібрів. Ця гармата є єдиною нарізною гарматою цього калібру на озброєнні країн НАТО. Вона відлита методом електрошлакової переплавки, канал гармати хромований, ззовні вона покрита термоізоляційним кожухом. Гармата стабілізована у двох площинах і має електричні приводи наведення. Боєкомплект гармати становить 52 постріли.

Ліворуч від основної гармати встановлений спарений з гарматою 7,62-мм кулемет L94A1 (боєзапас 4000 патронів). Додатково біля командирського люка на башті встановлено 7,62-мм кулемет L37A2, який призначений, переважно, для протиповітряної оборони.

Також танк обладнаний цифровою системою управління вогнем фірми General Dynamics, яка включає 32-бітний процесор і шину даних Mil Std 1553, вперше встановлену саме на цій моделі танків.

Снаряди

Гармата L30A1 є єдиною гарматою основного бойового танку третього покоління з нарізним стволом. Це пов'язано з тим, що британська армія продовжує надавати перевагу використанню фугасних снарядів, для яких важлива дальність ураження. При цьому танк використовує роздільне заряджання (коли пороховий заряд у гільзі не з'єднаний зі снарядом, а гармата заряджається в два прийоми – спочатку снаряд, потім заряд) і може стріляти різними типами снарядів:

Фугасний снаряд L31 HESH – має радіус дії до 8 км і ефективний проти будівель і легкоброньованих транспортних засобів. Руйнівна дія фугасного снаряда складається з ударної дії снаряда по перешкоді, дії продуктів вибуху, ударної хвилі і осколків корпусу снаряда, що утворюються під час вибуху.

Димовий снаряд L34 з білим фосфором. Це спеціальний артилерійський снаряд, споряджений димоутворювальною речовиною, під час розриву якого утворюється щільна хмара диму. Використовується для "засліплення" спостережних та командних пунктів, вогневих засобів і живої сили противника, постановки димових завіс або димової хмари, а також для цілевказання, сигналізації, пристрілки та визначення швидкості і напряму вітру в районі цілі.

Бронебійний підкаліберний оперений снаряд із відкидним піддоном L27A1 APFSDS (він же CHARM 3). Це тип бронебійного снаряда, який використовують для ураження сучасної бронетехніки. Основна ідея полягає у створенні довгого та тонкого пострілу, де вся кінетична енергія сконцентрована на малій площі. Аеродинамічна стійкість і точність задається нарізним стволом гармати і оперенням, схожим на оперення стріли. (Тут варто зауважити, що американська армія відмовилась від такого типу снарядів через їхню малу ефективність проти радянської/російської динамічної броні "Контакт-5").

Перспективи

Як зазначалося вище, інформація про передачу цих танків Україні має неофіційний характер і навряд чи набуде офіційного підтвердження до 20 січня, коли має відбутися чергова зустріч у форматі "Рамштайн". Очікується, що саме там буде оголошено про передачу Україні нового озброєння, зокрема й танків Challenger 2.

Якщо ЗСУ й справді отримають 10 танків Challenger 2, то зможе сформувати з них одну танкову роту. Але тут також багато буде залежати від того, які боєприпаси і у якій кількості отримає Україна, адже, як уже зазначалося, інші нарізні гармати 120-мм калібру в НАТО відсутні, тому у випадку нестачі британських боєприпасів замінити їх іншими аналогічними не вдасться.

Також велике значення матиме те, як буде вирішене питання ремонту (як поточного, так і капітального) танків. Адже як показує досвід використання САУ CAESAR, відсутність ремонтної бази в Україні не лише влітає в копієчку через необхідність транспортування машин у Польщу і назад, але й забирає дорогоцінний час.

Лише перевірена інформація в нас у Telegram-каналі Obozrevatel та у Viber. Не ведіться на фейки!