Майор Гетьман: чому Путін почав обстрілювати Україну щодня і що насправді отримає. Інтерв’ю

Атаки країни-терориста Росії на Україну стали щоденними. Якщо раніше інтервал між масованими атаками становив від 10 днів до двох тижнів, то зараз ворог суттєво активізувався. Це і суто емоційна реакція на невдачі на фронті, і намагання перешкодити наступу Збройних сил України. Втім такі сподівання – не більше, ніж фантазії. Можливості окупанта суттєво скоротилися й продовжують скорочуватися.

Численні атаки на Київ продемонстрували, що протиповітряна оборона столиці є надзвичайно ефективною. Так, за попередніми даними, по місту було запущено балістичну ракету, яку раніше ППО не могли знешкоджувати. Проте цього разу ракету було збито. Українські Сили оборони ефективно знищують нафтобази ворога, створюючи для нього колосальні проблеми. І це є запорукою успішного наступу ЗСУ. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив ветеран російсько-української війни, майор запасу ЗСУ Олексій Гетьман.

– Останнім часом ворог здійснює обстріли українських міст, зокрема Києва, щодня, хоча раніше інтервали між обстрілами були 10-12 днів. З чим ви пов’язуєте таку активізацію? І власне, звідки у ворога такі ресурси?

– Передусім це половина від того, що було на початок повномасштабного вторгнення в Україну. Дійсно ресурси скорочуються, але у них є військово-промисловий комплекс, який здатний виготовляти ці ракети – близько 40 ракет на місяць. Пауза, яка була перед початком масованих обстрілів (близько місяця), – це якраз той термін, за який вони могли виготовити ці ракети. І приблизно стільки й було запущено по Україні.

Зокрема, на залишках ракети, що прилетіла в Умань, було маркування, з якого видно, що вона була виготовлена у першому кварталі цього року.

Щодо "Шахедів", то достеменно невідомо, скільки у них цих дронів. Може бути кілька сотень чи навіть тисяча. Але давайте будемо об’єктивними: 10-15 дронів – це не 50-60 дронів. Це порівняно невелика кількість. Деякі досягають цілі, але подивіться, як працює наша протиповітряна оборона, особливо навколо Києва. Навколо столиці знищуються всі об’єкти, які летять.

Сьогодні (5 травня. – Ред.) був потужний вибух у Києві. Є припущення, що це була балістична ракета, яку раніше ми не могли перехоплювати, але цього разу її було збито. Можливо, спрацював Patriot чи IRIS-T – новітні комплекси, які нам постачають наші партнери.

Коли вони знову будуть готові до масованого обстрілу? Якщо вони не вирішать використовувати під нуль усе, що в них залишилося із ракетного озброєння, і будуть виготовляти по 40-50 ракет щомісяця, то для підготовки до нової потужної атаки їм потрібен іще місяць.

– Ми бачимо, що ворог витрачає свої резерви в Україні фактично під нуль. Це виглядає як відчайдушний жест. Чи дійсно це може бути пов’язано з емоційною реакцією, наприклад, самого Путіна? Чи це намагання Росії перешкодити наступу Сил оборони України? Чи причина ще в чомусь?

– Дійсно, тут може відігравати роль й емоційна складова. Це притаманно росіянам, зокрема, під час ведення війни – вчиняти дії не з розрахунку, а керуючись певними емоціями. Але можна стверджувати на сто відсотків, що це також намагання тримати в напруженні нашу протиповітряну оборону і взагалі наші Збройні сили. Як вони кажуть, щоб ми не розслаблялися.

Але наскільки це може перешкодити нашим наступальним діям? Це лише їхні фантазії. Ми чудово розуміємо, що кілька "Шахедів" і ракет не здатні позбавити наші Збройні сили можливості здійснювати наступальні дії.

До речі, точніше казати не про контрнаступ, а про наступ Збройних сил України, бо ми маємо тактичну перевагу на лінії фронту. Відповідно до військових правил, це називається саме наступом. Зараз контрнаступ проводять росіяни.

Як вони діятимуть далі? У них закінчуються снаряди, закінчується важка техніка. По всьому світу вони шукають боєприпаси, бо їхня промисловість здатна виготовляти не більше 1,5 млн снарядів на рік. А це означає близько 4 тис. снарядів на добу. Це втричі менше, ніж вони зараз використовують.

Так, на початку широкомасштабного вторгнення у них був запас снарядів на складах у 15-20 млн, але він вичерпується й, відповідно, кількість пострілів зменшується – не через "добру волю", а з об’єктивних причин. Якщо ворог витягає зі складів техніку, яка була виготовлена одразу після Другої світової війни, то ми розуміємо, що з технікою в нього великі проблеми.

– Ви сказали, що російська армія намагається тримати в напруженні українську армію. Але й армія України не дає ворогу розслабитися. Це постійна "бавовна", зокрема, на нафтобазах окупанта. На вашу думку, що сьогодні найбільше послаблює ворога?

– "Бавовна" на нафтобазах є предтечею наших наступальних дій. Ми маємо руйнувати штаби, логістичні центри, всі нафтобази. Треба подивитися, що найбільше зупиняє наступ українськи Сил оборони, які об’єкти в Україні ворог намагається атакувати. Подібні об’єкти ворога повинні атакувати й ми. Звісно, керуючись не емоційною реакцією. Так, було б добре вдарити по Кремлю чи по Останкіно, але це не принесе нам військової переваги.

Необхідно зосереджуватися на тих об’єктах, знищення яких вплине на ведення Росією бойових дій. Наприклад, на Алтаї великі склади золота – золотий запас РФ. Це символ їхньої фінансової стабільності. Можна було б здійснити потужну атаку саме на ці склади. Це б суттєво підірвало економіку Росії і, відповідно, її можливості вести війну.

Я не пропоную завдавати ударів конкретно по цих складах, але хотів би наголосити, що дуже важливо завдати шкоди економіці країни-агресора. Це нормальний процес. Так само нормально, коли ми здійснюємо атаки на бази пально-мастильних матеріалів.

Зараз в окупанта є певні резерви нафтопродуктів. Коли великі нафтобази знищено, з поповненням запасів виникнуть великі проблеми. Вони ще можуть їздити, але запас закінчиться за тиждень, максимум – за два. А далі знаходити пальне буде не так просто, адже логістичне плече доставки понад тисячу кілометрів.

Отже, знищення баз – це дуже розумні дії. Тут працюють не лише БПЛА. Це також робота наших десантників, партизанів та підпільників. Ми ведемо війну і маємо робити так, щоб завдавати якнайбільшої шкоди ворогу.

– Ви сказали, що непогано було б вдарити по Кремлю. І дійсно ми бачили кадри, на яких над Кремлем вибухають безпілотники. В Інституті вивчення війни пояснили цю провокацію Кремля тим, що окупант намагається згуртувати росіян навколо влади та вирішити проблеми з мобілізацією.

– Так, вони здатні здійснити будь-яку терористичну дію у своїй власній країні, щоб звинуватити нас і в такий спосіб згуртувати своє населення навколо керівництва. Це лжепатріотизм, але в Росії це працює.

Чи були це українські БПЛА, чи російські? Якщо уважно подивитися на великому екрані на ці кадри, можна побачити, як на даху цієї будівлі дві людини підіймаються вгору. Саме в той час, коли там літають БПЛА. Отже, в окупанта прокол за проколом. Але для місцевого населення ці історії заходять, а на більше вони й не розраховують.