Майор Гетьман: ЗСУ візьмуть Крим в оточення, далі розпочнеться демілітаризація Росії. Інтерв’ю

Ситуацію, що наразі склалася у війні в Україні, можна назвати оперативною паузою. Жодна зі сторін не накопичила сил та засобів для більш активних дій – країна-терорист Росія чекає на нову партію "мобіків" та зброї, Україна – на щедру військову допомогу, що було анонсовано. Пауза піде на користь тому, хто зможе краще нею скористатися і хто першим піде в наступ.

Щойно Збройні сили України отримають далекобійну зброю, ситуація може різко змінитися. Зокрема, з’явиться можливість остаточно зруйнувати Керченський (Кримський) міст, дійти до Мелітополя, Маріуполя та Азовського моря й узяти кримське угруповання ворога в оперативне оточення. Після того, як українську землю буде остаточно звільнено від окупанта, може настати етап демілітаризації самої Росії, принаймні територій, що розташовані на відстані до 300 кілометрів від кордону України. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив ветеран російсько-української війни, майор запасу ЗСУ Олексій Гетьман.

– В Інституті вивчення війни (ISW) заявили, що через недостатні постачання озброєнь війна в Україні стала позиційною. Видання Bloomberg, своєю чергою, припустило, що глава Кремля Путін зацікавлений у війні, що триватиме роки. Чи вважаєте ви, що дійсно є небезпека затягування війни?

– Поки що це фактично й відбувається. Дійсно, зараз позиційна війна, оскільки наразі суттєвого просування на лінії фронту немає. Але і той самий Інститут вивчення війни, і генсек НАТО Столтенберг визнають: поки що жодна зі сторін не має можливості вчиняти потужні дії.

Російська Федерація до цього ще не готова, вона мобілізує людей, підтягує техніку та озброєння. Україна ще не отримала тієї кількості техніки, яку нам пообіцяли на "Рамштайні-8" і яку нам, можливо, нададуть на "Рамштайні-9", що відбудеться 14 лютого.

Отже, відбувається певна тактична пауза. Чи йде вона на користь Україні? За великим рахунком, не дуже, тому що це дає можливість Російській Федерації зосередити порівняно велику кількість військовослужбовців на лінії зіткнення. З іншого боку, ця пауза може бути корисною для нас. Навіть партнери просять нас не розпочинати активних наступальних дій, тому що вони допомагають нам підготуватися до потужного контрнаступу, передаючи нам цю зброю.

Пауза піде на користь тому, хто краще зможе її використати, хто зможе залучити певну кількість сил та засобів і хто перший піде в наступ. Той матиме перевагу. Хоча навіть якщо першою в наступ піде Росія, засобів, які в нас уже є, достатньо для захисту. Вони не дадуть можливості ворогу суттєво просунутись. Але поки що, на жаль, у нас не вистачає сил та засобів, щоб проводити потужні наступальні дії.

Але в таких паузах немає нічого дивного, це було в історії. Зазвичай ми зосереджуємось на певних бойових діях, але якщо подивитися на календар, коли вони відбувалися, то можна побачити, що між суттєвими подіями на фронті завжди відбувалися саме такі паузи. Наприклад, між Сталінградською і Курською битвами пройшло більш як пів року. Були бої локального характеру. Це притаманно усім війнам, тому не треба робити з цього якісь далекоглядні висновки про те, що це призведе до війни на виснаження на багато років.

Навіть коли була операція "Буря в пустелі", коли потужна коаліція наших союзників атакувала терориста Саддама Хусейна, теж доволі тривалий час йшла артилерійська підготовка, потім зосередження військ тощо. Пауза мала місце і тоді.

Отже, не варто застосовувати лінійне мислення. У нас війна розвивається за законом геометричної прогресії.

– Цікаву заяву зробив також американський генерал Бен Годжес. За його оцінками, Крим стане останнім плацдармом у цій війні. Для того, щоб ізолювати півострів, українській армії потрібні ракети більшої дальності ATACMS, що сумісні із HIMARS. Чи згодні ви з цим?

– Будь-яка війна є гібридною. У ній застосовуються збройні сили, економічні, дипломатичні, інформаційні та інші важелі. Тому не лише військові дії можуть мати великий вплив на противника. Наприклад, той самий Герасимов, який зараз керує збройними силами РФ і який багато писав про гібридну війну, заявив, що основних зусиль треба докладати не безпосередньо на полі бою, а навколо нього – щодо політичних, економічних та інших питань.

Чому я на це звернув увагу? Оскільки якщо і коли нам вдасться звільнити Крим, для цього дійсно треба буде вийти до Мелітополя, далі до Маріуполя і до Азовського моря, нам знадобиться далекобійна зброя, щоб перерізати шляхи постачання угруповання російської армії в Криму по суходолу, потім доруйнувати Керченський міст.

Тоді Крим опиниться в оперативному оточенні, бо в такому разі вони зможуть щось постачати тільки морем, але це вже суттєво не вплине на боєздатність угруповання. Тоді ми зможемо атакувати військові бази в Криму, зокрема далекобійними ракетами, і звільнити український півострів.

Коли ми звільнимо Крим, це буде потужний політичний удар по керівництву Російської Федерації. Виправдатись перед своїм населенням і перед своїми військовими, чому вони втратили Крим, уже не вдасться. Я думаю, це призведе до дестабілізації всередині країни. Після цього Путін уже не зможе втриматися при владі. Тоді, думаю, і на полі бою нам буде набагато простіше звільнити всю територію України до наших кордонів.

Багато хто вважає, що треба не зупинятись на кордоні, а просуватись далі в Росію. Ніхто не каже, що треба підіймати український прапор над Кремлем – нафіг нам той Кремль, вибачте на слові. Але зробити демілітаризовану зону на відстані 200-300 кілометрів від нашого кордону все ж таки треба, принаймні на певний час, щоб не допустити ситуації, коли за пів року чи за рік орки оговтаються і почнуть вчиняти нові бойові дії на нашій території.

І ще один нюанс. Необхідно пам’ятати, що "Рамштайн" – це зустріч антипутінської коаліції на рівні міністрів оборони країн, які нас підтримують. Переважна більшість міністрів прекрасно розуміються на військовій справі, вони чітко усвідомлюють, що відбувається на полі бою, вони також використовують дані британської та американської розвідок, вони дуже добре розуміють, яка саме зброя нам потрібна і в який час. Тому я не думаю, що на "Рамштайні" є якісь зволікання чи проблеми. Як казав наш міністр Резніков, не про все можна говорити вголос. Думаю, там є й інші речі.

– Уточніть, будь ласка, щодо демілітаризованої зони на території Росії, про яку ви сказали. Який це вигляд матиме на практиці? Українська армія вирушає в Росію, знищує усі військові об’єкти на відстані 200-300 кілометрів від наших кордонів і повертається назад?

– Ні. Щось подібне було під час Другої світової війни, коли Німеччину було тимчасово окуповано військами союзників і було створено певні демілітаризовані зони.

Там певний час мають перебувати наші військовослужбовці, які будуть контролювати ситуацію. Найімовірніше, це буде не військова, а поліцейська місія, щось на кшталт блакитних шоломів ООН. Це не можуть бути наші військовослужбовці, які окупують територію і вчинятимуть певні дії, які можуть кваліфікуватися як воєнні злочини, – те, що наразі в Україні вчиняє армія Росії.

Думаю, якась міжнародна структура має перебувати там і контролювати ці території, щоб там не відбувалося жодної підготовки до агресивних дій. У випадку з Німеччиною це тривало чотири роки. Можливо, у випадку з Росією це відбуватиметься швидше.

Це міжнародне питання, яке може бути вирішене Організацією Об’єднаних Націй, адже очевидно, що ООН потребує, щонайменше, реформування – ця організація не змогла зупинити велику війну, а саме для цього вона й була створена.

Думаю, ми живемо в епоху великих змін у світі. Після цієї війни дуже багато чого зміниться – і в ООН, і в інших міжнародних структурах. Думаю, і в блоці НАТО також. Дай боже, щоб ці зміни були на користь нашій країні.