Блог | Марнувати сили противника: досвід минулого і сучасні дії ЗСУ
На війнах важливу роль відіграє здатність змусити ворога змарнувати свій бойовий потенціал. Часто такі дії стають передумовою подальшого вдалого наступу/контрнаступу. І таких прикладів вистачає як у світовій, так і вітчизняній історії. Тож далі спробую не тільки навести приклади з минулого, зокрема козацьких часів, але й виявити слушні аналоги в діях ЗСУ від початку широкомасштабної російської збройної навали в 2022 р. Впевнений, що цей досвід стане у пригоді для Сил оборони України й надалі, враховуючи особливості російсько-української війни.
І на початку згадаю приклад з античної військової історії – ІІ Пунічну війну (218-201 рр. до н. е.). Тоді, попри неодноразові перемоги карфагенських військ під проводом видатного стратега Ганнібала, їх військовий потенціал було суттєво вичерпано. Натомість римська армія під проводом Сципіона відновилася після поразок і висадилась на Півночі Африки (перенесла бойові дії на територію противника), де здобула ключову перемогу в битві при Заммі 202 р. до н. е.
Далі перейду до вітчизняного бойового досвіду і відразу зупинюся на діях Війська Запорозького під час Хотинської війни 1621 р. Тоді запорожці під проводом непереможного Петра Сагайдачного неодноразово змушували турецькі війська вичерпувати свій бойовий потенціал у марних штурмах козацького табору. А за сприятливих обставин козаки ще й здійснювали вдалі контратаки. Показовим є бій 4 вересня. Тоді після кількох невдалих штурмів противник став особливо вразливим, бо змарнував увесь наступальний потенціал. І цим скористалися запорожці, які неочікуваним ударом розгромили угрупування ворога й захопили половину турецького табору. Отже, козаки вправно і послідовно використали/поєднали 2 військові хитрості "марнування" та "заскочити зненацька".
Такі прийоми воєнного мистецтва вдало використовували й нащадки запорожців. Згадаю битву Революційної повстанської армії України (махновців) під Перегонівкою 26-27 вересня 1919 р. Тоді українські воїни під проводом харизматичного Нестора Махна за козацьким взірцем, вправно маневруючи та контратакуючи, вичерпали бойовий потенціал Збройних Сил Півдня Росії. У підсумку дводенних боїв махновці розгромили російських білогвардійців і розпочали нестримний наступ та звільнення Південного Сходу України.
Прикладом вдалого вичерпання наступального потенціалу противника є й оборона м. Замостя 29-31 серпня 1920 р. Тоді під командуванням Марка Безручка VI Січова стрілецька дивізія разом із союзними польськими підрозділами в 3-денних оборонних боях затримала та суттєво ослабила найбільш боєздатне більшовицьке формування – І Кінну армію Семена Будьоного. І це суттєво посприяло стратегічному розгрому військ Радянської Росії під Варшавою (червона кавалерія не змогла збити контрнаступ польських військ).
Отже, українці з давніх часів вправно змушували ворога марнувати бойовий потенціал і на цьому не зупинялися. Дуже часто застосування такої хитрості передувало подальшим успішним атакам, які призводили до повного розгрому військ противника.
Вочевидь, така бойова спадщина залишається актуальною і сьогодні. Не дарма Сили оборони України від початку широкомасштабного російського збройного вторгнення неодноразово за прикладом предків змушували ворога марнувати свої сили. Спочатку ЗСУ в оборонних боях знекровлювали ворога і руйнували його плани, а потім завдавали несподіваних ударів. Наведу лише 2 приклади з початків відсічі московській навалі весною 2022 р.
Так, в боях за Миколаїв (з 25.02 – до 11.03) українським воїнам-оборонцям вдалося вичерпати наступальний потенціал ворожого угрупування та завдати йому непоправних втрат. І це не тільки дозволило відкинути противника від міста та звільнити до середини березня більшість Миколаївської області. Було зірвано наступ на Одесу та Кривий Ріг, що знаменувало провал стратегічних планів РФ на Півдні України.
Подібний зміст мали й оборонні бої на Сумщині, в ході яких ЗСУ вдало захистили усі міста області (противник зміг тимчасово окупувати лише м. Тростянець) та суттєво підірвали його логістику. Тому вже на 7 березня війська РФ, що діяли в межах Сумської області, втратили до 50 % свого контингенту. І невдовзі внаслідок контрударів Сил оборони України ворог залишив терени Сумщини. Все це посприяло провалу стратегічних планів противника щодо захоплення Києва та усієї Півночі України.
Отже, здатність вичерпувати бойовий потенціал російських військ виявилася важливою запорукою успішних оборонних та наступальних операцій ЗСУ. Припускаю, що українське командування й сьогодні застосовує подібні методи та змушує противника марнувати свої сили, щоб зробити його неспроможним протидіяти нашим наступальним/контрнаступальним операціям у майбутньому.
Тож вірю, що Сили оборони України виб’ють рашистських окупантів з нашої Рідної Землі й здобудуть ПЕРЕМОГУ. І для цього вдало застосовуватимуть усі військові хитрощі за прикладом наших славних пращурів.
