Мешканець Київщини довірив свою історію музею "Голоси Мирних"

Павло та його родина живуть у селі Осикове на Київщині. Війна увірвалася у їхні життя, коли дружина була вагітною — чекали на двійнят. Чоловік переживав, що через стрес кохана народить раніше терміну. Разом із семирічною донькою та хворою тещею їм довелося ховатися від обстрілів у вигрібній ямі. Свою історію Павло довірив Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Мене розбудила дружина о пів на шосту ранку і сказала: "Війна". Повірити було складно", — розповідає Павло.

Вони з родиною трималися бадьоро. Виїхати можливості не було: мама-інвалід, машина без палива та інші складнощі. Тож залишилися одні серед всіх сусідів. Ночами Павло чергував на даху. Однієї ночі побачив ворожу колону: зателефонував депутату і повідомив. Колону розбили, але село почали обстрілювати ракетами.

"Ми з жінкою були на другому поверсі. Вона сказала: „Дивися, щось літає, щось дивиться на нас". Через півгодини пролунав перший вибух. За ним другий — такий, що в хаті все посипалося. Жінка була на шостому місяці вагітності. Казала: „Синочки, сидіть всередині, бо так буде безпечніше". Ми молили Бога, щоб вони не народилися раніше терміну", — згадує Павло.

З вагітною дружиною, двома людьми похилого віку, один з яких з інвалідністю, з семирічною дитиною родина ховалася від обстрілів у бетонній вигрібній ямі. Місяць жили без світла, води та опалення. Захисники поставили біля будинку родини БТР, щоб у разі початку пологів везти жінку народжувати до Києва. Дуже допомагали. На честь одного з них сім’я назвала синів.

"Народили ми 27 квітня. Напередодні розписалися у Києві. Сіли в машину — і в неї води відійшли. Наші хлопчики, козаки бойові, народилися в Україні, і слава Богу. Снайпера, який нам допомагав, звали Дмитро. Ми назвали обох синів на літеру „Д": Домінік та Девід", — розповідає Павло. Дивіться та слухайте його історію за посиланням.

Історія Павла увійшла до архіву Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова. Це наймасштабніший у світі архів історій мирних мешканців України, які постраждали від війни. Архів Музею налічує вже понад 55 000 історій.

Кожна історія важлива. Розкажіть свою! Поділитися історією можна так:

— напишіть вашу історію на власній Facebook-сторінці з хештегами #Голоси_Мирних #розкажіть_свою_історію та запросіть друзів долучитися;

— скористайтеся чат-ботом t.me/civilvoicesmuseum_bot у Telegram;

— відвідайте портал Музею https://civilvoicesmuseum.org/ та натисніть "Розповісти історію" праворуч зверху;

— зателефонуйте на безкоштовну гарячу лінію 0 (800) 509 001