Фортифікаційні споруди для нас зараз не менш важливі, ніж літаки F-16. Інтерв'ю з ветераном Симорозом

В умовах, коли російська окупаційна армія веде наступальну операцію в Україні фактично по всій лінії фронту, Сили оборони стикнулися з трьома великими проблемами. Це брак фортифікаційних споруд, брак резервів та артилерійських снарядів. Нині захисники України вимушені економити боєприпаси, а під час відходу з позицій часто мають проблеми із закріпленням на нових рубежах. У ситуації, що склалася, оборонні фортифікації стали не менш важливими, ніж винищувачі F-16. Водночас ворог вчиться на своїх помилках і атакує, бо заздалегідь накопичував резерви.

Україні варто покладатися на власний оборонно-промисловий комплекс. Коли буде налагоджено виробництво артилерійських снарядів, можна буде говорити про контрнаступальні дії. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив ветеран війни, громадський активіст, юрист Олег Симороз.

– В ОСУВ "Таврія" повідомили, що одним із найбільш напружених напрямків став Новопавлівський, або Мар’їнський. Зокрема, ворог переміщує сили в район Новомихайлівки й намагається захопити це село. Чому саме тут?

– Насправді ворог здійснює наступальні дії по всій ділянці фронту. Те, що ми бачили під Авдіївкою, тепер бачимо тут – це стратегічно-тактичні дії ворога, зокрема, з метою відкинути наші війська подалі від Донецька. І треба визнати, що це йому вдається. На жаль, є проблеми з нашими резервами, з фортифікаційними спорудами.

– І з боєприпасами…

– Безперечно. На жаль, є у нас обмеження з використання артилерійських снарядів, та й не тільки. Це загальновідомий факт. Це дуже просто побачити, коли у відповідь ворогу летить не та кількість снарядів, яка могла б летіти. І в цьому головна проблема – технічне забезпечення військ.

Ворог справді накопичив резерви, він їх використовує, у нього немає обмежень щодо снарядів і ніколи їх не було. На жаль, це є в нас. 152-й, 155-й калібр у дефіциті, є обмеження з використання цих снарядів, щоб хоч якось тримати лінію оборони. Все це створює дуже серйозні проблеми для нас.

На тому напрямку, який ви згадали, ворог веде тактичні дії з метою відсунути наші війська. Якщо ми говоримо про історію деокупації Донбасу, наших територій, то Донецьк, безперечно, має стратегічне значення. Для нас дуже важливо мати його під вогневим ураженням. І саме з тих територій, з Авдіївки, з Новомихайлівки, з Старомихайлівки, Мар'їнки це вдавалося робити з різного виду озброєння.

Водночас просування ворога на цих напрямках обмежує нас у використанні певних засобів. Ми вимушені працювати далекобійною артилерією. У Донецьку концентруються сили ворога, керівництво, склади, та й загалом це місто вони називають "столицею" "ДНР".

Так, ми бачимо, що тенденція досить погана. Ворог знаходить слабкі місця в нашій обороні. Слід визнати, що не все добре в нас із фортифікаційними спорудами, з підготовкою певних запасних і оборонних позицій, куди можна відступити. Як ми бачимо, на деяких місцях дуже проблематично закріплятися. Відповідно, наше командування чомусь не вчиться на помилках після того, що ми бачили на Авдіївському напрямку.

А ворог на своїх помилках вчиться. Зокрема, він зробив висновки ще рік тому на південному, на Запорізькому напрямку. Ми побачили це, коли було просування наших військ у районі Роботиного, але все зупинилося. Виявилося, що там ворог дуже добре підготувався. Ешелонні фортифікаційні споруди, загородження тощо.

Цього немає у нас. Зараз це робиться дуже повільно. Через це маємо дуже серйозні проблеми. Тому що, коли ворог наступає і зрівнює українські міста із землею, ми маємо відступити на більш вигідні позиції, але цих позицій немає, вони не підготовлені.

– Також дуже часто сьогодні згадується Часів Яр. Якщо подивитися на мапу бойових дій, то можна припустити, що зараз є три основні точки докладання зусиль ворогом. Це Авдіївський напрямок, Мар'їнський та Бахмутський і той самий Часів Яр. Зверніть увагу: ще кілька тижнів тому ми не могли собі уявити такої навали, ми були впевнені, що ворог не має такого ресурсу, але це дійсно відбувається. Чи вважаєте ви, що перед так званими виборами в Росії окупаційна армія свідомо йде в мінус, щоб щось відвоювати саме під цю дату?

– Погоджуюсь з тим, що напередодні так званих виборів Путін буде намагатися продемонструвати, що він є Наполеоном. Але тут слід розуміти, що ворог готував ці заходи, і вони на сто відсотків продумували цю історію, щоб це не виглядало невдало чи смішно.

Справді, Часів Яр вже є прямою ціллю ворога після Бахмута. Вони намагаються туди просуватися. Куп'янський напрямок, південь – у районі Роботиного відбуваються наступальні дії.

Ворог має чисельні сили, і в людському ресурсі, і в технічному. Не треба його недооцінювати. Так, безперечно, війна стає більш технологічною, але основні засоби – це артилерія, важка техніка і піхота. Тут у ворога все підготовлено на цих напрямках, він має відповідні угруповання, щоб здійснювати такі заходи.

На жаль, поки що ми вимушені перебувати в активній обороні. Від того, як ми проведемо цю оборону, буде залежати подальший перебіг цієї війни. Дуже важливо закріпитися, вгризтися і завдати ворогу максимальних уражень.

На початку нашої розмови я говорив про фортифікаційні споруди. Вони для нас зараз мають ключове значення – не менше значення, ніж літаки F-16. Наголошую: нормальні підготовлені фортифікаційні споруди потрібні на всіх ділянках фронту, тому що ворог здійснює наступ по всіх ділянках фронту, всіх напрямках, усіх флангах і може використати фактично кожен метр активного фронту, котрий становить понад 1,5 тис. км.

– Чи вважаєте ви, що Сили оборони зможуть щонайменше відновити втрачені за останній час позиції, а краще розпочати просуватися ще далі вперед, за кілька тижнів після розморожування рішення про допомогу від США?

– Такі прямі паралелі проводити некоректно. Так, військова допомога Сполучених Штатів, наших західних партнерів дійсно важлива, але військова наука говорить про те, що для проведення наступальних дій твої сили мають переважати сили ворога щонайменше втричі. Це стосується і артилерії, і людського ресурсу.

Тому я не маю такого оптимізму навіть після того, як нам дадуть більше снарядів. Адже я розумію, що ця цифра має бути значно більшою, ніж зараз. Думаю, те, про що ви спитали, можливо тоді, коли ми самостійно налагодимо виробництво тих самих 155-х снарядів у межах вітчизняного оборонно-промислового комплексу тощо. Отже, коли ми налагодимо цей процес, коли скасуємо обмеження для нашої артилерії по снарядах, можна буде говорити про контрнаступальні дії.

Те, що давали наші партнери, було суттєвою допомогою, але, на жаль, дуже часто це також не давало можливості зняти обмеження для нашої артилерії. Треба розуміти, що ми не на тому рівні, на якому маємо бути, у сенсі оборонно-промислового комплексу. Можливо, ми маємо зняти кошти з якихось непріоритетних об’єктів фінансування, галузей і нарешті сказати собі правду: час посилювати армію. Можливо, раніше цього було достатньо, але зараз уже недостатньо. Ми бачимо це по фронту.