"Мої шафа та півник – знаки того, що перемога буде за нами": мешканка Бородянки довірила свою історію музею "Голоси Мирних"

2 хвилини
10,9 т.
'Мої шафа та півник – знаки того, що перемога буде за нами': мешканка Бородянки довірила свою історію музею 'Голоси Мирних'

До архіву Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова увійшла історія 70-річної Надії Дмитрівни Сватко з Бородянки. Саме її глиняний півень та шафа, яка висить над прірвою на руїнах розбитого вщент будинку, стали символами стійкості українців. Жінка втратила житло та ледь не загинула, але, як її півник та шафка, тримається та вірить у перемогу.

Відео дня

Жінка згадує, що напередодні 24 лютого цілий день не могла позбутися у своїй голові радянської пісні "Хотят ли русские войны", яка чомусь нав’язливо йшла на думку. Попри бажання навіть згадала слова. Наступного дня росіяни розпочали війну...

"Надія була на те, що ніхто нікого не чіпатиме, а сталося інакше. Моя кухня витримала. Питали — хто її встановлював? Встановлював син. Ми купили звичайну кухню, вона гарно закріпилася й не впала", — розповідає Сватко.

Коли у Бородянку увійшли танки, вона почала спускатися до підвалу. Було важко, адже ходить із палицею. Одного дня Надія Дмитрівна збиралася вийти нагору, коли прилетіла бомба. Жінка впала, її голову та кінцівки побило уламками. Люди у паніці бігли, наступаючи на неї. Потім хтось допоміг піднятися, розібрали двері...

На ранок вдалося евакуюватися. Це був довгий шлях під "градами" та обстрілами. Їхала в чиїйсь машині з трьома сусідками-подругами. Ще одна відмовилася — та загинула того ж дня. Зрештою Надія Дмитрівна дісталася безпечного місця. Вона мешкає у сестри та дуже сумує за власним домом.

Те, що сталося з її будинком, жінка побачила в ЗМІ. Упізнала свої шафку та півника, які стали символічними для усієї України. Глиняного півня Надії Дмитрівні подарували у вісімдесятих на роботі, на Восьме березня. Пізніше ще вручили баранця: він теж був на шафці, але не витримав вибуху. А півень встояв.

"Це знак того, що перемога буде за нами. Я буду радіти їй разом із усіма людьми. Буду сподіватися, що дочекаюся та колись повернуся у свій власний дім", — каже жінка. Дивіться та слухайте її історію за посиланням.

Свою історію Надія Дмитрівна довірила Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова. Це наймасштабніший у світі архів історій мирних мешканців України, які постраждали від війни. Архів Музею налічує вже понад 30 000 історій.

Кожна історія важлива. Розкажіть свою! Поділитися історією можна так:

— напишіть вашу історію на власній Facebook-сторінці з хештегами #Голоси_Мирних #розкажіть_свою_історію та запросіть друзів долучитися;

— скористайтеся чат-ботом t.me/civilvoicesmuseum_bot у Telegram;

— відвідайте портал Музею та натисніть "Розповісти історію" праворуч зверху;

— зателефонуйте на безкоштовну гарячу лінію 0 (800) 509 001