"Мушу вас захищати": матір розповіла про останню розмову із сином, який загинув у повітряному бою в Маріуполі. Фото

2 хвилини
18,5 т.
'Мушу вас захищати': матір розповіла про останню розмову із сином, який загинув у повітряному бою в Маріуполі. Фото

26-річний боєць "Азову" Володимир Кравченко загинув у березні в повітряному бою в Маріуполі. В останній розмові з батьками він сказав, що поїхав на стрільбища.

Відео дня

Але у квітні стало відомо, що він загинув. Про це в коментарі hromadske розповіла мати українського захисника Катерина Бикова.

За словами жінки, з дитинства Володимир захищав слабших і допомагав друзям, а характером він пішов у діда, який закладав патріотичне виховання ще змалечку.

"Про комуністичні часи, Голодомор ми знали не з книжок, а від Вовиного діда. Вдома він казав: "Розмовляйте зі мною українською, а як російською, то не звертайтеся взагалі", – зазначила Катерина.

До 2013 року хлопець разом із родиною жив у Луганську, а після школи поїхав на навчання до Києва. Навесні 2014-го він приїхав на Великодні свята додому. Саме в той час у Луганську проросійські активісти збирали "антимайдан". Володимиру це не подобалося – і він хотів їх розігнати, проте його схопили та відправили у полон.

Після цього хлопця катували електрошокером, допитували про "Правий сектор", у якому він мав знайомих і друзів. Мати змогла його відшукати й витягнути звідти.

"Після того в нього почалися панічні атаки, він багато працював із психологами. Зародилося щось схоже на бажання помсти. Він не говорив мені про це, але почалися розмови про його бажання йти на війну", – каже Катерина.

2015-го Володимир покинув інститут, зібрався йти воювати на Донбасі. Мама та друзі з "Азову" відмовляли. Після вмовлянь та застережень він таки дослухався і не пішов на фронт. Почав працювати у сфері криптовалюти та трейдерства, але мріяв про психологію.

25 лютого, після повномасштабного вторгнення, Володимир хотів вступити до тероборони, проте його відправили додому і сказали чекати.

"Коли Вові було 18, я вважала, що ще рано йти воювати, але коли йому вже 26, у мене язик не повертався відмовляти. Я лише плакала і молилася", – каже Катерина.

За декілька днів Володимир зателефонував друзям з "Азову", які саме були в Маріуполі. Вони допомогли йому в Києві влаштуватися до "Азову". Після цього він почав ходити на військові тренування.

30 березня він написав жінці повідомлення з таким текстом: "Мамо, не хвилюйся, мене не буде декілька днів. Я на стрільбищі".

То було його останнє повідомлення. Відтоді хлопець більше не виходив на зв'язок. Протягом квітня Катерина шукала інформацію про сина. Її заспокоювали: "Він на навчаннях, бігає десь", але хвилювання не давало спокою.

Наприкінці квітня жінка дізналася, що її Вова загинув. Тоді, у березні, він вирушив не на військові навчання, а до Маріуполя – визволяти своїх друзів, побратимів та цивільних з "Азовсталі". Про таємну операцію Катерина дізналася вже на впізнанні тіла й похованні Вови: 28 серпня вона поховала свого сина в Києві.

Він був одним із тих військових, які летіли на гвинтокрилах до Маріуполя, щоб доправити туди ліки та боєкомплекти й евакуювати звідти поранених бійців. Вова дістався Маріуполя і разом з іншими побратимами прийняв бій.

Нагадаємо, під час кількох місяців блокади й бомбардувань російськими окупантами Маріуполя українські пілоти проводили успішну спецоперації з прориву на металургійний комбінат "Азовсталь". Під обстрілами ворога, розуміючи, що назад можуть не повернутися, вони доставляли вантажі й евакуйовували поранених.

Як повідомляв OBOZREVATEL, раніше начальник ГУР Кирило Буданов розповів про героїзм українських пілотів, які, ризикуючи власним життям, доправляли їжу, ліки й необхідне поповнення захисникам Маріуполя. Йдеться про сім спеціальних місій із залученням 16 військових вертольотів Мі-8.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі Obozrevatel. Не ведіться на фейки!