Армія Росії перетворилася на збіговисько "терпил": що творять їхні командири в Україні

Для російських "офіцерів" що "звільняти" українців, що знущатися зі своїх же солдатів – є абсолютною нормою. І, що найдивовижніше, більшість військовослужбовців армії РФ, які зазнали навіть тортур, покірно все це сприймають – причому що на території України, звідки не дуже втечеш, що у своїй країні. А вже зараз – під егідою проведення "СВО" – мобілізовані і зовсім опинилися в рабстві.

Докладніше про звичаї та порядки у "другій армії світу" читайте в матеріалі OBOZREVATEL.

Раби командирів

Один із найяскравіших прикладів знущань з військовослужбовців армії РФ стався на території України. Один із командирів настільки розлютився на "мобіків", які кинули позиції, що побив їх ціпком.

Один із військовослужбовців зняв це "кіно" на камеру, і відео моментально розлетілося по мережі. Воно стало ще одним доказом того, що для свого командування солдати є не більш ніж гарматним м'ясом.

На відео – близько двох десятків військовослужбовців путінської армії, що вишикувалися в кілька рядів. Тим часом командир із палицею в руках їх вичитує.

"Що, хлопці, навіщо свої позиції кинули? Ви вдесятьох двох поранених вивозили? Сьогодні через вас, су*а, шість "трьохсотих", два "двохсотих", – голосив окупант, методично б'ючи "мобіків".

Також він загрожував їм розправою, фактично – вбивством. "Люди по десять днів в окопах живуть. Козли, б***ь! Лежати всім, на**й! Я вас завалю всіх, зрозуміло?! Через вас два "двохсотих", і всі добровольці, б***ь, а не так, як ви", – лютував "офіцер".

Зупинити російського командира зміг лише виклик по рації.

Думати, ніби це одиничний випадок, – велика помилка, просто зняти на відео всі звірства вдається не кожному. Однак у розмовах з друзями, а іноді й із родичами, солдати зізнаються в беззаконні, що відбувається.

Але чи то через рабську психологію, чи то через повну безвихідь і страх більшість постраждалих продовжує терпіти знущання. А їх із уже звичною російській армії дідівщиною навіть не можна порівнювати.

Правосуддя немає

Те, що солдати бояться дати відсіч, пояснюється й тим, що за законом домогтися покарання командира в РФ практично нереально. А якщо справа все ж таки дійде до суду, то "офіцера" обов'язково пожаліють.

Один із останніх прикладів: 20 грудня Омський гарнізонний військовий суд виніс вирок у справі капітана російської армії Олександра Козіна, якого звинувачували у перевищенні повноважень із застосуванням тортур (ч. 4 ст. 286 КК РФ).

Козін був незадоволений тим, що військовослужбовець не відповів на запитання щодо каски. За це капітан побив його.

Натомість, щоб відправити "офіцера" за ґрати, його... оштрафували на 100 тис. рублів (близько 30 тис. грн).

Розправи з часів Орди: назад у минуле

Покарання в російській армії існували, як то кажуть, споконвіку.

Криваві бойові розправи міцно увійшли до "російського життя" під час Золотої Орди. Покарання різками, батогом, батагом – як кажуть, на будь-який смак. Проте вони не були ніде закріплені "офіційно".

А ось вже за Військовим артикулом Петра Великого (1716 р.) в Росії вводилися десятки різноманітних болісних покарань, що спричиняли каліцтва. Найпоширенішим їх різновидом у збройних силах стало покарання шпіцрутенами (ціпками). Вони застосовувалися в російській армії до 1860-х років і часто ставали одним із болісних видів смертної кари.

1903 року тілесне покарання остаточно зникло з кримінальних норм Російської імперії. Хоча у разі упокорення бунтів, як і раніше, влаштовувалися масові побиття населення населених пунктів, що бунтували. Наступного року шмагання різками скасували також як міру дисциплінарного впливу в армії та навчальних закладах. Щоправда, у роки Першої світової війни з'ясувалося, що таке покарання таки найкраще підтримує дисципліну в російській армії.

Тільки з 1825 по 1850 рік під суд потрапили майже 300 тис. солдатів і офіцерів. З них більше половини – за дезертирство чи самоволки. Що ж до горезвісних шпіцрутенів, їх призначали за:

• "недбайливість на стройових навчаннях" або неакуратність форменого одягу (100 ударів);
• пияцтво (300-500 ударів);
• крадіжка (500 ударів);
• втеча (перша втеча – 1500 ударів, друга – 3000, а третя – 5000 ударів).

І, як бачимо, навіть у ХХІ столітті для російської армії шмагання різками солдатів виявилося дуже актуальним. Уявити таке у ЗСУ просто неможливо.