"Нагодувати голодного тигра шматочками м'яса неможливо, він зжере усе". Інтерв'ю із Сазоновим про перспективи від заморозки війни

Незважаючи на те що після виходу Сил оборони з Авдіївки російська окупаційна армія розпочала наступ на кількох ділянках фронту, ворог не зможе проломити українську оборону. Він діятиме так, як звик – влаштовуватиме "м'ясні штурми" та закидатиме Україну бомбами, але отримуватиме ефективну відсіч української армії. Втім, через низку об'єктивних причин Сили оборони найближчим часом не зможуть піти в наступ.

Щодо перспектив цієї війни, цілком очевидно, що Путін одержимий Україною і не задовольниться лише Кримом та чотирма "приєднаними" областями нашої держави. Годувати цього "тигра" дозовано не вийде, "він зжере все". Мета диктатора – повне знищення нашої країни. З цієї причини пауза у війні апріорі не може бути тривалою. Агресору знадобиться лише один-два роки, щоби зібрати сили та продовжити загарбницьку війну. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив політичний експерт, військовослужбовець Кирило Сазонов.

– Як ви оцінюєте нинішню ситуацію на фронті? Куди йде ця війна, враховуючи гостру нестачу боєприпасів, відхід Сил оборони з певних позицій та наступ ворожої армії відразу на кількох ділянках фронту? Чи можлива реалізація найгіршого сценарію, коли оборону буде пробито?

– Війна – це динаміка, і тут робити якісь прогнози дуже важко. Ми пам'ятаємо, що Росія збиралася взяти Київ за три дні, а всю Україну – за тиждень. Багато західних аналітиків погоджувалися із цими прогнозами, але з цього нічого не вийшло.

Якщо взяти той же Куп'янськ, де стоїть наша основна 41 бригада, то хлопці тримають оборону досить жорстко. Усі спроби ворога просунутися вперед отримують відсіч. Думаю, що на фронті загалом буде подібна ситуація. Росіяни не зможуть проломити нашу оборону, а в нас зараз недостатньо ресурсів для успішного наступу.

Тому ми триматимемо оборону, відбиватимемо атаки, а основне завдання з утилізації окупантів на себе візьме наша артилерія, наші дрони. Хтось працюватиме по тилу, хтось по комунікаціях, хтось, як наша 41-ша бригада, припинятиме спроби підкинути сюди підкріплення. Війна буде такою.

Ця війна змінюється. Вона не схожа ні на війну в Афганістані, ні на чеченську кампанію, яку вела Росія. Зараз основне завдання виконують артилерія, ракети та дронщики. Але це не означає, що піхоті і танкістам не буде роботи, адже фронт хтось має тримати. Ми бачимо, що Росія активно йде на "м'ясні штурми", вони мають успішний досвід закидання Авдіївки авіаційними бомбами. Найімовірніше, вони діятимуть саме так. А ми будемо діяти проти цього.

– Інститут вивчення війни дійшов висновку, що велика стратегічна мета Росії полягає в тому, щоби контролювати всю територію України та позбавити українців можливості обирати власне майбутнє. За їхніми оцінками, Кремль успішно проводить інформаційні операції, щоб переконати багатьох західних лідерів у тому, що Росії достатньо лише частини України, Криму та чотирьох "приєднаних" областей. Чи вважаєте ви, що справді є небезпека того, що Захід буде готовий пожертвувати частиною України в обмін на щось?

– Аналітики мають рацію. Справді, у 2014 році багато хто вірив у те, що Росії потрібні лише Донбас і Крим, і більше нічого. Тепер, гадаю, і більшості українців, і більшості на Заході зрозуміло, що Путін хоче ліквідувати Україну взагалі, максимально знищити, залишивши лише лояльне слухняне населення.

Такою була стратегія Росії – приєднати Україну до себе. Оскільки це не вдалося зробити швидко і легко і Путін тепер не увійде в історію як талановитий полководець та збирач земель, він ненавидить Україну на рівні психіатрії. Він ненавидить українців за те, що вони пручаються, за те, що вони успішно пручаються. Тому його завдання – ліквідувати Україну повністю.

Нагодувати цього голодного тигра шматочками м'яса неможливо. Він зжере все. Їхнє завдання – ліквідувати Україну, і ми це бачимо. Ми чітко розуміємо, що Путіну не потрібні чотири області. Сама по собі Україна, успішна і незалежна, доводить його до сказу.

Старий, який має все, про що може мріяти диктатор, хотів увійти в історію. Ми йому цього зробити не дали, і він нас ненавидить. І тут треба вже не до психолога, а до психіатра. Він ненавидить Україну, його пропагандисти вливають цю ненависть у вуха росіянам, багато хто на це клює, мріючи про велич.

Тому жодні поступки, жодні компроміси тут неможливі. Вони однозначно підуть далі. Якщо ми зараз підемо на якесь перемир'я, то залишимо цю війну навіть не дітям. Вона почнеться заново за рік чи два.

– Слухаючи заяви західних політиків та чиновників вищої ланки, чи ви бачите ознаки того, що вони розуміють: Путін не зупиниться? І, усвідомлюючи це, продовжуватимуть допомагати Україні? Чи вважаєте ви, що ми можемо бути якщо і не впевненими, то принаймні сподіватися на це?

– Розуміють, на жаль, не всі. Люди схильні жити ілюзіями. Російська пропагандистська машина споживає масу грошей, масу коштів, докладає безліч зусиль, щоби розносити путінську брехню. Скажімо, перед великим вторгненням бюджет одного Russia Today був більшим, ніж бюджет усіх державних та приватних українських ЗМІ.

Тому на Заході багато хто продовжує залишатися в ілюзіях, що це невеликий конфлікт. Вони не бачать, що, по суті, розпочалася Третя світова війна між цивілізованими країнами та союзом Росії, Північної Кореї та Ірану. У цьому полягає велика проблема. Це справді контури Третьої світової війни, яка стосуватиметься всіх.

Колеги з Італії кажуть мені: до нас це точно не дійде. Дійде до всіх. Але це робота для української дипломатії, українських журналістів та активістів, для тих, хто зараз перебуває в тих країнах, – доносити до людей, насамперед до виборців, цю картину. Тому що багато політиків схильні себе заспокоювати, але вони завжди озираються на виборців.

Тому наше завдання – тримати оборону, а ваше завдання, завдання журналістів – цю інформацію максимально доносити. У нас є лише патріотизм, ентузіазм та морально-вольові якості. Таких грошей, як у російських пропагандистів, Україна, звичайно, не має.