УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Наступ на Харків, Київ, Запоріжжя та Херсон: чи може ворог це собі дозволити? Інтерв'ю із Селезньовим

7 хвилин
114,5 т.
Наступ на Харків, Київ, Запоріжжя та Херсон: чи може ворог це собі дозволити? Інтерв'ю із Селезньовим

За словами президента України Володимира Зеленського, російська окупаційна армія готує масштабний наступ на кінець травня – червень цього року. Але чи має ворог необхідний ресурс? На сьогодні ворожа армія в Україні налічує до 470 тисяч, але з огляду на величезну протяжність лінії фронту – 1350 кілометрів – це не так багато, як видається.

Щоб захопити Харків, ворог має зосередити півмільйонну армію на невеликій ділянці фронту, але цієї можливості в нього просто немає і не буде. Принаймні у перспективі найближчих 4-6 місяців. Те саме можна сказати і про плани захоплення Києва.

Чи встигнуть підготуватися Сили оборони? Це залежить від трьох факторів: темпів спорудження фортифікацій, західної допомоги та можливостей вітчизняного ВПК. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA озвучив військовий експерт Владислав Селезньов.

– В Інституті вивчення війни дійшли висновку, що за останні два тижні ворожа армія збільшила масштаби механізованого наступу на окремих ділянках фронту. З чим це пов'язано?

– Ми були впевнені, що на початок чи середину березня наступальний потенціал російської окупаційної армії буде вихолощений. Принаймні саме на цьому акцентував керівник військової розвідки генерал Буданов.

Проте квітень уже розпочався, але говорити про суттєве скорочення наступального потенціалу російських окупантів не доводиться. Майже на всіх ключових ділянках фронту противник має ініціативу і намагається трансформувати свою чисельну перевагу на територіальні придбання.

Успіхи його не такі великі, але тенденції такі, що українські Сили оборони змушені проводити маневрену оборону, відходити на інші рубежі та позиції. Нехай цей поступ у добовому вимірі становить від кількох десятків до кількох сотень метрів, проте тенденції не дуже хороші. Особливо на тлі того, що президент України заявляє, що до кінця травня – на початку літа російська армія буде готова до проведення масштабних наступальних заходів.

У чому причина? Їх декілька. Причина перша – фактично зараз противник задіює свої стратегічні резерви та ресурси, які він тримав на винятковий випадок. Наприклад, щоб, прорвавши основну лінію оборони українських Сил, кинути ці резерви на розвиток більш масштабного наступу. Цього не сталося, але противник вже зараз готовий задіяти ці ресурси.

По-друге, ключовим союзником і підмогою успішних дій російських окупантів на різних ділянках фронту є активне використання ними не тільки артилерійської компоненти, а й передусім фугасних авіабомб та керованих авіабомб, зроблених на основі тих самих ФАБ.

Колосальні масштаби застосування цих боєприпасів, а протягом березня ворог використав близько 2300 ФАБів та КАБів, свідчить про те, що супротивник знайшов слабке місце у нашій системі оборони. Адже очевидно, що нам критично не вистачає ресурсів, щоб знищувати як носії цих боєприпасів, так і безпосередньо протидіяти цим бомбам та снарядам. Відповідно, використовуючи цей елемент вогневого впливу, противник має успіх на полі бою.

Наступ на Харків, Київ, Запоріжжя та Херсон: чи може ворог це собі дозволити? Інтерв'ю із Селезньовим

Необхідно також розуміти, що противник продовжує декларувати свій намір – йому важливо повністю окупувати Луганську, Донецьку, Запорізьку та Херсонську області. Для реалізації цієї місії він готовий іти, зокрема, на великі людські втрати.

Низка експертів стверджують, що фактор теракту в торгово-розважальному комплексі "Крокус Сіті Холл" спрацював на користь мобілізації російського суспільства. Активність підписання контрактів на військову службу серед російського населення має позитивні тенденції. Близько 54% росіян свято вірять у те, що їм говорять з екранів телевізорів, про те, що, мовляв, за цим терактом стоять українські спецслужби. Хоча терористична організація ІДІЛ взяла на себе відповідальність, надавши доволі переконливі підтвердження.

Що далі? Я думаю, тенденції будуть визначатися ресурсними можливостями. Системи ППО, ракетні та дронові системи, які даватимуть змогу нам знищувати носії ФАБів та КАБів у місцях їх базування, авіаційна компонента, винищувачі F-16, які триматимуть далі від наших кордонів ворожі літаки.

Хоча в останні кілька днів багато експертів стверджують, що ефективність тієї техніки, зокрема авіаційної, яка була б дуже доречною для України рік тому, нині є меншою. Противник продовжує підтягувати додаткові системи ППО, а це означає, що всі літаки, які ми отримаємо від західних партнерів, будуть перебувати в зоні поразки, і не факт, що вони зможуть вплинути на поле бою.

– Ви сказали, що сьогодні ворог використовує стратегічні резерви. Раніше у Повітряних силах повідомили, що ворог залишає стратегічний запас ракет різного типу на випадок надзвичайних ситуацій. Чи допускаєте ви, що цей запас може бути пущений у хід? Що ворог буде готовий свідомо піти в мінус, критично скорочуючи свої резерви для досягнення цілей?

– Противник не може піти в мінус, бо неможливо запустити ракету, якої ще не існує. Але фактично сьогодні російська оборонна промисловість працює на користь окупаційних сил. Тобто противник готовий використати це практично з коліс. Заява генерала Скібіцького про те, що у росіян накопичено близько 900 одиниць ракет різного типу та специфікації, певною мірою відображає тенденцію на полі бою.

Адже до 21 березня супротивник не здійснював масованих ракетних атак протягом 44 днів. Потім він знову повернувся до цієї практики, використав величезну кількість ракетного озброєння. І ми повинні розуміти: противник, накопичуючи ресурси, у певний момент часу створює такий масштабний вал ракетного впливу для того, щоб продавити нашу систему ППО. Іноді йому це вдається.

Наступ на Харків, Київ, Запоріжжя та Херсон: чи може ворог це собі дозволити? Інтерв'ю із Селезньовим

Які тенденції? Противник починає накопичувати ресурси, резерви. Зверніть увагу: між атаками 21 та 22 березня минула доба, потім 22-24 березня – дві доби, потім 24-29 березня – 5 діб. З великою ймовірністю противник може накопичувати ракетний ресурс, щоб атакувати.

Ми постійно залишаємо за дужками ситуацію із ракетами морського базування "Калібр". 3 квітня пані Гуменюк заявила про те, що 50 ракет готові до бойового застосування. Причому характеристики цих ракет дозволяють росіянам здійснювати їх пуски безпосередньо з бухти Новоросійська, а саме там перебувають усі дев'ять кораблів-ракетоносіїв російського Чорноморського флоту.

Думаю, що з великою ймовірністю масштабна ракетна атака можлива найближчими днями (інтерв'ю записувалося 4 квітня. – Ред.).

– І щодо масштабного наступу ворога у травні-червні – за вашими оцінками, які напрямки у пріоритеті в окупанта? Це ті самі чотири області України чи ще щось? Чи встигнуть Сили оборони підготуватися, особливо з огляду на критичну ситуацію з допомогою від США?

– Почну з останнього запитання. Дві тисячі кілометрів трирівневих захисних фортифікаційних споруд. Таке завдання визначив українським Силам оборони президент Зеленський. Нині будівництво активно просувається. Чи встигнуть зробити все – важко сказати, адже обсяги робіт, які потрібно виконати, просто колосальні.

Хоча варто віддати належне, що всі наші фахівці активно працюють над тим, щоб зробити все в стислі терміни, зокрема використовуючи західні технології та досвід західних компаній щодо інтенсифікації цього процесу.

Встигнуть чи ні? Це залежить від низки факторів, зокрема, чи встигнуть росіяни до травня – на початку червня накопичити достатні ресурси. Маю великі сумніви щодо здатності російської армії створити ударні угруповання для окупації Києва і Харкова. Росіяни фізично не мають ресурсів, і в короткостроковій перспективі такі ресурси вони не зможуть накопичити.

Йдеться про кількасот тисяч, які необхідно зосередити, наприклад, на Сумському чи Харківському напрямку. Росія зараз задіяла 460-470 тисяч військовослужбовців. На 1350 кілометрів лінії фронту – це не те саме, що півмільйонна армія, зосереджена на невеликій ділянці, наприклад, у напрямку до Харкова. А саме така кількість людських ресурсів противнику необхідна, щоб його наступальна операція була ефективною.

Наступ на Харків, Київ, Запоріжжя та Херсон: чи може ворог це собі дозволити? Інтерв'ю із Селезньовим

Чи спроможний ворог у короткій перспективі накопичити такі ресурси? Думаю, у проміжку часу в чотири чи навіть шість місяців це реально. Але не швидше.

Тепер щодо тенденцій. З великою ймовірністю можу припустити, що під час літньої наступальної кампанії противник акцентуватиме увагу на реалізації своїх початкових планів, тобто повної окупації Донецької та Луганської областей. Тому, найімовірніше, ми будемо свідками спроб противника атакувати у напрямку Часового Яру і далі. Вірогідно, противник і надалі намагатиметься зрізати наш виступ у районі Вугледара та атакувати наші позиції на Лиманському напрямку з цілком очевидною метою – виходу впритул до агломерації Слов'янськ – Краматорськ. Адже це фактично єдина найбільша міська агломерація під контролем української армії.

Чи слід розглядати як серйозну загрозу спроби російської армії розширити сухопутний коридор, який з'єднує Донецьк із Сімферополем? Не думаю. Там серйозна фізична перешкода – річка Дніпро. Говорити про те, що противник матиме змогу форсувати річку, щоб знову окупувати Херсон чи Запоріжжя, немає сенсу.

Але можна прогнозувати активізацію ворожої армії на Донеччині. Цьому є всі причини. Противник активно створює логістичну мережу, щоб оперативно забезпечувати всім всі свої підрозділи на цій ділянці фронту. Противник уже має тут чималу кількість людських та матеріальних ресурсів, щоб спробувати трансформувати свою чисельну перевагу в територіальні надбання.

Щодо перспектив посилення української армії, то кейс перший – стратегічна оборона, створення інженерних фортифікацій, кейс другий – робота з нашими західними партнерами щодо збільшення поставок військово-технічної допомоги. Плюс надія на те, що наш оборонно-промисловий комплекс, незважаючи на постійні атаки на об'єкти критичної енергетичної інфраструктури, збереже свою стійкість та здатність виготовляти у необхідних кількостях матеріально-технічні засоби, які потрібні українській армії.