Обвал фронту РФ неминучий, на ворога чекає "міцний горішок" на Донбасі. Інтерв'ю з Селезньовим

Останніми тижнями російська окупаційна армія суттєво активізувалася. В окремі дні кількість бойових зіткнень перевищує 300. Проте говорити, що це останній ривок противника, не варто. У нього, як і раніше, достатньо ресурсів, і людських, і військово-технічних, щоб наступати щонайменше до весни наступного року. Водночас обвал російського фронту неминучий, оскільки не всі його ресурси можна поповнити.

Щодо найближчих планів ворога, то це захоплення всієї Донецької області в адміністративних кордонах до весни 2027 року. Однак це завдання може виявитися занадто складним. Наприклад, противнику доведеться подолати міську агломерацію Слов'янськ, Краматорськ і Костянтинівку, а це "дуже міцний горішок". Водночас Сили оборони також не мають наміру сидіти склавши руки. Вони продовжують зміцнювати оборону, а також активно діяти на інших ділянках фронту.

Такий прогноз в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA озвучив військовий експерт Владислав Селезньов.

– За інформацією головкома ЗСУ генерала Олександра Сирського, ворог істотно активізувався. В окремі дні кількість бойових зіткнень перевищує 300, що є практично рекордом. Водночас ми пам'ятаємо, що окупаційна армія веде наступ фактично з жовтня 2023 року. За рахунок чого противник може дозволити собі такі періоди підвищеної активності? Чи може це бути якимось останнім ривком відчаю?

– Активність ворога визначається наявністю в нього ресурсів. Відповідно, якщо йому є чим воювати, він ці ресурси використовує і атакує нас на різних рубежах і позиціях. Минулого місяця, у листопаді, також був сплеск, понад 300 бойових зіткнень упродовж доби, але і в інші дні, коли інтенсивність дещо менша, все одно вона перевалює за цифру 200 і більше.

Очевидно, що у противника є ресурси і є відповідна мотивація реалізувати хоча б частину планів Путіна, заради яких він починав так звану спеціальну воєнну операцію. Йдеться передусім про окупацію Донецької та Луганської областей. Саме тому більша частина бойових зіткнень відбувається на території нашої Донецької області.

Щодо тверджень, що це останній ривок, то я не є прихильником саме такої історії. Згадайте минулий рік, кінець серпня, тоді генерал Буданов заявляв про те, що до початку жовтня у супротивника буде вичерпаний наступальний потенціал. Пройшов жовтень 2024 року, пройшов жовтень 2025 року, грудень у розпалі, а наступальний потенціал у ворога все ще не вихолощений, він має можливість атакувати. Тому, я думаю, що робити заяви про те, що у противника ось-ось закінчаться ресурси, не варто.

Погляньмо на цю історію через цифри. Експрезидент Російської Федерації Медведєв буквально минулого тижня, проводячи нараду, заявив, що 400 тисяч громадян Російської Федерації підписали відповідні контракти з російською армією і ще 34 тисячі добровольців стали до лав окупаційної армії. Наша розвідка стверджує, що за 2025 рік росіяни додали до складу сил і засобів, залучених до так званої СВО, ще 67 тисяч, довівши сумарну чисельність до цифри 710 тисяч. Тобто, з одного боку, 434 тисячі, які протягом 2025 року перебували, а з іншого – збільшення на 67 тисяч.

Таким чином, є якийсь природний спад. Звідки він береться? Очевидно, що це результат ефективної роботи української армії в обороні. Щомісяця 30 тисяч і навіть більше вбитих і покалічених російських військовослужбовців – це даність, з якою стикається Росія на полі бою. Причому 65% від цих цифр – це саме вбиті або ті російські військові, які вже померли від ран. Цифри справді жахливі, але російський генеральний штаб це влаштовує, і вони готові буквально трупами своїх солдатів засипати українські землі з метою їхнього поневолення.

Що ми повинні в принципі в цьому контексті розуміти? Противник і надалі продовжуватиме вести активні бойові дії, бо говорити про повне вихолощення його наступального потенціалу поки що не доводиться. Працює російська економіка, продаються відповідні ресурси як у країни Заходу, так і насамперед у Китай та Індію, відповідно гроші на ведення війни є. Також є людські ресурси для поповнення цих самих штурмових загонів, які продовжують щоразу атакувати наші рубежі та позиції.

Тому говорити про стагнацію, принаймні в осяжній перспективі, я не ризикну. Немає підстав на це розраховувати. Але, як то кажуть, вода камінь точить, тому ті заходи, які наші Сили оборони проводять у межах стратегічної оборони, поступово вихолощуючи наступальний потенціал російської армії, наші мідлстрайки і дипстрайки, поступово підточують бойову міць російської армії.

Так, обвал не станеться завтра і навіть післязавтра, але в якійсь віддаленій перспективі це станеться, тому що деякі ресурси у супротивника є малозабезпечуваними. Наприклад, минула доба (14 грудня. – Ред.) продемонструвала досить ефективну роботу наших Сил оборони в рамках контрбатарейної боротьби та артилерійських дуелей. Було знищено понад шість з половиною десятків артилерійських систем. Це хороший результат.

Зрозуміло, що росіяни частково компенсують ці позиції шляхом постачання із Північної Кореї, але повністю вони забезпечити поповнення цих ресурсів не можуть. Плюс зверніть увагу: останнім часом на полі бою вкрай рідко трапляється бронетехніка. У виняткових випадках, на найбільш пріоритетних ділянках фронту противник залучає танки. Чому? Тому що ця техніка на полі бою приречена. Сучасна кіл-зона не залишає жодного шансу будь-якій броньованій техніці, якою б захищеною вона не була як системами радіоелектронної боротьби, так і фізичними елементами, що мають ефективно протидіяти дронам. Але ні. Ця опція не працює. Якщо не одним дроном, то десятком дронів ми точно і гарантовано спалимо будь-який російський танк, навіть найсучасніший.

Таким чином, у цих умовах фактор адаптації дій до умов сучасної війни є визначальним. Тому, найімовірніше, ми навряд чи побачимо якусь стагнацію на полі бою. Противник має достатню кількість живої сили, все-таки 710 тисяч – це чимало. Відповідно, бої триватимуть і в грудні, і в січні, і до весни, бо точно ресурсів буде достатньо, щоб проводити активні наступальні дії.

Акценти очевидні: вся Донецька і Луганська області. У росіян горять дедлайни. Те, що вони планували зробити в межах літньої наступальної кампанії, провалено. Зараз вони намагаються це компенсувати.

Я постійно повторюю, що у противника пріоритетними напрямками є три: перше – створення ударного плацдарму на Лиманському напрямку. Ми бачимо активізацію бойових дій у районі Лимана і Сіверська. Другий – створення плацдарму в районі Часового Яру. Ми бачимо безперервні бої на цій ділянці фронту. І третє – створення плацдарму в районі Торецька.

Бої, які відбуваються там, так само як і бої, які відбуваються в районі Покровська і Мирнограда, свідчать про те, що противник все ще намагається створити ударні плацдарми, звідки він синхронно з трьох напрямків хоче атакувати нашу міську агломерацію, до якої входять Слов'янськ, Краматорськ, Дружківка і Костянтинівка.

– Але погодьтеся, вже зараз є хороші новини. Якщо подивитися на карту бойових дій, можна побачити, що Куп'янськ нарешті не забарвлений червоним. Ми бачили президента Зеленського, який був у Куп'янську. Ще одна хороша новина в тому, що загальна чисельність окупаційної армії практично не змінюється – це 710 тисяч, попри постійне поповнення. І ще одна гарна новина – терміни повного "звільнення" Донецької області агресор переносить на весну 2027 року. За вашими оцінками, чи можемо ми очікувати, що навесні можливий суттєвий перелом на нашу користь?

-– Війна – штука нелінійна. Не можна вирахувати середній арифметичний показник, щоб стверджувати, що до якогось періоду часу станеться захоплення тієї чи іншої території. Іноді у противника є можливість силою і ресурсами атакувати і просуватися в глибину нашої оборони, іноді він змушений зариватися в землю і не просуватися ні на метр на тій чи іншій ділянці фронту, тому що ключовий фактор, який на цей процес впливає, – це фактор ресурсів.

Оскільки ми не маємо повної картини щодо планів російського генерального штабу, стверджувати, що до весни 2027 року противник зможе повністю окупувати всю територію Донецької області, я не ризикну. Чому? Річ у тім, що міська агломерація, до якої входить Слов'янськ, Краматорськ і Костянтинівка, – це дуже "міцний горішок", навколо цих населених пунктів створено потужну мережу оборонних споруд, і очевидно, що подолати їх буде вкрай складно. Бої в міській забудові – вкрай складний вид введення бойових дій.

З березня 2024 року тривають бої в районі Часового Яру. На західних околицях цього міста, у населених пунктах, які є селищами-супутниками Часового Яру, досі відбуваються бойові зіткнення, і ці селища частково перебувають під контролем українських Сил оборони. Тобто в містечку Часів Яр із десятитисячним населенням довоєнного періоду бої тривають півтора року. Тому можна уявити, як довго триватимуть бойові зіткнення в Краматорську з величезною висотною забудовою, з величезною промисловою територією.

Тому у противника можуть бути які завгодно амбітні плани, вони можуть будувати які завгодно прожекти в плані визначення часових показників, коли вони зможуть захопити ті чи інші ділянки фронту на території нашої Донецької області. Але, як то кажуть, дурень думкою багатіє. Є абсолютно очевидні наміри українського Генштабу забезпечити стійкість нашої оборони. Відповідно, для того щоб у ворога не було ілюзій, триває ефективна робота наших Сил оборони на інших ділянках фронту.

Зверніть увагу: противник уже плескав у долоні, стверджуючи, що він повністю взяв під контроль ділянку фронту, яка об'єднує Куп'янськ і Куп'янськ-Вузловий. Але бачите, як ситуація кардинально змінилася. І тепер уже дурнем виглядає Володимир Путін, який раніше, спираючись на твердження свого генерального штабу, намагався всіх запевнити в тому, що Куп'янськ повністю перебуває під контролем російської армії. Ні, не під контролем. І перспективи для противника досить хиткі, бо йому вкрай складно за нинішньої диспозиції російських окупаційних військ і Сил оборони України розраховувати на масштабний успіх.

Адже ті проблеми, з якими ми стикалися ще буквально місяць тому в районі Куп'янська, були зумовлені абсолютно нераціональними, а часто непрофесійними рішеннями деяких командирів бригад українських Сили оборони, що діють на цій ділянці фронту. Брехня та ненадання відповідних реальних доповідей щодо ситуації на землі призвели до того, що ми втратили певні рубежі та позиції. Але в результаті певних зусиль, під керівництвом відповідних командирів нам вдалося стабілізувати ситуацію.