Першопричину війни в Україні можна усунути тільки одним способом: інтерв'ю з Ольгою Курносовою

Російсько-українська зустріч у "турецькому" форматі, яку ініціював очільник країни-агресора Росії Володимир Путін, апріорі не передбачала його особистої участі. Чому ж тоді з Кремля пролунала пропозиція зустрітися? Відповідь проста: у ситуації фактичного ультиматуму з боку Євросоюзу та США це було спробою виграти ще трохи часу заради досягнення успіхів на полі бою. Але так само, як і під час "турецьких" перемовин 2022 року, 2025 року Москва не планує домовлятися про закінчення війни, оскільки її інтерес – контроль усієї України.

Агресор полюбляє розмірковувати про необхідність усунення "першопричини війни", але такою першопричиною є сам Путін, якого, своєю чергою, можна усунути лише одним – силою. Кремлівському диктатору потрібна зустріч із главою Білого дому Дональдом Трампом, але вона може бути результативною тільки тоді, коли американський президент прийде на неї з ультиматумом.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловила російська опозиціонерка Ольга Курносова.

– Як ви розцінюєте те, що сталося 15 травня в Туреччині? Зокрема, відсутність Путіна на переговорах, украй слабкий рівень російської делегації. Що відбувається?

– Ще до переговорів я була впевнена в тому, що Путін не приїде, попри те, що, здавалося б, саме він запропонував або навіть зажадав цих переговорів. На мій погляд, очікувати приїзду Путіна було практично неможливо з цілої низки причин. Чогось ще й Трамп підіграв Путіну, сказавши, мовляв, а навіщо йому приїжджати.

За бажання домовитися потрібно було робити переговори на вищому рівні, але Москва сьогодні не хоче домовлятися. Вони не збираються припиняти війну. Є ймовірність того, що можна буде домовитися про припинення вогню. Вона є, але не надто висока.

Мединський знову заявив, що необхідно обговорювати першопричину конфлікту. Але першопричина конфлікту – це Путін. Для того, щоб прибрати цю першопричину, треба просто прибрати Путіна з крісла президента РФ. Але поки що немає тих, хто готовий був би це зробити.

– Навіщо в такому разі Путін озвучив пропозицію про переговори в Туреччині?

– Як завжди, затягування часу. Ми пам'ятаємо, що Європа разом зі США практично висунули Путіну ультиматум, і щоб відреагувати, він начебто запропонував ці прямі переговори, які знову є спробою всіх обдурити й заморочити голову.

– Але скільки часу він виграв? Тиждень, два? І що далі? Щоразу затягувати процес ще на тиждень-два?

– Йому весь час здається, що зараз вони піднапружаться, тут щось захоплять, там щось захоплять. Йому здається, що ще трохи – і він зможе домогтися якихось істотних зрушень на полі бою та отримати набагато зручніші для нього умови переговорів.

Я весь час говорила й повторюватиму, що головне завдання Путіна – це не чотири області України, які вони занесли до своєї конституції. Головне завдання – повний контроль над Україною. Тому, природно, він продовжує рухатися до цієї своєї мети.

– Що з поточними турецькими переговорами? Чи можливо, що вони будуть навмисно провалені з тим, щоб мати підстави заявляти, що, мовляв, говорити з Україною марно?

– Ми чудово пам'ятаємо перші стамбульські переговори. Що називається, дежавю. Знову Мединський. Попри те, що зараз нам намагаються нав'язати, що типу Україна пішла з тих переговорів, ми пам'ятаємо, що тоді Мединський вийшов зі словами: "З багатьох питань ми майже домовилися". І після цього його в Кремлі сильно осадили. Це приблизно те саме, що свого часу було з "нормандським" форматом і Дмитром Козаком – коли виник певний формат домовленостей, йому сказали: слухай, ми тебе посилали не для того, щоб ти домовлявся.

Путін ніколи не хотів домовитися. А йшов до війни довго, і зараз він цю війну веде й не хоче її припиняти. Єдиний спосіб змусити його припинити воювати – це сила, інших способів немає.

Будемо сподіватися, що переговори, які веде Трамп із країнами Перської затоки, зможуть призвести до серйозного обвалення ціни на нафту, і це змусить Росію змінити свою позицію просто тому, що в них бракуватиме грошей на війну.

– Питання з приводу позиції Трампа. Коли стало відомо, що Путіна в Туреччині не буде, він заявив, що впевнений: переговори не зрушать із мертвої точки, поки не буде його особистої зустрічі з Путіним. Чи допускаєте ви, що саме особиста зустріч із Трампом – саме те, чого домагається Путін? І наскільки результативною може бути така зустріч?

– Путін, звісно, хоче зустрічатися з Трампом. Для нього це критично важливо. Але питання в тому, що до цієї зустрічі буде в кишені у Трампа. Вона може бути корисною, але тільки в тому разі, якщо дійсно Трамп буде готовий висунути Путіну ультиматум. Якщо ж Трамп знову прийде і спробує домовитися, це буде вже не знаю який за рахунком провал Трампа.

– Чи вважаєте ви, що за таким комплементарним ставленням Трампа до Путіна, яке триває досі, – він, як і раніше, з розумінням ставиться до російського диктатора, – стоїть щось більше, ніж особиста симпатія?

– Я думаю, що це не особиста симпатія і не щось більше. Тут у мене є дві версії. Перша версія – він вірить, що саме в такий спосіб можна досягти своєї мети: умовно кажучи, обдурити Путіна, прикинутися його другом, щоб у якийсь момент отримати бажане. І такий спосіб ведення переговорів у принципі можливий. Але, на мій погляд, не з Путіним.

Є й друга, більш сумна, версія: те, що Трамп боїться Путіну погрожувати. Якщо ця версія правильна, тоді залишається сподіватися тільки на Європу.

– Чому боїться погрожувати?

– Іноді люди виявляються слабшими, ніж вони намагаються це продемонструвати на публіці. Я розумію, що Росія – ядерна держава, і можуть бути побоювання ескалації конфлікту, але коли війна йде з 2014 року, і весь цей час усі намагалися умиротворити Путіна та якось домовитися з Росією. Але толку від цього немає.

Тому я повторю, що єдиний спосіб умиротворення Путіна – це показати йому його, Путіна, слабкість. Інших способів умиротворення немає.