Під час операції "Вівальді" ЗСУ відрізали "клешні" ворога, той взявся за Оріхів. Інтерв’ю з Селезньовим

Третій армійський корпус ЗСУ провів ефектну операцію "Вівальді" на Лиманському напрямку – де-факто, українські захисники відрізали частину "клешнів", якими ворог намагався затиснути Слов’янсько-Краматорську агломерацію. Чи можна розвинути успіх? Судячи з усього, операція передбачає продовження, але багато чого залежатиме від наявності ресурсів, зокрема людських, а також від залучення дронової компоненти.

Російська окупаційна армія вдвічі скоротила активність на Гуляйпольському напрямку. Водночас її втрати катастрофічно зросли. Чому? Напередодні "єдиного дня голосування" в Росії, призначеного на найближчі вихідні, владі необхідно "продати" населенню успіхи на полі бою. Наприклад, захопивши Оріхів, на штурмі якого противник зосередив чималі сили. Проте штурмові групи ворога, які намагаються прорватися до міста, успішно знищуються.

Про це в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA розповів військовий експерт Владислав Селезньов.

– Третій армійський корпус ЗСУ провів приголомшливу операцію "Вівальді" на півночі Донецької області, у результаті якої очистив від інфільтрації 75 і звільнив 10 квадратних кілометрів української території. Чи можна назвати це спецоперацією або операцією контрнаступального характеру? Як її можна класифікувати і завдяки чому це стало можливим?

– Безумовно, збіг низки факторів сприяв організації та проведенню цих заходів. На цьому напрямку діють підрозділи Третього армійського корпусу під керівництвом генерала Білецького. Чудова операція з точки зору інформаційного прикриття, адже очевидно, що вище військово-політичне керівництво РФ перебуває у певних ілюзіях через те, що чиновники нижчого рангу неправдиво інформують його про реальні події, які відбуваються на полі бою. Відповідно, під інформаційним прикриттям нам вдалося організувати та провести серію контрнаступальних дій, які ліквідували той самий плацдарм на Лиманському напрямку.

Ми з вами неодноразово говорили, що для противника вкрай важливо організувати, як мінімум, три ударних плацдарми, звідки вони планували атакувати "пояс фортець", які захищають Слов’янськ, Краматорськ, Дружківку та Костянтинівку. Торік підрозділ Першого армійського корпусу "Азов" ліквідував частину "щипців" оперативного напівоточення – я маю на увазі напрямок на Добропілля. Нагадаю, противник намагався створити "клешні" величезного напівоточення, зайти буквально в район населеного пункту Барвинкове в Харківській області, щоб повністю оточити наше угруповання, яке захищає саму міську агломерацію – Слов’янськ, Краматорськ та інше. Минулого року нам вдалося ліквідувати повзучу інфільтрацію ворога. Там працювали підрозділи Першого армійського корпусу. Цього року вдалося ліквідувати північну "клешню" цього пів оточення.

Безумовно, низка чинників сприяла успішному проведенню цих заходів, але все ж я вважаю, що ключовим чинником є ресурси. У відповідному місці, у відповідний час у наших Сил оборони виявилося достатньо ресурсів, щоб провести операцію з ліквідації плацдарму на Лиманському напрямку. Адже очевидно, що у противника були досить амбітні плани – вони розраховували на успіх цієї операції, але, як то кажуть, одна справа – планувати, а інша – зіткнутися з реаліями на полі бою. І цього разу реалії на полі бою точно не були на користь росіян.

– Ви сказали, що фактор ресурсів відіграв велику роль, але, напевно, також і фактор несподіванки?

– Я думаю, що все-таки його необхідно розглядати крізь призму тотальної брехні на всіх рівнях державного та військового управління в РФ, що, безумовно, сприяє нашим ефективним діям. Зверніть увагу: російські генерали брешуть і за свою брехню отримують зірки героїв Росії. Я маю на увазі генерала Груніса, який отримав зірку героя за нібито "повністю окуповану Константинівку". До речі, потім його знищили, а Константинівка й досі повністю не окупована противником.

Гадаю, ці фактори працюють на нашу користь, бо противник, перебуваючи в ілюзіях, планує свої дії, ґрунтуючись і спираючись на ті самі ілюзорні факти та інформацію. Тому, безумовно, цей фактор діє дуже чітко й дуже ефективно, якщо ми говоримо про протидію російським окупантам.

Що ще важливо врахувати в цьому контексті? Окрім ресурсних складових – це ті три ключові елементи, які підвищують нашу стійкість як в обороні, так і в контрнаступі. Перший фактор – мотивований, повністю забезпечений особовий склад, який виконує завдання. Другий фактор – це потужна мережа інженерно-технічних споруд і фортифікацій, які на певних ділянках фронту блокують просування російської армії. Фактор третій – це дронні системи. Третій і Перший армійські корпуси є лідерами у використанні серйозних технічних інновацій у дронній складовій. Я думаю, що цей фактор точно зіграв нам на користь.

– А що далі? Чи можна істотно розвинути цей успіх? Чи є сьогодні у наших Сил оборони достатній ресурс для цього?

– Я думаю, що все зводитиметься до ресурсів, і динаміка на полі бою буде тим самим чітким показником, хоча я розумію, що інформаційне прикриття не завжди зможе забезпечити нас інформацією тут і зараз.

Але зверніть увагу: назва операції – "Вівальді", а найвідоміший твір цього композитора називається "Пори року". Відповідно, чотири пори року. Можна припустити, що військова операція буде пролонгована у часі. Літній період ми вже пережили, переживаємо осінній період, і цілком ймовірно, що операція триватиме й навесні наступного року, аби закріпити наш успіх.

• У будь-якому разі, наразі той галас, який я читаю у z-пабліках, свідчить про те, що ситуація для російських сил і засобів, які діють на цій ділянці фронту, є вкрай складною. Разом з тим, очікувати якогось оперативно-тактичного чи, тим більше, стратегічного прориву в просуванні наших сил і засобів не слід, бо очевидно, що фактор ресурсів залишається дуже важливим. Ми маємо розуміти, що підрозділам Третього армійського корпусу Збройних сил України протистоять, як мінімум, частини підрозділів двох армійських з’єднань противника. Тобто у противника – величезна кількість ресурсів.

Коли інформація про втрату противником контролю над частиною території нашої країни стала публічною, російський генеральний штаб, безперечно, буде змушений це врахувати та перекинути на цей напрямок додаткові сили та засоби, що, найімовірніше, гальмуватиме подальше просування наших армійських підрозділів у цьому напрямку.

Що з цього вийде? Тільки час покаже, адже фактор ресурсів безпосередньо впливатиме на ситуацію на полі бою, а до нього ми маємо додати ще й погодні умови, оскільки найближчим часом почнуться осінні дощі, які гальмуватимуть просування сил і засобів, а також, очевидно, ще й фактор дронової компоненти, який, на мою думку, буде одним із визначальних серед чинників, що впливатимуть на ситуацію на полі бою. Адже знищення логістики відбувається у двох напрямках – ми знищуємо ворожу логістику, а вороги намагаються знищити та заблокувати просування наших логістичних структур у зв’язку із забезпеченням частин і підрозділів, зокрема Третього армійського корпусу, який виконує завдання на зазначених напрямках.

– Втрати ворога критично зросли. Наприклад, за минулу добу вони склали рекордні 2000. Водночас ворог істотно уповільнив свої дії на Гуляйпольському напрямку, кількість штурмів скоротилася вдвічі порівняно з травнем-липнем. Якщо раніше було 20-30 штурмів, то зараз – приблизно 10 на добу. Чи можна припустити, що ворог й надалі зосереджуватиме свою увагу на "поясі фортець", чи все-таки ситуація може розвиватися інакше?

– Тут є два моменти. Перший пов’язаний зі збільшенням кількості знищених і поранених російських військовослужбовців. Вважаю, що путінська армія за три дні до "єдиного дня голосування" намагається активізувати свої зусилля, щоб продемонструвати російському населенню якісь успіхи на полі бою, намагаючись буквально тілами своїх солдатів закидати наші оборонні рубежі та позиції. Саме з цим і пов’язане збільшення втрат ворожої армії.

Вважаю, що ця динаміка буде спостерігатися ще протягом найближчих кількох днів. Але знову ж таки, ресурси противника не безмежні. Противник зазнає втрат, тому деякі напрямки, які нещодавно були активними, призупиняються.

Ви згадали Гуляйпольський напрямок. Я не здивуюся, якщо частина сил і засобів, що діють на цьому напрямку, перекинута противником на більш пріоритетні рубежі та позиції. Швидше за все, ці сили та засоби, судячи з динаміки на Оріхівському напрямку, спрямовані саме сюди. Перш за все, тому що відстань підвезення ресурсів невелика – кілька десятків кілометрів.

Крім того, у супротивника спостерігається певне просування сил і засобів, нехай і на тактичному рівні. Вважаю, що зараз у пекло війни на цей напрямок кидатимуть усі наявні ресурси, щоб досягти помітних результатів. Принаймні, низка відомих російських z-блогерів стверджує, що російська армія "повністю встановила контроль" над містом Оріхів, і найближчим часом російське міністерство оборони про це оголосить.

Наші моніторингові канали про це нічого не повідомляють. Відомі західні аналітики також зберігають мовчання. Те, що бої відбуваються в районі Оріхова – це факт. Те, що окремі групи штурмовиків намагаються проникнути в південно-східні та південні передмістя Орехова, також не є таємницею. Але говорити про те, що противник контролює навіть ці мікрорайони міста, не доводиться, оскільки проти невеликих штурмових груп противника ведеться бойова операція, і вони знищуються.