Плачков: окупанти погрожують підірвати Запорізьку АЕС. У чому реальна небезпека? Інтерв’ю

Російські окупанти захопили Запорізьку АЕС та погрожують підірвати її. Мовляв, або вона буде російська, або нічия. Проте навряд чи в орків вистачить дурості справді влаштувати Чорнобиль-2, адже наслідки цього кроку, напевно, зрозумілі навіть їм.

Втім, безпека АЕС – це ціла низка факторів, частина з яких не залежить напряму від дій окупантів. Питання в тому, чи вистачить психологічної міці в працівників АЕС, які щодня мають ухвалювати важливі рішення, чи вистачить запчастин, реагентів та просто дизельного палива, щоб у разі знеструмлення АЕС запрацювали генератори.

Є й ще один фактор небезпеки – чинна угода між Україною та країною-агресором Росією про співробітництво в галузі атомної енергетики, якою як щитом прикриваються окупанти. Про це в ексклюзивному інтерв’ю OBOZREVATEL розповів ексголова Державної інспекції ядерного регулювання Григорій Плачков.

– Як ви оцінюєте ситуацію, що склалася на Запорізькій АЕС, яку захопили російські окупанти?

– Я намагаюсь дивитись на цю ситуацію з оптимізмом, тому що здоровий глузд залишається здоровим глуздом. Не хвилюйтесь. Лиха не станеться.

Давайте почнемо з початку. Все розпочалося з виступу пана Клімкіна на засіданні Радбезу ООН. Потім був брифінг пана Гроссі (генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Гроссі. – Ред.), який заявив, що МАГАТЕ втратило чи втрачає контроль над Запорізькою АЕС. Далі в соцмережах було розповсюджено заяву глави Офісу президента про необхідність направлення на АЕС місії МАГАТЕ. Президент сказав: так, потрібна місія, а всіх наших міжнародних партнерів закликав накласти санкції на "Росатом".

У цьому я повністю підтримую наших перших керівників. Це треба було вже робити.

Ситуація на ЗАЕС дійсно складна. Росіяни використовують атомні електростанції як військові бази, укриття для своєї техніки та особового складу, як щит. Від росіян лунають погрози: ми замінували атомну електростанцію, ми її підірвемо, станція буде російською або нічиєю.

Але я думаю, що це шантаж і залякування. Як в 1986 році гадати на розі вітрів, куди піде ядерна хмара – на Європу, на Росію чи на інші держави? Це дорівнює акту самогубства. Тому що наслідки можуть бути достатньо серйозні.

На мій погляд, що турбує пана Гроссі? По-перше, нерозповсюдження ядерного матеріалу, який знаходиться на АЕС. Україна як держава взяла на себе таке зобов’язання, приєдналась до міжнародного права, і МАГАТЕ це питання контролює. Наприклад, чи на місці всі джерела іонізуючого випромінювання, радіоактивні відходи, які накопичуються на станції.

По-друге, це питання ресурсу. Чи вистачає в персоналу АЕС насамперед психологічного ресурсу, оскільки все місто Енергодар достатньо довго перебуває в окупації. Тому питання, чи задовільний у них психологічний стан, оскільки ліцензований персонал ухвалює дуже важливі безпекові рішення на щитах керування.

По-третє, чи вистачає запасних частин на АЕС, чи вистачає реагентів, дизельного палива для спрацювання генераторів від зовнішнього живлення під час, не дай боже, знеструмлення станції.

Далі – ми розуміємо, що росіяни перебувають на станції. Що відбувається з фізичним захистом, хто допускається на станцію, що туди ввозиться і що вивозиться. Для мене було важко переглядати відео, на якому в приміщення першого і другого енергоблоку ЗАЕС завозять боєкомплекти і важку техніку.

У світі такого ніколи не було – коли військові перебувають на атомній електростанції і мінують її. Не було такого, щоб одна держава-учасниця міжнародного права захоплювала майданчик держави, яка також є учасницею міжнародного права.

Наслідки перебування російських орків на АЕС ми можемо побачити на прикладі Чорнобильської АЕС – вони і себе поопромінювали, і пограбували станцію, і наражали світ на ризик.

– Ви перерахували низку факторів, але на деякі з них окупанти не можуть впливати безпосередньо. Навіть якщо дійсно вони не самогубці, чи можна припустити непередбачувану ситуацію, через яку на АЕС станеться вибух?

– Я буду обережний у своїх висновках, щоб не сіяти паніку в населення. Скажу лише, що енергоблоки АЕС не проєктувалися з урахуванням воєнних дій – ані безпосередньо на АЕС, ані поблизу неї. Тому аналізувати і прораховувати, що може статися, я не можу. Я не можу залізти оркам в голову.

Я б сказав, що ризики інциденту на станції і так вже є, тому що деякі будівлі зруйновані, є потрапляння і в сухе сховище відпрацьованого ядерного палива, і в азотно-кисневу станцію, що також є достатньо ризикованим, і цивільні перебувають на об’єкті. Ризики зростають. Але найголовніше – чи будуть створені умови для нормального функціонування обладнання на АЕС.

– Ви згадали про Чорнобильську АЕС. Чи могли окупанти залишити на ній свої "сюрпризи"? Адже ми знаємо, як активно вони використовують мінування.

– Зараз ситуація на ЧАЕС контрольована. Нацгвардія, українські військові вже знаходяться там. Фізичний захист АЕС поновлено. Так, ризики залишаються з боку Білорусі, але наразі на станції поновлюється регулюючий контроль, який, на жаль, на сьогодні втрачений на Запорізькій АЕС.

Але є ще один ризик, на який я хотів би звернути увагу. Це угода між урядом України і урядом Російської Федерації про науково-технічне та економічне співробітництво в галузі атомної енергетики 1993 року, яка досі не денонсована. Росіяни використовують цю угоду як інструмент для виправдання свого перебування на українських АЕС. Навіть для Wall Street Journal вони пояснюють: ми тут обмінюємося науковими знаннями, забезпечуємо фізичний захист, все відповідно до угоди.

Пам’ятаєте, як на Чорнобильській АЕС було підписано акт. Начальник зміни ЧАЕС, представник орків від військових і представник орків від "Росатому" підписали акт передачі російською стороною ЧАЕС Україні. Якщо вчитатися в текст цього акта і тієї Угоди, можна знайти дуже багато збігів.

Міжвідомчі угоди з Росією були зупинені, а міждержавні – ні. І це ризик.