Блог | Плани на літо – пройти шлях від логістики до балістики

Літо. 

Навесні пройдено шлях від нафти до логістики. Відразу хочеться зарифмувати: влітку від логістики - до балістики.

Думаю, поки передчасно, хоча тенденція однозначна (з високою ймовірністю рахунок буде відкрито цього року, не виключено 0 до осені, але якийсь стійкий результат буде пізніше). Тому зафіксуємо.

1. Півтора місяці тому (17 квітня) "Азов" показав елементи контролю автомобільної логістики в Донецьку і навколо нього. Потім аналогічний контроль був проявлений у Маріуполі. Згодом структури Сил оборони України почали модерувати трафік у Приазов'ї, аж до Криму. І перші результати в Криму вже видно.

3-й корпус показав елементи контролю над автомобільною логістикою в Луганській області, аж до пункту пропуску "Ізварине". Із зими поступово збільшувався тиск на товарні поїзди і цистерни.

Такий результат став можливий завдяки комплексній роботі з виносу ППО (з лютого) і отримання достатньої кількості засобів ураження.

Наступний очевидний рубіж: масштабування на ТОТ, підвищення щільності контролю, перехід від десятків до сотень цілей до того моменту, коли росіяни знайдуть протиотруту (кілька місяців).

Але є і ще один рубіж: встановлення подібного контролю (глибиною до 200 км) по периметру держкордону України на півночі. У цій смузі опиняються Брянськ, Орел, Курськ, Бєлгород і Воронеж (на межі).

Сил і засобів для одночасного масштабування не буде. З точки зору пріоритетів важливіше вичищати все на ТОТ, щоб послабити тиск на фронт і зберегти життя наших воїнів. А ось для послідовного масштабування сили (до осені) знайдуться. Росіяни напевно передбачають ці ходи і вживатимуть якихось заходів.

2. Щодо поточної ситуації – читаємо Костянтина Машовця.

Новини про деокупацію нашої землі і зачистку ворога на низці ділянок – це важливо в моральному плані. Водночас варто тримати на краєчку свідомості те, що я описував: росіяни також можуть "перефарбувати" деякі ділянки на свою користь. Тому що там уже все вигризли російські дрони.

Не йдеться про ті карти, де росвійськові брешуть командуванню. Є ділянки, які наші війська формально контролюють, але утримання цих позицій може бути припинено в будь-який момент. І це не має стати шоком, бо якось драматично на загальну ситуацію не вплине.

На землі росіяни загризають Костянтинівку. Скільки там триватимуть міські бої – залежить від комплексу чинників (у т.ч. – від обопільних атак на логістику противника). Базово – місяці. Але з високою ймовірністю до осені місто вони зруйнують, навіть якщо не зможуть захопити. Системного рішення проти тих же КАБів поки що немає.

Це жахливо звучить. Але ми це бачили неодноразово. Не тільки на Донбасі: Вовчанськ, Куп'янськ, зараз страждає Борова...

Підповзання живою силою на землі, створення постійного тиску – це важливий, але недостатній фактор для якихось зрушень на користь росіян. Найперше значення матиме комбінація тиску людьми з впливом дронів.

На тактичному рівні складно випромінювати нестримний оптимізм. Тому що сил і засобів у армії інтервентів ще багато. Однак видно межі, яких раніше не було. Також видно сильні сторони української армії. І це дає опору.

3. Влітку найперше значення матиме 1) збереження динаміки постачання військ (читай – взаємодія з Європою) і 2) підтримка тилу. Зриви неприпустимі. Саме тому сказати щось підбадьорливе для тилу ще складніше.

У росіян практично не залишається ходів. Їм треба або дестабілізувати український тил, або виводити з гри Європу. Залякувати Європу наразі вони можуть лише точково. Тому найближчі пару місяців із високою ймовірністю у великих тилових містах буде тривожніше, ніж зараз.

У цьому місці, з одного боку, хочу привітати батьків школярів із перемогою над навчальним роком. А з іншого, пропоную пригадати зиму і реалістично оцінити, як ви будете проходити літо.

Якщо немає можливості підстрахуватися з виїздом, продумайте варіанти пом'якшення життя в умовах спеки без електрики, централізованої води і (ймовірно) каналізації. Досвіду в нас усіх уже багато, але після зими є елементи самозаспокоєння. Треба трохи зусиль в оцінку обстановки.

Це – негативний сценарій.

Дії росіян можуть бути обмежені політичними факторами (не злити Трампа), успішними діями наших (згадайте "Павутину"), якимись внутрішньоросійськими процесами. Тому необов'язково, що все погане – трапиться. Але ризики є.

4. Якщо трохи піднятися, відкривається таке.

Через два тижні США на місяць занурюються в атмосферу свята. За цей час вони мають якось порішати з Іраном і стабілізувати негатив.

Останні цитати з Вашингтона з позитивною оцінкою України не скасовують твердження Рубіо, що переговори в РФ де-факто зараз нічим не наповнені.

Після свята американцям і європейцям належить зафіксувати якийсь статус щодо НАТО. На зараз – все сумно, свіжих ідей немає. Єдиний простір, де є просвіт – це можливості України.

Я не виключаю, що під саміт НАТО явочним порядком оформиться якийсь пакет проукраїнських ініціатив, який усім буде комфортно представити як відображення єдиної позиції в боротьбі з силами зла (а-ля "Грипени").

Щось із них оперативно посилить на практиці (як передача IRIS-T), щось просто створить підбадьорливе тло, з яким усі зайдуть у тривожний серпень...

5. Росія прожила 2 поганих місяці жахливого 2-го кварталу. Навіть допомога з високими цінами на нафту не врятувала, хоч і дозволила уникнути низки жорстких заходів зі скорочення витрат. Однак тривожність наростає.

Цікавий сюжет. Лавров зателефонував Рубіо з погрозами жахнути по Києву і пропозицією евакуювати дипломатів. Рубіо подав це в дусі "Лавров хотів послати сигнал від Путіна Трампу".

Раптово вийшов Ушаков і заявив, що жодних сигналів Лавров через Рубіо не посилав, це все брехня. У чому задум, незрозуміло. Але виглядає як однозначний підрив комунікації Лаврова з Рубіо. А оскільки всі на нервах, починаються інсинуації щодо внутрішніх непорозумінь у РФ.

Приводи для іскріння в РФ накопичуються. Критично наростають протиріччя між тими, хто насолоджується моментом, і тими, хто думає про майбутнє.

Я це вже описував і в загальних рисах, і на конкретних прикладах.

Із злободенного: навесні Сили оборони України обнулили програму розвитку "Транснафти" за 5 років. Буквально розігнули одну зі скріп Росії. Це не абстрактне твердження – можна порахувати в знищених резервуарах і магістральних насосах.

Стратегічні галузі РФ живуть без інвестицій вже 4+ років. Чимало важливого балансує на межі раптової деградації. Видертися з усього цього без масштабної сторонньої допомоги – неможливо. І навіть за наявності допомоги це потребуватиме часу.

Допомога може прийти Росії тільки із заходу, тому що Китай все влаштовує. Пекін не зацікавлений в обваленні слабкого залежного московського баскака, але й пальцем не поворухне, щоб його посилити. Китаю навіть цікава ескалація на європейському напрямку, щоб говорити на кращих умовах.

Прийняти допомогу буржуїнів Кремль у нинішній комплектації злих дідусів нездатний. Значить – треба їх розукомплектувати.

Це – в інтересах багатонаціонального народу Росії і особливо – росіян, яким Путін підготував просто кошмарну долю.

6. Усі балакучі голови РФ, які зберегли трішки адекватності та мають хоча б мікроскопічний простір для маневру, верещать в один голос: раз не можна все це припинити просто зараз, давайте влітку ще понадуваємо щоки, а восени якось закругляємо.

Такі настрої точно є. Наскільки вони можуть бути реалізовані, покаже, зокрема, ситуація на фронті. Відкидати варіант, що Путін зважиться на провокації проти Європи, а після виборів форсує мобілізацію – не можна.

Відмахуватися від російської мобілізації, за всіх очевидних складнощів її проведення, не варто. У Росії будуть складнощі, але й нам буде епічно важко. Мобілізація в РФ нам невигідна. Тому влітку, за всіх перспектив погіршення в тилу, треба якось набратися сил, підтягнути хвости і бути готовим не злякатися того, чим Кремль спробує здивувати.

Росіяни вже переконалися, що за частиною впертості – ми старші брати. А вони – жалюгідні епігони. На характері Україну передавити не можна.

Можливі партнери поступово усвідомлюють, що воля до життя і готовність битися у нас на порядок вища, ніж у багатьох із них. І просто відтягуванням часу ціною української крові завдання не вирішується. Тому що не змінюються їхні властивості, їхній агрегатний стан. Рішення – у справжній інтеграції.

Влітку пріоритет у тилу – берегти себе і близьких, синтезувати з космічних енергій і сільгоспробіт запас ментальної міцності, підбадьорити недобиті нерви. Матеріальний бік у всіх свій, але завдання зберегти голову в порядку – єдине.

Багато росіян навесні зіткнулися з тим, що ми вже пройшли: з війною у себе вдома. Воля, душевний настрій і відчуття правоти в такій ситуації визначають дуже багато. А правда – на нашому боці, на боці України.