Росія вдосконалює засоби терору: які нові загрози стоять перед Україною й чому "кульгає" протидія

Протягом літа російські окупанти суттєво змінили тактику терору тилових регіонів України, а також розширили застосування реактивних засобів ураження, перехоплення яких значно ускладнилося. Наразі вирішуються питання протидії цим загрозам. Але чи можна було уникнути нинішніх втрат і руйнувань, заздалегідь підготувавшись до майбутніх загроз, маючи засоби захисту, актуальні саме на цей проміжок часу? Давайте розберемося.

Детальніше про це – у новому матеріалі спільного проєкту OBOZ.UA та групи "Інформаційний спротив".

Російські окупанти значно посилили удари по тиловій території України, застосовуючи реактивні модифікації дронів-камікадзе Shahed-238 ("Герань-3/4") і Karrar ("Герань-5"), а також ерзац-ракет "Бандероль" і у перспективі – "Дань-Т".

На сьогодні щомісячне застосування реактивних "камікадзе" перевищило 50% від загальної кількості дронової компоненти. Зокрема, у серпні РОВ використали їх близько 2 800 (загалом було 5 004).

Перехоплення реактивних дронів-камікадзе звичайними засобами малої ППО – дронами-перехоплювачами – можливе, але вкрай ускладнене швидкісними показниками цілі, що змушує Україну розробляти дрон-перехоплювач також на реактивній тязі. Цим зараз і зайняті виробники малої ППО. Але чому саме зараз, а не рік чи півроку тому?

Справа в тому, що перший реактивний дрон завдав удару по території України в січні 2024 року. І за минулі понад два з половиною роки не було розроблено ефективного засобу протидії.

Чому весь цей час ігнорувалася загроза масштабування застосування противником реактивних засобів терору? Потурання чи відсутність можливості швидко реалізувати дешевий засіб перехоплення на реактивній тязі?

Спробуємо відповісти на це питання на прикладі зенітних дронів-перехоплювачів, які добре зарекомендували себе проти поршневих Shahed-136.

Протистояння зенітних дронів й Shahed-136

Застосування безпілотників-камікадзе Shahed-136 по тилових територіях України розпочалося в серпні 2022 року. На той момент розглядалися різні варіанти підвищення ефективності перехоплення цих засобів терору, але через невелику початкову кількість загроз, їм приділяли менше уваги, ніж ракетам.

Своєю чергою, вже у 2022-2023 рр. з’явилася ідея щодо застосування дешевих дронів-перехоплювачів не лише проти розвідувальних БПЛА супротивника, а й проти "камікадзе". Ця тема на державному рівні мала підтримку. Але недостатню.

У другій половині 2024 року офіційно презентується дрон-перехоплювач STING від Wild Hornets, але перші контракти на STING та його аналоги були укладені лише в травні 2025-го, через сім місяців. Як ви розумієте, за цей час ворог не тільки масштабував виробництво та нальоти Shahed-136, а й почав завдавати ударів реактивними Shahed-238.

Наведу приклад. Восени 2024 року РОВ здійснили: 1 327 нальотів у вересні, 1 917 – у жовтні, 2 430 – у листопаді. У травні 2025 року російські окупанти вже здійснили 3 512 нальотів.

Тобто, момент масштабування противником застосування Shahed-136 було упущено, і ми відреагували на загрозу практично на межі майбутніх пікових показників нальотів, а не на початковому етапі. Але навіть не це головне.

Чи була можливість паралельно з розробкою дрона-перехоплювача для масових поршневих Shahed-136 зробити заділ на виріб з реактивною тягою? Так, була, але не було запиту на це, оскільки не було планування загроз на середньострокову та довгострокову перспективу. Завдання вирішувалися за фактом або із запізненням.

І на тлі цього прикладу проглядається те, наскільки ми відстаємо у питаннях планування та дій на випередження, навіть знаючи про ті загрози, з якими Україна може зіткнутися.

Планування загроз

На сьогодні в Україні відсутнє планування загроз у середньо- та довгостроковій перспективі на рівні міністерства, комітету та інших структур, які б могли формувати структуру безпеки країни, із постановкою відповідних завдань підприємствам оборонно-промислового комплексу на майбутнє, для подальшої реалізації проектів у залізі та їх випробувань, а надалі – очікування моменту необхідності масштабування виробництва та масового застосування.

По суті, реактивний дрон-перехоплювач проти реактивних "камікадзе" міг бути успішно розроблений і підготовлений до виробництва в період з 2024 по 2025 рр., але про нього заговорили тільки зараз як про випробуваний засіб перехоплення.

Тим часом, ерзац-ракета "Бандероль", яка вперше була запущена по Україні в січні 2025 року і не є якоюсь чудо-зброєю, гостро ставить питання про необхідність створення та масового виробництва дешевих зенітних керованих ракет малого радіусу дії. До речі, ці ж засоби є вкрай актуальними й проти реактивних дронів.

У свою чергу, коли я звертав увагу на те, що Україні необхідно зосереджувати зусилля не лише на широко розрекламованих дронах-перехоплювачах і штурмі західних інформаційних бар’єрів темою про ЗРК Patriot, а й порушувати питання про системи ЗРК малого радіусу дії, то стикався з критикою – мовляв, ракета завжди буде дорожчою за дрон.

Вартість дрона-камікадзе "Герань-3" щонайменше $80, "Герань-4" – близько $200 тис., а "Герань-5" оцінюється в близько $130-150 тис. З огляду на сучасну цінову політику, низка ракет західного виробництва удвічі дешевша за реактивні дрони супротивника, а ракети APKWS вартістю близько $30 тис. і зовсім дешевші за будь-якого "Шахеда" у кілька разів.

Чи мала Україна можливість реалізувати з 2022 року проєкт власної мобілізаційної зенітної керованої ракети, яка була б сьогодні максимально актуальною? Дешева. Масова. Ефективна проти тихохідних і будь-яких дозвукових цілей.

Так.

Якби було належне планування загроз і відсутя вузьколоба критика ракетних засобів перехоплення на догоду особистим уподобанням або суто комерційним інтересам певного кола експертів.

Це як у 2018-2019 роках критикували ідею придбання Україною у Бразилії турбогвинтових штурмовиків Super Tucano, які особливо необізнані називали "кукурудзниками епохи Другої світової війни". Ось тільки над Одесою в останні роки ворожі розвідувальні дрони та дрони-камікадзе доводилося збивати не за допомогою цих "кукурудзників" з броньованою кабіною та солідним озброєнням (наприклад, 4 кулемети 12,7 мм FN Herstal M3), а навчально-спортивним поршневим літаком "Як-52" – зі стрільцем, озброєним гладкостволом, у кабіні…

У ніч проти 16 вересня над Одесою фіксувалася реактивна ціль, яка виходила на висоту 6 км і досягала 9 000 метрів. Це новий виклик, який не є дивним чи несподіваним. Адже у травні 2025 року РОВ застосували по Одесі дрони-мішені "Дань-М", адаптовані для ударних завдань.

Особливістю було не тільки те, що їхніми носіями були вертольоти, а й те, що вони могли досягати висоти 9 км, оминаючи не лише мобільні вогневі групи, а й роблячи безглуздими дрони-перехоплювачі та ЗРК малого радіусу дії.

Чи готові ми до цих нових викликів або хоча б готуємося їм протистояти, коли супротивник їх масштабує?

Висновки

Росія постійно вдосконалює свої засоби терору, і навіть зараз з’являється інформація про те, що незабаром реактивні дрони-камікадзе значно покращать свої швидкісні характеристики – до 750 км/год. Цікаво, а ті дрони-перехоплювачі на реактивній тязі, які зараз розглядаються як основний інструмент протидії, чи готові вони до таких швидкісних викликів?

Не менш цікавими є й можливі шляхи боротьби з "Бандеролями", які начебто й очевидні, але чи є вони зараз у наявності для застосування? З огляду на те, що "Бандеролі" успішно блокували Чорне море для судноплавства, а зараз тероризують схід і північ країни – сумніваюся.

Попереду виклик у вигляді реактивних засобів терору на висотах до 9 км.

Чи є все це для нас несподіваними викликами? Ні. Практично щодо кожної загрози є факт першого застосування цих засобів і достатньо часу для розробки та планування засобів протидії. Але, як я вище зазначив, ми не робимо цього заздалегідь, а реагуємо постфактум або відстаємо в часі.

Причина? Відсутність у країні будь-якого базового поняття та відповідної інституції щодо планування загроз у середньостроковій та довгостроковій перспективі. Причому не просто існування такого інституту як номінальної одиниці, а такого, що дійсно володіє повнотою можливостей для формування окремої статті, перспективного планування номенклатури засобів, актуальних у майбутньому.