Відео дня
Путін хоче купити Трампа та йде ва-банк. Інтерв'ю з Курносовою
Глава Кремля Володимир Путін навіть за три роки постійних атак на цивільні об'єкти в Україні впевнений, що це може змусити людей вийти на вулиці з вимогою зміни влади, хоча реальність переконує у протилежному. Бачачи, що прямі ультиматуми щодо невизнання "нелегітимної" київської влади погано сприймає президент США Дональд Трамп, він вирішив піти обхідним шляхом: вигадав історію про якісь "націоналістичні підрозділи", над якими офіційний Київ начебто не має контролю.
Істотне збільшення кількості атак на Україну свідчить про те, що Путін пішов ва-банк. Так він намагається довести, що запаси його озброєнь ще великі. Водночас він відправляє до Білого дому як перемовника киянина, який обіцяє Трампу золоті гори у вигляді корисних копалин Росії, оскільки переконаний, що все продається й купується.
Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловила російська опозиціонерка Ольга Курносова.
– Спікер Кремля Пєсков заявив про те, що Путін нібито підтримує ідею припинення вогню, але низка питань "висить у повітрі", зокрема нібито відсутність контролю влади України над "невизначеними екстремістськими та націоналістичними підрозділами". В Інституті вивчення війни дійшли висновку, що подібна риторика демонструє намагання Кремля "перепакувати" свої вимоги щодо зміни влади в Україні. На вашу думку, про що свідчить така спроба? Чи може, зокрема, йтися про те, що улюблений наратив Кремля про нібито нелегітимність влади в Україні вже не працює?
– Те, що Кремль хоче у будь-який спосіб контролювати Україну, – це для нас не новина, й ми говоримо про це від першого дня повномасштабного вторгнення, що це питання не територій, а питання контролю над усією Україною. Кремль не заспокоїться – принаймні в особі його чинної влади, Путіна та Пєскова, – поки цього не досягне. Це їхня головна мета.
Вони розуміють, що Трамп змушуватиме їх припиняти війну, але припиняти війну вони не хочуть. Однак сподіваються, що якщо їм справді доведеться це зробити, то вони зможуть уже не військовими, а політичними методами змінити Володимира Зеленського. Тому й говорять про "нелегітимність" і про вибори. Але хто б казав? Путін, який реально обирався лише вперше, та й то не факт...
Згадаймо, коли вони вперше заявили про нелегітимність Зеленського й необхідність запровадження зовнішнього управління, це дуже не сподобалося Трампу. Тому вони шукають формулювання, щоб, з одного боку, максимально налаштовувати американську адміністрацію у тому напрямі, що необхідно якнайшвидше провести нові вибори в Україні, але при цьому й не сильно підставитися самим.
Пєсков – майстер формулювань, тому вони намагаються те саме сказати іншими словами.
– Ми бачимо, що Кремль фактично не лише не погоджується на припинення вогню, а ще й посилює атаки на Україну, які ведуть до жертв, зокрема серед дітей. На це вже звернув увагу Трамп. Чи вважаєте ви, що Путін йде ва-банк? У чому суть його гри? Можливо, він хоче продемонструвати Трампу, що той не може диктувати йому умови? Якщо так, якими можуть бути наслідки для режиму та Путіна особисто?
– Те, що Росія постійно проводила невибіркові бомбардування України, хоч би скільки вони кричали про високоточну зброю, цілком очевидно. Жодної особливої точності ніколи не спостерігалося. Можна навести поодинокі випадки, які, мабуть, пов'язані з ударами по інфраструктурі, але це зрозуміло. Адже інфраструктура – це цілі, які добре видно. Будь-яка електростанція виробляє дуже багато тепла – її добре видно. Це як корабель на поверхні води, для будь-якого радара дуже добре помітний.
Але решта цілей – це результат грубих помилок, наприклад, ракетний удар під час шикування, або невибіркова стрілянина по цивільних. Скільки б Пєсков не торочив, що Росія стріляє тільки по військових цілях, це чистої води брехня. Ми бачимо це протягом усіх трьох років.
Тому, коли ми говоримо, що Путін йде ва-банк, ми маємо на увазі, що останнім часом він дуже багато стріляє. Начебто сказали, що погоджуємося на перемир'я, але при цьому почали стріляти всім, що у них залишається, – "шахедами", ракетами, балістикою. Мабуть, він намагається показати, що має ще якісь запаси озброєнь. Інакше я не можу це пояснити.
Тому що за три роки вже можна було переконатися, що удари по цивільних об'єктах не викликають в українців бажання вийти на вулицю і влаштувати революцію – адже Путін сподівається, що українці звинуватять свою чинну владу в тому, що відбувається. Але українці не ідіоти, вони бачать, хто розпочав війну та хто вбиває їх. Це Путін, Кремль та сучасна російська влада.
Тому я не розумію, кого тут можна обдурити. Можливо, вони просто підбирають ключі до Трампа. З одного боку, посилають туди Дмитрієва, який навчався в Америці, чудово розмовляє англійською, розсипається у компліментах й обіцяє Трампу золоті гори у вигляді російських корисних копалин. Їм здається, що це цілком лягає в розуміння Трампа.
З іншого боку, нам невтямки, що Трамп має у голові. Я, на жаль, не можу виключити, що йому в принципі може подобатися те, що нам не подобається, – те, що Путін диктатор і він може робити що захоче. Можливо, Трампу це подобається. Відповідно, це поведінка Путіна, яка наражає весь світ на острах і розуміння того, що якби він кудись подівся, було б великим полегшенням, для Трампа це не так.
Тобто це такі суперечливі обставини, і в них Кремль намагається намацати правильні ходи. Вони чудово розуміють, що Трамп, звичайно, має аргументи, щоб обнулити те, що відбувається, для Кремля. Якщо США знизять ціни на нафту, якщо вони впровадять жорсткі санкції на російський тіньовий флот, то в Путіна просто не залишиться грошей, на які він може вести війну. І це те, що справді працює. Але ми поки що не можемо зрозуміти, що має зробити Путін, щоб Трамп схвалив це рішення й почав застосовувати якісь заходи щодо Путіна.
– Ви згадали про Кирила Дмитрієва. Справді, це киянин, який здобув дуже хорошу освіту в США, якого сьогодні Кремль використовує як головного перемовника із Вашингтоном. Що це означає? Що Путін переконаний у тому, що до Трампа найбільше застосовується саме суто економічний підхід, який і демонструє Дмитрієв?
– Згадаймо про те, що Путін – людина, якій чужі цінності, чужі будь-які ідеології. Подивіться, скільки разів він перефарбовувався за час свого 25-річного правління. У роки свого правління він був демократом. І Чубайс, проти якого сьогодні у Росії порушують кримінальні справи, умовляв усіх проголосувати за Путіна на перших виборах. Понад те, Путін ледь не в НАТО збирався вступати. Потім він вирішив, що йому вигідніше стати імперцем, почалися війни – й він пробував Захід на міцність.
Чому він це робив? Бо був упевнений, що Захід не мав жодних цінностей. Сурков переконав його у цьому, що в епоху постмодерну жодних цінностей немає, отже, все продається й купується. А оскільки він має гроші, то може всіх купити.
І певний час у Путіна це досить непогано виходило, бо йому пробачили російсько-грузинську війну, пробачили анексію Криму, й він думав, що ця схема працює. Починаючи повномасштабне вторгнення в Україну, він був упевнений, що в нього все вийде. Ну, пригрозять пальчиком, але нічого особливого не зроблять. Путін і зараз упевнений, що всі продаються і купуються. І коли він пропонує Трампу усілякі "ніштяки", це для нього дуже природний підхід.
Чому Дмитрієв? Через цілу низку обставин. Зауважте, що в Путіна у різні роки були різні люди, яких він посилав на Захід. Той самий Чубайс довгий час був досить активним перемовником. Він навіть мав офіційну посаду – радник президента зі зв'язків із міжнародними організаціями. Але нічого з цього не вийшло, а ще він тявкнув, що війна – це погано, і єдине, що йому дозволили, – це швиденько звалити до Ізраїлю.
Ми пам'ятаємо Стамбул, де роль неформального перемовника відігравав Абрамович. При цьому зауважте, що на той момент він був досить залежним від Путіна, але при цьому в перемовній групі теж була людина з українським корінням, тому що Мединський має українське коріння. Але та схема не спрацювала, як вважає Путін. І тут з'являється Дмитрієв, який, з одного боку, не лише народився, а й працював у Києві. Тому Путін може вважати, що у Дмитрієва залишилися якісь контакти у Києві.
З іншого боку, у нього хороша американська освіта, а отже, контакти в Америці – це так. І з третього боку, він чоловік подруги доньки Путіна. І це для Путіна те, що дає можливість особисто довіряти Дмитрієву.
Нещодавно спливла інформація про конфлікт, який стався на переговорах у Саудівській Аравії, коли Лавров не пускав Дмитрієва за стіл – Путін навіть не сказав йому про те, що той також буде у складі делегації. Тому є ще й внутрішня напруженість між важковаговиками в особі Лаврова та цими вискочками в особі Дмитрієва.
Я думаю, що багато залежатиме від того, наскільки Дмитрієву вдасться домовитися з Трампом. Очевидно, що Путін покладає на нього великі надії...