Путін посилює ППО над Москвою, чи будуть нові удари по Рубльовці? Інтерв’ю з Мельником

Систему протиповітряної оборони Центрального федерального округу країни-окупанта Росії, до якого входить і столиця, Москва, почали посилювати. Цікаво, що це відбувається напередодні настання справжніх холодів та на тлі повідомлень про те, що РФ накопичила понад 800 точних ракет. Отже, готуючись атакувати енергетичну інфраструктуру України, агресор передбачає удари у відповідь? Можливості для таких ударів в України є, передусім це засоби вітчизняного виробництва. Але цілі варто обирати дуже ретельно. Щоб нашу країну не звинуватили в актах терору на території РФ, потенційні цілі мають бути пов’язані із військовою інфраструктурою чи армією ворога, або ж мати символічний сенс, як-от елітний район російської столиці Рубльовка.

Гарні новини про створення українськими Силами оборони плацдарму на лівобережжі Дніпра можуть бути ІПСО, щоб підвищити градус напруги в середовищі російських військових блогерів. Проте це може свідчити й про те, що українські захисники добре закріпилися на відвойованих рубежах і згодом просуватимуться далі. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив співдиректор програм зовнішньої політики, координатор міжнародних проєктів Центру Разумкова, військовий експерт Олексій Мельник.

– У Росії почали посилювати систему протиповітряної оборони над Центральним федеральним округом. За оцінками Інституту вивчення війни, це пов’язано із намаганням Кремля захистити від можливих атак свої критично важливі об’єкти. Чи вважаєте ви, що дійсно Україна може вчиняти певні симетричні чи асиметричні дії щодо об’єктів інфраструктури країни-агресора, зокрема енергетичної, наприклад, у відповідь на атаки на нашу інфраструктуру?

– Я б радше говорив про асиметричні дії. Тому що симетричні дії можна розуміти так: Україна буде робити те ж саме, що Росія, але, можливо, в меншому масштабі, виходячи з наших ресурсів.

Якщо ми говоримо про потенційні удари по об’єктах енергетичної інфраструктури Росії, то тут має бути дотримано насамперед кілька принципів. Перше – взаємозв’язок цих об’єктів з військовою промисловістю або військовими частинами, тобто має враховуватися саме військовий характер цих цілей.

Друге – якщо розглядати таку опцію як знищення енергетичної інфраструктури, умовно кажучи, невійськового призначення, то це мають бути символічні вибрані цілі. Позбавлення електроенергії якихось населених пунктів у російській глибинці жодного стратегічного ефекту не справить. Москві абсолютно "по барабану", хто там буде сидіти без світла і тепла. Це має бути щось на кшталт умовної Рубльовки.

– Питання щодо наших можливостей: як ви їх оцінюєте? Зокрема, зважаючи на те, що ми вже бачили. Навіть той самий елітний район Москви Рубльовка, про який ви згадали, вже одного разу постраждав від українських атак.

– На мій погляд, атака по Рубльовці, яка була, мала на меті перевірити наші припущення стосовно того, який може бути ефект. Звісно, Рубльовка – це умовно, адже вона не єдина. Але дійсно при тому, що було завдано мінімальної шкоди, ефект був доволі потужний. Крім того, що дехто захвилювався в російській еліті, тому що вони почали приміряти на себе небезпеку поширення війни на територію Росії, це також спровокувало інформаційну хвилю в російських пабліках.

Є системні російські внутрішні проблеми, зокрема у відносинах між регіонами і центром. І це одна з больових точок, на які можна було б намагатися тиснути, щоб ці хвилі розходилися. Фактично це дестабілізація російського внутрішнього електорату.

Щодо наших можливостей, то була ціла низка анонсів офіційних осіб про те, що начебто є такі засоби вітчизняного виробництва. Думаю, треба сподіватися на те, що за анонсами підуть новини про їхнє практичне застосування.

На жаль, залишаються обмеження, насамперед політичні, стосовно можливостей застосування далекобійної зброї західного виробництва по території поза окупованими українськими землями. Найімовірніше, ситуація тут не зміниться.

– Чи вважаєте ви, що українські можливості завдавати ударів по енергетичних об’єктах у Росії можуть стати певним стримуючим фактором для країни-агресора, що там будуть усвідомлювати: відповіддю на удар по інфраструктурі України може стати удар, умовно, по Москві?

– Прямої комунікації між Україною і Росією немає, принаймні на вищому рівні. Проте теоретично можна припустити, що Україна своїми демонстративними ефективними акціями чи через якихось посередників зможе передати цей сигнал Росії. Там він теоретично може бути почутим. Але це малоймовірний розвиток подій, виходячи з того, що ми бачили.

Росія насамперед відповідає на такі атаки актами відплати. Причому такі акти мають на меті не так вплинути на подальші кроки українського військово-політичного керівництва, як продемонструвати власній аудиторії, що жодних компромісів з Україною не буде, "все йде за планом" і далі за текстом.

Отже, я слабо вірю в те, що таким способом можна зменшити інтенсивність російських атак.

– Останнє запитання – щодо висадження наших Сил оборони на лівому березі Дніпра. Про це вже офіційно повідомили у командуванні морської піхоти. Чи вважаєте ви, що є серйозна перспектива суттєвого закріплення на цій ділянці фронту та подальшого просування на південь?

– Офіційне повідомлення – це фактично підтвердження того, про що говорять у різних джерелах щонайменше кілька тижнів. І це, на мій погляд, свідчить про те, що є впевненість у тому, що українські сили там закріпилися доволі надійно і принаймні є сподівання на те, що це буде не просто утримання плацдарму тими силами, які там є, але й заявка на те, що він буде розширятися і згодом може перерости у щось більше, аніж просто рейди чи невеличкий плацдарм.

Водночас ми свідомі того, що так звані ІПСО ніхто не скасовував. Це повідомлення може бути спрямоване на те, щоб підігріти дебати, які точаться серед російських мілітарних блогерів і решти пропагандистів. Вони звинувачують вище командування та один одного в необ’єктивній подачі інформації. Отже, це також не слід відкидати.

Стосовно того, які справжні плани українського командування і як може розвиватися ситуація, в мене інформації немає. Навіть якщо я маю певні думки з цього приводу, я б не хотів зараз ділитися ними публічно.