Навіщо росіянам Куп'янськ та Часів Яр і на які втрати готовий піти Путін. Інтерв’ю з полковником Черником

Російська окупаційна армія зосередила вздовж лінії фронту насправді великий контингент. Так, лише на Куп’янському напрямку він налічує 122 тисячі. Мета ворога цілком очевидна – повне захоплення Донецької та Луганської областей у межах адміністративних кордонів.

Заради цього Кремль готовий іти на дуже великі жертви, зокрема, на шалені втрати живої сили і техніки.

У якому саме напрямку може плануватися прорив фронту і який населений пункт окупанти планують захопити наступним, в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA розповів військовий експерт, полковник запасу Петро Черник.

– За інформацією пресслужби ОСУВ "Хортиця", російська окупаційна армія зібрала на Куп’янському напрямку угруповання загальною чисельністю 122 тисячі. Як ви вважаєте, чому саме там? Яку мету переслідує ворог?

– Сьогодні найголовніше – видихнути в частині страху. Так, дуже серйозний і великий контингент. Але це логічно з їхнього боку.

Пояснюю. Куп’янськ – це великий вузловий залізничний конгломерат. У них завдання виходити на адміністративні кордони Донеччини і Луганщини, і вони будуть докладати максимум зусиль для його реалізації. Чи зможуть? Покаже час. Але ми розуміємо, що автомобілями не довозишся ані снарядів, ані усього іншого. Потрібна залізниця. Адже 90% усього, що завозиться в зону окупації, завозиться саме залізницею.

Тому вони й ставлять перед собою таке комплексне завдання – по східному плацдарму остаточно вийти на адміністративні кордони двох областей, а щоб все це забезпечувати на перспективу, потрібна залізниця.

Але попри те, що контингент доволі великий, у частині бронетехніки він забезпечений на близько 70%, плюс-мінус. Це трохи вищі показники, ніж ті, які усталилися за два роки повномасштабної війни. Як буде – побачимо.

Авдіївку взяли, але фактично далі просунутися вони не змогли. І поки що глибоких оперативних проривів, хоча б на рівень дивізії – до 10 кілометрів – у них немає.

– Ви згадали про великий залізничний конгломерат Куп’янськ. Нині ми бачимо, як ворог намагається підійти до Часового Яру. Це також досить цінний населений пункт з погляду логістики?

– Немає другорядних воєнних цілей. На превеликий жаль, люди говорять про конкретну точку, ніби вона сама щось вирішує. Не вирішує. Вирішує ширина фронту. Завдання противника – адміністративні кордони Донецької та Луганської областей. А де саме ті точки, де вони будуть зосереджувати сили, щоб це завдання виконувати, – не суттєво.

Тут є усього три закони. Закон перший – концентрація сил і засобів, закон другий – узгодження роботи родів військ, закон третій – прихований маневр.

Тепер дивимося на мапу, бачимо довжину адміністративного кордону Донеччини і розуміємо, що в будь-якій точці вони можуть докласти зусиль. Тобто тут неважливо, чи це Часів Яр, чи це Костянтинівка, чи будь-який інший населений пункт. Важливий загальний задум, загальне розуміння ситуації. У стратегічному сенсі не надто принципово, де саме буде концентрація сил.

– Ви звернули увагу на велику протяжність лінії фронту. Чи є це хорошою новиною для нас, адже ворог вимушений фактично розпорошувати, якось розподіляти свої сили на таку велику довжину. Чи це не так?

– Саме так. Поки що це працює нам на користь. Втрати понад 1000-1200 людей на добу вони заміщувати не можуть, а до голосування за Путіна і не будуть цього робити. Буде сильно важити, з яким саме відсотком Путін переможе на виборах.

"Вставай, страна огромная" – їхній мобілізаційний ресурс від 1,5 до 3 мільйонів людей. Це доволі багато. Автоматів Калашникова і рушниць Мосіна на складах вони мають сотні тисяч. "За родину, за Путина, за величие" помирали, помирають і будуть помирати.

– Дійсно, ми бачимо, скільки живої сили ворог кидає на досягнення своєї мети, скільки він кинув на ту саму Авдіївку. Протягом останніх тижнів ворог кидає на фронт також більше авіації. У лютому Силами оборони було знищено 13 винищувачів-бомбардувальників Су-34. Чи вважаєте ви, що сьогодні армія Росії готова втрачати людей, літаки заради тактичних невеликих успіхів?

– Немає жодних тактичних невеликих успіхів. З погляду Путіна вихід на адміністративні кордони двох областей – це велика перемога. І якщо заради цієї перемоги треба кинути в бій ще, умовно, десять-двадцять "сушок" і їх втратити, але досягнути цієї мети…

Нам потрібно перестати мислити категоріями європейців. На цю війну треба дивитися передусім з позиції політичного і фізичного виживання Путіна.

Він прекрасно знає: якщо програє цю війну, його вб’ють. Якщо в його шкалі цінностей треба покласти, приміром, ще тридцять Су-34, але при цьому ми виходимо на адміністративні кордони Донеччини і Луганщини, значить, треба. З жодним ресурсом ніхто рахуватися не буде.

– Чи припускаєте ви, що одразу після так званих виборів у Росії може бути оголошено нову хвилю мобілізації чи навіть загальну мобілізацію?

– Висока ймовірність. Але чи можливі там якісь внутрішні бунти? Поки що я цих ознак не бачу.