Путін проклинає той день, коли почав війну, але із Зеленським зустрінеться тільки в одному випадку: інтерв'ю з Обуховим

Глава країни-агресора Росії Володимир Путін буде готовий зустрітися з президентом України Володимиром Зеленським тільки за умови, що питання війни в Україні буде повністю вирішено. Причому під таким рішенням кремлівський диктатор має на увазі здачу чотирьох областей України. Оскільки керівництво нашої країни апріорі не може погодитися на такі умови, зустріч на рівні президентів, можливо, не відбудеться ніколи.

Термін, який пропонує для зустрічі українська сторона – кінець серпня, – фактично збігається з терміном, який Путіну позначив президент США Дональд Трамп на вирішення війни. Уже 3 вересня у США можуть ухвалити закон про вторинні санкції, які боляче вдарять по економіці Росії, але Путін напевно розраховує на те, що Трамп ветує закон. Кремлівський диктатор глибоко шкодує про те, що, послухавши своїх радників, почав війну проти України, але зупинити її він уже не може.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив антиросійський активіст, голова фонду "Стоп Російський Терор" (США) Герман Обухов.

– Під час останніх переговорів у Стамбулі українська сторона запропонувала провести зустріч на рівні президентів Росії та України до кінця серпня. Тут, звичайно, можна простежити логіку, чому було вказано саме цей термін. Адже саме наприкінці літа спливають 50 днів, які Путіну дав президент США Дональд Трамп на завершення війни. Як ви вважаєте, що має статися, щоб ця зустріч відбулася?

– Особисто я не вірю в це, тому що зустрічатися і говорити їм просто нема про що. По-моєму, Путін поїде тільки в тому випадку, якщо питання буде вже вирішене. А питання ще й близько не вирішене, там і кінь не валявся. Про яку зустріч може йтися, коли нічого не готово в сенсі якихось угод, домовленостей тощо.

– Але до кінця серпня ще місяць, можливо, за цей час щось зміниться.

– А що може змінитися за місяць, крім того, що відбуватиметься на фронтах? Більше і більше надходитиме озброєння в Україну. Щодо Patriot я не впевнений, що вони надійдуть швидко. Тому особисто я не бачу жодних перспектив у тому, щоб щось відбулося на рівні глав держав. Я знаю Путіна, і впевнений, що він поїде тільки тоді, коли вже все буде готово. Він не поїде зустрічатися тільки для того, щоб поговорити.

– Тобто ви вважаєте, що Путін приїде на зустріч із Зеленським тільки для того, щоб підписати договір про капітуляцію України?

– У принципі, якось так воно і є. Адже те, що вимагає російська сторона, – це неприйнятні умови для Києва, для України і загалом для президента України. Якщо буде просто здача, буде все по-іншому і буде набагато жорсткіше, ніж зараз.

– Ви маєте на увазі, що, якщо дійсно буде здано якусь частину української території, яка буде офіційно визнана за Російською Федерацією, у такому разі на сьогоднішню владу в Києві чекають великі проблеми, я правильно вас розумію?

– Очевидно, так і буде. Адже народ не погодився з таким рішенням.

– Питання щодо особистого ставлення Путіна до Зеленського. Ми бачимо, якою є риторика Путіна щодо сьогоднішньої української влади, він не визнає її легітимною, він звинувачує її у всіх смертних гріхах тощо. Але чи вважаєте ви, що йдеться про особисту неприязнь Путіна конкретно до Зеленського?

– Ні, це і не те, і не це, оскільки Путін взагалі всеїдний. Наскільки я його розумію, йому байдуже, хто і що, якщо він отримає те, що хоче. А не отримавши цього, він втрачає і обличчя, і владу, і, можливо, життя в країні, яка називається Росія. Для нього абсолютно не принципово, з ким говорити, головне, щоб на папері було зафіксовано, що Україна здає всі чотири області, тимчасово і постійно. Заради цього він без жодних умов полетить до тієї ж Туреччини.

Але насправді це патова ситуація. Україна не може піти на те, що хоче Росія, а Росія не може відмовитися від того, що вимагає. Тому всі ці переговори в Стамбулі або десь ще – це переговори ні про що. Вони ні до чого не приведуть.

– Все-таки давайте не будемо забувати, що після таких переговорів завжди звільняються люди, відбувається обмін військовополоненими, це теж дуже важливо.

– Так-так, це важливо. Взагалі питаннями обміну має займатися Червоний Хрест. Він має все це контролювати, відстежувати, відвідувати табори полонених, займатися цим постійно, щомісяця і на тій стороні, і на цій стороні. Чому Червоний Хрест цього не робить, я не знаю, але це не питання переговорів. Раз він не робить, то, напевно, це потрібно робити під час переговорів. Це позитивний момент переговорів. Але інших результатів очікувати не варто.

Ми чекаємо 3 вересня, коли закінчиться ультиматум Трампа, і Сенат ухвалить закон про вторинні санкції щодо Росії. Це не просто болісно, це буде кошмаром для російської економіки. Якщо Китай, Індія, Бразилія відмовляться від купівлі російської нафти, то це кінець. Через рік там буде нічим платити зарплату військовослужбовцям, які йдуть воювати. Там навіть на пенсії не вистачатиме.

– Але між 3 вересня і кінцем серпня не надто великий термін, лише кілька днів. Тому й ідеться про те, що, можливо, передбачаючи ці драконівські, дуже потужні санкції, Путін буде готовий зустрітися хоча б просто формально, для того, щоб продемонструвати Трампу, що готовий домовлятися.

– Трамп уже трохи змінив ставлення до Путіна. У Путіна може бути надія, що Трамп накладе вето на закон про санкції, хоча вето долається двома третинами в обох палатах Конгресу. Яка буде картина у вересні, складно сказати, але, можливо, Путін плекає надію на те, що підписання закону не відбудеться.

– А якщо 3 вересня цей пакет санкцій усе ж таки буде ухвалено, що зміниться в риториці й поведінці Путіна?

– У риториці, напевно, нічого не зміниться, у блефі теж, але вони будуть шукати якісь шляхи, відрами носити цю нафту, якимись стежками. Я думаю, що навіть розвідка не знає, як це буде відбуватися. Але кардинально нічого не зміниться. Проблеми в російській економіці наростатимуть як снігова куля, і зрештою це призведе до сумного результату, тому що за все треба платити – за комплектуючі для виробництва озброєнь, зарплати співробітникам тощо. Усе буде дуже сумно.

І все ж, на моє переконання, жодної зустрічі між Зеленським і Путіним не відбудеться ні до 3 вересня, ні, можливо, взагалі ніколи. І тут справа не в особистій неприязні, а в якихось принципових моментах.

Я переконаний: поки Європа не заговорить про те, що в Росії неонацизм і неофашизм, нічого не буде. Але Європа до цього не готова. Вона досі веде торгівлю з Росією на мільярди доларів, зокрема купує метал. Незважаючи на санкції, ця торгівля триває. Я не хочу сказати, що глави всіх європейських країн брешуть або блефують, але, напевно, це відбувається безконтрольно. Росія, як і раніше, отримує великі гроші за рахунок торгівлі з Європою, і завдяки цьому підтримує свої штани, свою економіку, зокрема військову. І Данія, і Німеччина, й інші країни Європи купують у Росії і те, і це. Я вже мовчу про Китай, про Індію.

Я переконаний у тому, що Путін проклинає тих зі свого оточення, хто умовив його почати цю війну. Він розуміє, що ця війна програшна. Але він не може її зупинити, оскільки в такому разі він опиниться в ауті. Я не бачу іншого виходу, це повний глухий кут. Путін буде продовжувати цю війну до кінця. Війна стала для Росії парадигмою. Без неї Росія вже не може жити. Або перемога, яку неможливо досягти, або смерть.

Ядерну війну ніхто не почне. Це самогубство. Є поняття МАD, Mutual Assurance Destruction, гарантованого взаємного знищення. На це не піде ні Путін, ні Трамп, ні Європа. Тому війна буде йти невизначено довго, поки Європа не зрозуміє, що в Росії неофашизм, неонацизм. Можливо, і до Америки це теж дійде.