Режисер Хащеватський: перемога України потрібна всьому світу, остаточна та назавжди. Інтерв'ю
Самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко напевно знав про "спецоперацію" проти України голови РФ Володимира Путіна. Диктатор, який став маріонеткою Кремля, готовий брати участь у відсіченні України від постачання військової допомоги із Заходу.
Сьогодні перемога України у цій війні потрібна не лише їй самій, а й усьому світу. Перемога остаточна та назавжди.
Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю висловив білоруський кінорежисер та опозиціонер Юрій Хащеватський.
– За інформацією Головного управління розвідки Міноборони України, Росія планувала провести "спецоперацію" у Білорусі 2020 року, коли у країні були масові протести. Чи може цей план розглядатися сьогодні?
– Думаю, що такий план був у росіян і до 2020 року. Вони орієнтувалися на ситуацію, що відбувається насправді, бо Лукашенко давним-давно потрапив у їхню пастку. Фактично з 1994 року Білорусь жила за рахунок російських вливань. І Кремль постійно тримав у кишені карту свого впливу, що збільшувався.
У 2020 році була небезпека зриву, тому що, крім Лукашенка, Росія нікого такого ж надійного не мала. Вони не були впевнені в жодному з його наступників. Цілком очевидно, що участь Лукашенка у чорних та сірих контрабандних схемах була як на користь російського великого бізнесу, так і російської влади, яка у такий спосіб забезпечувала собі чорну готівку для підготовки до цієї божевільної "операції" в Україні.
– А що зараз?
– А зараз можливі різні варіанти. Проблема швидкого прориву на українську територію у напрямку Києва, дякувати богу, минула. Мабуть, найближчим часом вони цим не займатимуться. Але з боку Білорусі можна спробувати наступати на захід України, можна спробувати перерізати канали постачання, що йдуть із Заходу на український схід, де відбувається головна битва.
Як я розумію, на Лукашенка чинять тиск, а він як маріонетка зробить усе, що йому накаже Путін. Але тут є величезне "але" – насправді Білорусь не до кінця контролює Лукашенка. Тим солдатам та офіцерам білоруської "непереможної армії" насправді не подобається воювати зі своїми сусідами – для багатьох це брати в буквальному значенні слова.
Тож на білоруську армію дуже важко розраховувати. До того ж є небезпека того, що ця армія може просто повернутись в інший бік. Ймовірність цього мала, але вона не нульова.
Це небезпечні ігри. Це розуміє і Лукашенко, і Путін. Хоча обидва на сьогодні не є адекватними людьми.
– Держсекретар Радбезу Білорусі Вольфович зробив заяву, адресовану до Польщі, Литви та Латвії. Фактично він озвучив погрозу.
– Це стара пісня, яку Лукашенко веде вже років п'ятнадцять. Він увесь час ловить польських, литовських "шпигунів", він постійно говорить про те, що з того боку йде загроза. Все, на чому вони тримаються, – це абсолютна брехня для внутрішнього вживання.
Ніколи ще ні Польща, ні Литва, ні тим більше Україна не робила жодного кроку, який можна було б розцінити як агресію. А от щодо Білорусі, то, мені здається, Лукашенко давно був у курсі справи подібної "спецоперації" в Україні, а насправді війни.
Мені здається, що зараз вони ведуть цю стару гру вже від страху. Фактично слова Вольфовича варто сприймати як його свідчення на суді у Гаазі. Коли він розповідатиме про те, як "на нас нападали, тому ми так вчиняли". А насправді це нісенітниця.
– До речі, щодо Гааги. Ми бачимо, як Лукашенко й досі виляє, петляє. Ще не було широкомасштабного наступу з Білорусі в Україну. Є надання своєї території для російських військ. Чи це означає, що він побоюється міжнародного трибуналу?
– Це означає, що він побоюється всього. Я не вважаю, що він не є учасником війни. Якщо з території Білорусі летять ракети у бік України, то це воєнні дії Білорусі щодо України.
Лукашенко мав лише один спосіб виходу з цієї ситуації: він повинен був заявити, що Білорусь перебуває під окупацією Росії, і за все, що летить в Україну з боку Білорусі, відповідає РФ.
Але такої заяви немає. Надано військові об'єкти, аеропорти, військові бази, тилове забезпечення. Тому це один із підрозділів російських військ, які перебувають у Білорусі. Нехай немає вогневої підтримки з боку білоруських солдатів, але решта є. Тому йому не відмазатися.
Вони злочинці, вони повинні отримати своє.
Я розумію, що сьогодні для того, щоб уникнути величезних незліченних бід усього світу, потрібна перемога України. Причому перемога остаточна і назавжди. Я дивлюсь на Україну як на рятівницю світу.