РФ почала весняний наступ передчасно: чому ворог поспішає. Інтерв'ю з Селезньовим

Весняно-літній наступ російської окупаційної армії, схоже, розпочався на тижні раніше наміченого терміну – до появи "зеленки", яка дає змогу приховувати переміщення, а також до стабілізації ґрунтів для застосування бронетехніки. Цілком очевидно, що противник поспішає. Чому? Окупаційний генштаб був змушений переглянути свої плани через катастрофічні втрати автомобільної техніки, які, своєю чергою, забезпечили ефективні міддл-страйки Сил оборони. За нинішніх темпів знищення вже до кінця квітня ця компонента ворожої армії буде вихолощена.

Одночасно втрати окупаційної армії наближаються до нового рекорду – 1,3 мільйона від початку повномасштабної війни. Як би не запевняли в Кремлі, що "все йде за планом", реальність така, що держава-агресорка може бути змушена вдатися до такого непопулярного заходу, як масштабна мобілізація.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив військовий експерт Владислав Селезньов.

– Раніше в інтерв'ю ви припускали, що той самий наступ, про який так багато говорять, може початися ближче до кінця квітня у зв'язку з погодними умовами. Чи вважаєте ви, що вже зараз із цим наступом щось може піти не так?

– Я думаю, що нам слід говорити про те, що весняний наступ де-факто вже почався. Поясню вам і нашій аудиторії, чому я був упевнений, що противник почне свій наступ не раніше третьої декади квітня. Перше – це "зеленка". Фактор прихованого зосередження, переміщення ближче до лінії бойового зіткнення противника під прикриттям "зеленки" є досить вагомим.

Другий фактор – це стабілізація ґрунтів. Весна, дощі, березень, перша половина квітня – це той період, коли на нашій ґрунтовій дорозі суцільне болото. У таких умовах активно використовувати автомобільну і бронетанкову компоненти малораціонально. Техніка буде просто грузнути на цих дорогах, втрачати свою мобільність і швидкість. Але противник поспішає. Де-факто ми можемо говорити про те, що протягом останніх трьох тижнів противник веде активні наступальні дії.

Але є ще один фактор, який змусив російський генштаб змінити свої початкові плани і атакувати раніше. Причому йдеться тут не стільки про фактор раптовості, скільки про фактор ефективних міддл-страйків, які реалізує українська армія. Зверніть увагу – останні три або навіть чотири тижні український Генеральний штаб щодоби звітує про знищену ворожу автомобільну техніку на рівні 200 і більше одиниць. Тобто противник зазнає величезних втрат через ці ефективні дії армії.

Адже автомобільна техніка – це не тільки ті самі "буханки", які противник використовує на полі бою з метою швидкого переміщення до лінії бойових зіткнень. Це ще й вантажні автомобілі, які перевозять вантажі військового призначення. Противник втрачає свою автомобільну техніку на відстані 20, 50, 80, навіть 100 кілометрів від лінії фронту, у місцях, які раніше були відносно безпечні для російської логістики, до того ж втрачає цю техніку в товарних кількостях, тому нескладно порахувати, що приблизно за місяць-півтора, тобто до третьої декади квітня, у супротивника буде вельми серйозно вихолощено цей компонент, і він зазнає серйозних труднощів щодо повноцінного і своєчасного забезпечення своїх передових штабів і підрозділів. Тому цілком ймовірно, що з цим пов'язана поспішність дій російської армії.

Але наскільки успішні ці дії? "Мартиролог" (список християнських мучеників з описом їхніх страждань. – Ред.) російських втрат зростає. Я вважаю, що за підсумками березня місяця ми вийдемо на цифру понад 30 тисяч убитих і покалічених російських військовослужбовців. А територіальні придбання вельми скромні. Тому говорити про те, що росіяни несподівано для нас і успішно для себе масштабно атакували наші оборонні рубежі і позиції, не можна.

Але з іншого боку, ми з вами маємо констатувати, що ситуація досить непроста. Буквально перед спілкуванням із вами я спілкувався з моїми інсайдами, які діють на Харківському напрямку. Кажуть, що останніми днями противник значно активізував свої зусилля. Незважаючи на втрати, він тисне на наших захисників.

Тому ситуація на полі бою залишається досить складною, як і в принципі інтенсивність ведення бойових дій. Ми бачимо щодобову статистику українського Генштабу. Кількість бойових зіткнень досить велика.

– Ви вже згадали про втрати ворожої армії. За підрахунками нашого Генштабу, ці втрати за весь період повномасштабної війни склали майже 1,3 мільйона. Чи вважаєте ви, що на поточному етапі війни ворог відчуває проблему з живою силою? Якщо так, чи може він вдатися до такого непопулярного заходу, як загальна мобілізація в Росії?

– Я думаю, що нам слід звернути увагу на заяву ерзац-президента РФ Дмитра Медведєва. Мовляв, російська армія отримує живу силу стабільно, повноцінно і не потребує заходів мобілізаційного характеру. Зазвичай, коли такого роду заяви лунають від топ-чиновників РФ, все трапляється рівно навпаки.

Згадаймо події вересня 2022 року, коли росіяни проводили перший етап масштабної мобілізації, проти якої, своєю чергою, проголосувало понад 1 мільйон російських громадян віком 18-60 років – проголосувало ногами, тікаючи з території РФ, використовуючи для цього всі пункти пропуску і будь-які можливості.

Вважаю, що цього разу противник, розуміючи безперспективність нинішнім комплектом сил і засобів реалізувати хоча б частину планів, визначених весняно-літнім етапом наступальної кампанії, буде змушений вдатися до цього непопулярного заходу. Ну а заява Дмитра Медведєва – це свого роду інформаційно-психологічний план операції, спрямований насамперед проти російського народонаселення.

– Останнє запитання стосується економічної складової цієї війни, зокрема, українських успішних ударів по російських портах на Балтиці, по Усть-Лузі. Чи допускаєте ви, що цей фактор також може зіграти позитивну роль у зниженні можливостей ворога безпосередньо на полі бою?

– Ми з вами неодноразово доходили висновку, що ключовий фактор, від якого залежить ситуація на полі бою – це фактор ресурсів. Події, які нині відбуваються в акваторії Перської затоки, серйозно накрутили ціни на нафту і нафтопродукти. У принципі, це створювало б певне вікно можливостей для російської економіки, продаж російської нафти приніс би чималі бариші російському бюджету.

Але в справу включилися "санкції імені генерала Василя Малюка", і прильоти не тільки по Усть-Лузі, а й по об'єктах російської інфраструктури, яка забезпечує перевалку нафти і нафтопродуктів, серйозно послабили цей потенціал. Президент говорив про те, що близько 40% цих ресурсних можливостей Росії наразі не задіяні у зв'язку з масштабними руйнуваннями портової інфраструктури.

Вважаю, що цей процес триватиме. Принаймні по Усть-Лузі за минулий тиждень уже тричі прилітали ракети і дрони. А це означає, що руйнування триває, і проводити відновлювальні заходи, які б повернули до стабільного функціонування цього інфраструктурного елемента, поки що не доводиться.

Якщо ми помножимо цю історію на події, які відбуваються на деяких підприємствах хімічної промисловості РФ, що залучені не лише у виробництві вибухівки та її компонентів, а й добрив, які є важливою статтею наповнення російського бюджету, то я думаю, що тут слід говорити про певну комплексну діяльність українських Сил оборони, що спрямована на вихолощення не лише наступального воєнного потенціалу російської армії, а й економічного потенціалу.

Таким чином, фактор ресурсів є визначальним, коли ми говоримо про можливості російської армії. Українська армія працює над тим, щоб цей фактор був якомога менш значущим.