РФ стягує на Курщину все живе, що лишилося, персонал аеродромів та охоронців. Жмайло оцінив унікальну операцію ЗСУ

Успішна операція Сил оборони України в Курській області Росії де-факто є величезним викликом для кремлівської влади. Сам факт перебування українських військ в РФ є колосальним іміджевим провалом країни-агресора. Аби звільнити свою територію від українців, на Курщину стягують "усе живе, що лишилося", включно з технічним персоналом аеродромів та охоронцями великих підприємств. Однак, попри складну ситуацію, Кремль не відмовляється від наступу на пріоритетному напрямку в Україні – Покровському, – який веде угруповання "Центр".

Прогнозувати розвиток подій наразі досить складно, адже ситуація розвивається дуже динамічно. Але вже зараз можна сказати, що операція ЗСУ в Росії принесла чималі бонуси. Сили оборони "рознесли" угруповання "Север", яке відповідає за північний кордон з Україною і загрожувало українському прикордонню. Знято загрозу для міста Суми. Ворог був змушений "заворушитися" та рухати окремі підрозділи з менш пріоритетних ділянок фронту.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив виконавчий директор Українського центру безпеки та співпраці Дмитро Жмайло.

– За інформацією Генштабу ЗСУ, за добу 13 серпня на Покровському напрямку відбулося 48 бойових зіткнень. Він залишається найбільш гарячим, незважаючи на прогнози, що через операцію ЗСУ на Курщині ворог буде вимушений перекидати частину сил із цієї ділянки фронту. Чи припускаєте ви, що Путін дійсно здатен тримати обидва цих напрямки – і схід нашої країни, і Курську область?

– Росіяни хочуть зробити усе від них залежне, щоб дійсно стримувати наступ Сил оборони на Курщині, та не збавляти темпів на сході України. Наступ на Покровському напрямку здійснює угруповання "Центр". Так, там є просування, в середньому 400 метрів на добу. Вони все-таки рухаються, бо переважають нас чисельно, превалюють в артилерії, у засобах озброєння тощо.

Ми своїми діями на Курщині рознесли угруповання "Север", яке відповідає за кордон, грубо кажучи, від Чернігівщини й до Харківського плацдарму. Ми порушили там їхню логістику, зняли загрозу для міста Суми, ми витягли їхні резерви з Брянської області, які теоретично могли загрожувати Чернігівщині. Ми там швидко переміщаємося – взято під контроль 80 із гаком населених пунктів, як рапортує головнокомандувач Сирський.

Росіяни все одно заворушилися. Покровський напрямок вони не чіпають, а намагаються рухати окремі підрозділи з півдня, зокрема, із Запорізького напрямку, окремі підрозділи з північних напрямків, із того ж Куп’янського напрямку, але поки що це поодинокі факти. Вони намагатимуться більше стягувати все живе, що є на території РФ. Була інформація, що йдеться навіть про обслуговуючий персонал аеродромів, тобто формуються загони з представників військово-технічних професій, із тих самих строковиків. Озвучуються пропозиції залучати воєнізовану охорону великих державних підприємств.

Тобто росіяни роблять усе, аби втримати цей баланс. Але що успішнішою буде наша операція, то швидше вони будуть змушені все більше й більше частин знімати з фронту й перекидати на цей напрямок. Адже Росія репутаційно не може собі дозволити перебування українських військ на власній території. Це той гачок, за який її перш за все будуть зачіпати партнери, міжнародна спільнота. Це дуже велика репутаційна втрата.

– Президент Зеленський, говорячи про операцію ЗСУ на Курщині, анонсував "нові важливі кроки". За вашими оцінками, чи мають Сили оборони достатній потенціал, щоб здійснити потужні кроки на цьому напрямку?

– Так, тому що ворог деінде просідає, і там ми будемо розвивати наш успіх. Щойно росіяни зарухалися на південному напрямку та почали перекидати свої сили, ми не втратили цієї нагоди – зробили висадки і на Кінбурнську косу, і на Тендрівську косу, звідки, зокрема, працювала артилерія по Очакову.

Повертаючись до Курщини – Сили оборони, вище військово-політичне керівництво дуже обережно коментує ситуацію, тому що операція ще триває. Щоб не нашкодити. Наприклад, так, як зробили росіяни, коли їхній телеканал "Звезда" відрапортував, що колони йдуть зустрічати українські війська, і потім ми познищували всі ці сили.

Там є угруповання – це частини, які загартовані в боях. Відзначається висока концентрація військової техніки, зокрема, західного виробництва. Тому там ще можливе просування з нашого боку. Стосовно якихось великих успіхів на кшталт взяття Курська, інших великих міст чи розширення фронту – я все-таки поки що не робив би прогнозів. Хоча ми й рухаємося динамічно, вздовж газогону, вздовж ліній електропередач, уздовж важливих транспортних шляхів, щоб обмежити можливості російської авіації, яку росіяни хотіли масово застосовувати, незважаючи на цивільні жертви. Але поки що зарано говорити про те, яким саме може бути цей великий успіх.

Операція триває, і вона дуже важка, хоча й дуже динамічна.

– На вашу думку, чи доцільно брати під контроль Курську АЕС?

– Це дуже дискусійне питання. Я часто натрапляю у ЗМІ на твердження, що українці хочуть взяти цю АЕС, щоб потім говорити про обмін на Запорізьку АЕС. Але я не думаю, що такий сценарій розглядається, враховуючи те, що росіяни планують зробити з цією АЕС. Зокрема, озвучувалася інформація, що вони хочуть вимкнути реактори, замінувати станцію тощо.

Україна ніколи не піде на створення техногенної катастрофи. Тому питання взяття під контроль цієї АЕС буде тісно пов’язано з питаннями збереження безпеки. Якщо ми зможемо це зробити, не загрожуючи новою техногенною катастрофою, тоді так. Але росіяни також можуть вчинити провокацію, щоб перекласти відповідальність на Україну. Адже їм байдуже на долю своїх громадян і на жертви, які можуть бути внаслідок такого теракту. Якщо буде загроза провокації, я думаю, ми на цей крок не підемо.

Щодо решти, то ситуація залежатиме від обстановки. Зараз дуже важко аналітикам та експертам щось прогнозувати, бо ситуація на Курщині дуже динамічна. Наша операційна зона постійно зростає. Це не зона нашого контролю території, а зона, де повсякчас працюють наші війська. Тобто це постійний рух. Думаю, важливо почекати ще декілька днів, а вже потім робити прогнози й озвучувати оцінки.

– У контексті цих подій часто згадують похід Пригожина на Москву минулого літа, коли його "вагнерівці" майже не зустріли жодного спротиву. Ви сказали, що противник знімає сили з півночі та півдня нашої країни…

– Південь та північ – це напрямки в Україні, які для них не пріоритетні. Вони оголюють останні залишки, резерви, зокрема, з Ленінградського округу, які мали захищати Росію від східного флангу НАТО, від Балтійських країн. Тим самим вони фактично спростовують власну пропаганду та визнають, що точно не очікують жодного нападу з боку НАТО.

Отже, вони збирають усе, що є. Зокрема, була інформація про те, що 500 відмовників, стосовно яких було порушено кримінальні справи, кинули під Курськ. Це військові, які на тих чи інших етапах відмовилися від виконання бойових завдань. Тож наразі противник хоче обійтися малою кров’ю – позбирати усе, тільки б не чіпати угруповання "Центр", яке чинить тиск на Покровському напрямку.

Тиск там не зменшується. Там нам дуже важко. Але інтенсивність усе-таки трішки похитнулася, до 18%, тому що росіяни вже менше кидають резерви. Тобто "м’ясні штурми" не припинилися, але резерви вони бережуть – з огляду на те, що ситуація дуже неоднозначна.

– Так. Отже, запитання – чи можуть Сили оборони скористатися цією ситуацією, зокрема для організації контрнаступу на півдні, в бік Криму? Чи є це слушним моментом?

– Ці висадки, які робили наші спецпризначенці під керівництвом ГУР – там була і СБУ, і спецпідрозділ Нацгвардії, і Військово-морських сил, – це знищення живої сили й техніки, причому деякі українські підрозділи навіть не зазнали втрат пораненими, особливо я сприймаю як тестування майбутніх великих операцій. Ми прощупуємо західне узбережжя Криму для того, щоб, можливо, готувати якісь дії з нашого боку.

Крим не є неприступною фортецею. Це стовідсотковий російський фейк. У всі часи Крим захоплювали різні армії, і сьогоднішня ситуація не виняток.

Чим цікавий Крим? На його території є близько двох сотень пріоритетних цілей. Завдаючи ударів по півострову, ми змусили сили ППО Росії передислокуватися у східну частину. Вони концентруються на сході, в районі Керчі, ближче до Керченської протоки, щоб насамперед захистити Керченський міст.

Ми познищували так звані вишки Бойка, де працювали потужні засоби радіоелектронної боротьби. Тобто ми постійно ведемо цю підготовку. Але якщо говорити про перспективу найближчих тижнів, то ні – я не думаю, що Силами оборони здійснено достатньо роботи, щоб почати велику операцію. Але підготовчий процес ніколи не припиняється.