УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС
Олександр Левченко
Олександр Левченко
Історик, дипломат

Блог | Російська діаспора в Європі як п¨ята колона в очікуванні приходу окупаційних військ РФ

Російський ракетний удар

Росія протягом останніх кількох днів обстріляла ракетами низку цивільних об’єктів в Україні. Вбито десятки українських громадян, величезна кількість поранених. Російський Zвір ще раз показав своє нелюдське обличчя, яке погрожує усьому світові людей розумних – Homo sapiens знищенням, якщо вони не погодяться жити по нелюдській ідеології Москви.

Москва фактично розпочала ракетний тероризм. Стратегічний бомбардувальник РФ із прикордонного регіону Курська випустив декілька ракет по місту Кременчук, одна з яких вразила торгівельний центр, в якому знаходилося багато людей. Ціла будівля була зруйнована від вибуху та згоріла. Велика кількість жертв, а російський представник в Раді Безпеки ООН знову пробубнів, що це українська провокація на кшталт Бучі. У Лисичанську обстріляли ракетами чергу людей за питною водою у ці жаркі дні. Десятки вбитих та поранених. У Києві ракета вдарила по житловому будинку та дитячому садку. В будинку постраждала навіть російська громадянка і переселенка з Сєверодонецька. Було обстріляно Очаків, загинули цивільні, серед яких діти. Потужні вибухи пролунали у Миколаєві. Ракета влучила по житловому багатоповерховому будинку, є загиблі та поранені.

На українську територію від 24 лютого вже випущено більше 2800 російських ракет. Сотні мільярдів доларів збитків від зруйнованих житлових будівель, шкіл, дитячих садків, підприємств, лікарень. Десятки тисяч вбитих мирних громадян. Росія з країни-агресора перетворилася в державу спонсор тероризму. Це тяжкий злочин у міжнародному праві. І за ці обстріли має відповідати російське політичне керівництво та виконавці по військовій лінії – пілоти стратегічних бомбардувальників та їх командири.

Росія вже давно здійснює терористичні акти у світі. Нідерландський суд у ході багато річного розслідування дійшов до висновку, що Російська Федерація винна за збиття ракетою літака рейсу MH-17, який летів із Амстердама до Куала-Лумпур влітку 2014 р., коли загинуло триста пасажирів та членів екіпажу. Ракети типу земля-повітря на Донбас на територію, яку контролювали сепаратисти за допомогою російських військ, привезли з тієї ж Курської області, де дислокується російська бригада ППО. Убивство мирних людей же стало життєвою справою російських нелюдів, які з гордістю заявляють на своєму телебаченні та в медіа скільки разів вони можуть зруйнувати світ ядерною зброєю. Це ментально хворі звіролюди. З ними треба не вести переговори, а судити за масові злочини вже геноцидного характеру. Терористи хоча б беруть відповідальність за здійснені вбивства та виставляють вимоги, чого хочуть. Москва усе заперечує, а оголошувати свої злочинні вимоги не бажає, тому що це було б визнанням навмисного вбивства невинних людей.

Міжнародні юристи та слідчі вже фіксують усі злочини геноциду та військові злочини, скоєні у Бучі, Ірпені, Бородянці, Гостомелі та в інших українських містах та селах, де були масові вбивства українських громадян та насилля над жінками. Україна надала пропозицію, щоб російських військових злочинців судили у Харкові, який щодня страждає від безжальних російських бомбардувань. Там будуть виноситися рішення суду за скоєні росіянами злочини. Схоже в Москві ще не розуміють, що будуть відповідати перед судом. Кремль переконаний, що знову купить на Заході необхідних політиків, які за нафту, газ та жменю доларів продадуть свою душу і дияволу.

Прийшов час, щоб народи ЄС почали вимагати пояснення, як сталася така залежність вільної Європи перед державою, де рашизм як форма російського фашизму, став панівною частиною офіційної політики. Як було дозволено, що російські громадяни у великій кількості приїхали до країн вільного світу працювати та вести свій бізнес, де вони відкрито чи потайки підтримують путінську диктатуру та погрози світу застосувати ядерну зброю. Вони навіть не розуміють, що живуть на тій же території, яку Москва погрожує обстріляти ракетами з ядерними боєголовками. Ця вірність рашизму має бути оцінена з боку відповідних та компетентних органів країн-членів НАТО, як можлива внутрішня загроза. Заперечення небезпеки путінізму і російської військової загрози повинно бути оцінено як підтримка політики Москви у середині демократичних суспільств, що несе безпековий ризик для цих держав. Кремль розраховує, що коли піде військовим походом до Атлантики, то його громадяни, які живуть в європейських країнах на цьому шляху, стануть підтримкою для російських окупаційних військ. Вісімнадцять років Москва протягує через свої медіа ідеологію рашизму, яку в абсолютній більшості прийняли російські громадяни за кордоном. У них вдома щодня включений телевізор з російськими програмами, они готові надати підтримку будь-якому військовому кроку Москві, хоча часто про це не говорять відкрито. Людина, яка щоденно дивиться російське телебачення має отруєну душу, це опій для колись ментально здорових людей. Російські телеканали нарешті закрили у багатьох країнах, заборонено транслювати низку пропагандистських московських програм, що за декілька років могло б провести детоксикацію російських громадян, які живуть в Європі та Північній Америці.

Але Кремль уже запропонував широкий спектр програм через Інтернет і, на жаль, є сигнали, що вони із задоволенням приймаються російськими переселенцями. Тому поліція та органи безпеки мають бути напоготові. Підтримка міграції власного населення за кордон до Європи є частиною офіційної російської політики. Консульські відділи російських посольств та розвідники під дипломатичним прикриттям активно використовують цей канал для шпигування або здійснення контролю над діяльністю та особливо ідеологічними поглядами російських переселенців. РуSSкий мир є полегшеною формою рашизму і присутній широко в російській діаспорі, а вона готова відпрацювати будь-яке завдання, яке отримає від Москви.

disclaimer_icon
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...