Блог | Росія вже виє: ЗСУ ламають головну зброю Путіна – "невідворотність" наступу

З Лиманського напрямку надходять хороші новини. Сили оборони, схоже, проводять там наступальну операцію. Є повідомлення про звільнені населені пункти і значні території. "Ваєнкори" виють, як скажені. 

Чекаємо докладних офіційних повідомлень.

Але дещо важливе вже можна сказати.

Значення того, що відбувається біля Лимана, – не лише у звільнених квадратних кілометрах.

Адже росія місяцями повільно просувалася на цій ділянці. Платила за це людьми і технікою. Створювала виступ, який мав загрожувати Лиману, а далі – Святогірську і Слов’янсько-Краматорській агломерації.

І поступово привчала всіх – росіян, нас, Захід – до дуже небезпечної думки: "російська армія просувається повільно, дорого, але невідворотно".

Саме цю "невідворотність" зараз важливо ламати.

Бо якщо після місяців російського наступу українська армія здатна знайти слабке місце, створити перевагу і змусити противника віддавати те, що він так довго і дорого захоплював, – змінюється не лише лінія на карті.

У російський розрахунок повертається невизначеність.

Ворог знову не може автоматично вважати кожен захоплений кілометр своїм назавжди.

Не може бути певним, що українці всюди лише реагуватимуть на його дії.

І мусить знову думати не тільки про те, де наступати, – а й про те, де може отримати удар сам.

Учора я писав про стримування в повітрі: воно починається тоді, коли ворог заздалегідь закладає нашу відповідь у свої розрахунки.

На землі працює та сама логіка.

Найкращий результат Лиманської операції – ситуація, коли російський штаб змушений малювати десятки червоних знаків питання.

Тому зараз – максимально допомагати військовим робити свою роботу.

Щоб локальна здатність перехоплювати ініціативу ставала системною.

Бо у війні дуже важливо не лише знати, що робитимеш ти.

Треба зробити так, щоб ворог перестав знати, що станеться з ним.