Штати на порозі великих змін, Трамп піде у відставку: що буде з війною в Україні? Інтерв'ю з Обуховим

Сполучені Штати стоять на порозі великих змін, які торкнуться й війни в Україні. Вибори, що відбудуться в листопаді, можуть кардинально змінити політичний ландшафт і навіть призвести до відставки Дональда Трампа з посади президента. Чинний переговорний процес за участю американських посередників також повністю зміниться, і з’явиться реальний шанс на припинення війни.

Із огляду на це, не варто надавати жодного значення нинішнім зусиллям переговорників зі США, зокрема Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера, які побували в Москві та Києві. Це не більше, ніж "протокол про наміри", які б заяви вони не робили. Зовсім скоро про цих людей уже ніхто не згадає.

Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA висловив антиросійський активіст, голова фонду "Стоп російський терор" (США) Герман Обухов.

– Щодо візиту Віткоффа та Кушнера до Москви та Києва ви написали, що це не більше ніж протокол про наміри, і що після виборів у США все буде зовсім інакше. Чому? Адже все-таки були зроблені якісь обнадійливі заяви. Чому ви вважаєте, що не слід надавати надто великого значення цим словам?

– "Не надто великого значення" – це занадто сильно сказано. Я практично переконаний, що цим словам не слід надавати взагалі жодного значення. На мій погляд і за моєю оцінкою, Америка зміниться в листопаді. Точніше, у листопаді почнуться процеси, а в січні вони завершаться. Чому так? Тому що, найімовірніше, демократи отримають обидві палати – Конгрес і Сенат,  і Трамп просто опиниться зв’язаним по руках і ногах та більше нічого не зможе робити.

Уже лунають думки людей, які все життя були в політиці, радників або колишніх конгресменів чи аналітиків, хоча ця позиція поки що не домінує, про те, що Трамп навесні або до весни може взагалі піти з посади. Адже він може опинитися перед дилемою: або спробувати щось зробити, щоб зберегти там своє обличчя, або розпочати переговори з демократами про те, що він йде, його залишають у спокої й не переслідують. Демократи, можливо, на це погодяться – так само, як це свого часу було з Ніксоном. Коли це станеться, вся сьогоднішня конструкція розсиплеться. Усі ці Кушнери та Віткоффи підуть, й про них відразу ж забудуть. Усі ці переговори просто підуть коту під хвіст.

Іноді може скластися враження, що Трамп – це назавжди, що Віткоффи й Кушнери роками літатимуть туди-сюди, займатимуться незрозуміло чим, якимись переговорами та іншим, але є ще елемент непередбачуваності.

І у фізиці, і в політології, і в суспільній свідомості існує таке поняття, як ентропія – міра хаосу та безладу в системі. Певні події у будь-якій країні, наприклад, вибори в США, можуть вплинути на все політичне життя на планеті. Передбачити, що буде через два місяці, досить складно, хоча, напевно, це можливо, якщо проаналізувати попередні події або історію. Наприклад, політика Трампа – це непередбачуваність, але все-таки її можна якось передбачити на основі або досвіду, або знань. Тому я думаю, що після виборів, найімовірніше, багато чого зміниться. Якщо люди, у яких є влада, не зможуть цього передбачити, проаналізувати, це призведе до ланцюга неправильних кроків, помилок тощо.

Майдан у Києві – це теж ентропія. Ніхто не припускав, що люди раптом вибухнуть, що весь Київ піде зносити Януковича. Ніхто цього не очікував, ніхто не планував, і раптом це сталося – президент втік. Точно так само і з іншими революціями – вони відбуваються внаслідок ентропії в суспільстві й кардинально змінюють весь політичний розклад.

Нещодавно у мене відбулася довірлива, відкрита, чесна розмова з конгресменом Джимом Хаймсом, який навесні був у Києві разом із сенатором Блюменталем і спілкувався з президентом Зеленським. Це людина, яка обіймає посаду співголови комітету з розвідки в Конгресі, тому знає трохи більше, ніж багато інших конгресменів і політиків.

Він сказав мені: так, я з вами згоден, що для Путіна та Росії війна – це парадигма. Припинення війни – це, по суті, його політична смерть. А потім, можливо, і фізична – у зв’язку з непередбаченим розвитком ситуації. Я думаю, не він один дотримується такої думки. Можливо, також Блюменталь та інші його соратники по партії, які розуміють Росію, Путіна тощо.

Тому всі ці розмови про закінчення війни, які ведуть Віткофф і Кушнер, – це просто щоб потішити публіку, заспокоїти, мовляв, ми домовляємося. Але Росії ніякого миру не потрібно.

– Ви сказали, що у листопаді Америка почне змінюватися. Але як ми можемо розраховувати на те, що це кардинально вплине на хід війни в Україні, наприклад, і що завдяки цьому війна може закінчитися?

– Ну, я не сказав, що війна закінчиться. Демократи не зможуть зробити це миттєво. Вони зможуть це зробити лише тоді, коли цю проблему треба вирішувати по-іншому, тобто лише тим шляхом, про який я говорив. Про те, що Росію треба політично звинувачувати в расизмі, у фашизмі, у неонацизмі, як завгодно, і починати закручувати економічні гайки з боку Америки разом з Європою. Припинити запрошувати Росію на конференції, переговори тощо й просто дати зрозуміти, що з нею припиняються всі справи та всі контакти. Тоді й війна почне згортатися. Бо тоді Росія залежатиме лише від Китаю. А Китай теж, напевно, подумає: навіщо нам взагалі це потрібно? Нехай Росія економічно розвалиться, а ми отримаємо свої вигоди – Сибір або щось інше. При цьому, ніякої ядерної війни не буде.

– Я правильно вас зрозуміла, що навіть якщо Америка зміниться, все одно нам не слід очікувати швидкого закінчення війни завдяки Штатам? Усе одно це тривалий процес.

– Довгий – умовно-відносно. Те, що ракети для Patriot почнуть у наступному році масово виробляти, і вони підуть потоком в Україну – це ілюзія. Це займе якийсь час. Місяць, рік, півроку, не знаю, але це все одно тривалий процес. Війна не зупиниться протягом кількох місяців. За моїми оцінками, вона триватиме до осені наступного року.

А потім, найімовірніше, Росія почне розпадатися. Це станеться в тому випадку, якщо демократи вживатимуть заходів щодо політичної та економічної ізоляції Росії, про які я говорив. Тоді у Путіна та його оточення просто не залишиться жодних можливостей будувати свою економічну концепцію та виробляти те озброєння, яке необхідно витрачати щодня, – "Шахеди", ракети тощо.

– Ви зробили дуже несподіваний прогноз щодо того, що Трамп може піти з посади. Як це виглядатиме з технічної точки зору? Він піде сам чи в результаті імпічменту?

– Це починається з кулуарного тиску, з протидії його рішенням. Він дуже швидко зрозуміє, що нічого вдіяти не може. А далі розпочнеться процес підготовки імпічменту. Трамп зрозуміє, що цього, найімовірніше, не станеться, але в нього будуть великі проблеми. Потім він подумає: а чи не простіше просто кинути все це, бо я вже старий, хворий і не хочу опинитися у в’язниці.

Можливо, він обговорюватиме це зі своєю дружиною та дітьми. І вони скажуть йому: слухай, тату, давай домовишся з ними, щоб вони залишили тебе в спокої, і нас теж залишили в спокої, і ми будемо займатися своїм бізнесом, у нас все буде гаразд, йди на спокій. Ти вже все зробив, ти великий – і так далі, і так далі.

Після цього він подає у відставку і тихо, мирно йде, без жодних скандалів, сідає у вертоліт і відлітає до Флориди.

– У такому разі виникає ще два питання: що буде з тією самою війною в Ірані й хто стане новим президентом?

– З новим президентом усе ясно, це буде віце-президент. Тут немає вибору, і віце-президенту скажуть, точніше, натякнуть у кулуарах, мовляв, якщо ти будеш діяти як Трамп, ти можеш отримати імпічмент. І він це швидко зрозуміє, і робитиме те, що радить Конгрес і Сенат.

– Можна розраховувати, що Венс поводитиметься саме так?

– Швидше за все. У нього просто не буде можливості щось змінити ні з Сенатом, ні з Конгресом. Вибори минули, треба чекати наступних. А що принесуть наступні – взагалі незрозуміло, може, ще більше поразок. Тому для нього немає жодного сенсу вискакувати й намагатися щось робити. Може, він подумає про переобрання і почне ладити з демократами, проводити м’якшу політику. Адже він не дурний, у політиці вже досить давно. Загалом, тут складно передбачити, як він поведеться, але точно не як Трамп. Це абсолютно однозначно.

Щодо війни в Ірані, то вона просто тихо завершиться, жодної експансії, жодних яскраво виражених кроків проти Ірану не буде. Демократи знайдуть можливості та шляхи, як завершити цю війну, як домовитися з Іраном та Ізраїлем, адже у конфронтації немає жодного сенсу. У результаті все набуде певної форми, яка влаштує всіх.

Але з Україною все складніше, це не Іран, і тут так швидко й тихо не домовитися. Це абсолютно різні війни, різні підходи, різні відносини, і тому тут очікувати якогось миру аж ніяк не доводиться. Навіть якщо Путін піде, миру все одно не буде, оскільки вся країна або півкраїни заражена пропагандою: "ми воюємо з нацистами" тощо, тощо. Зупинити це дуже складно, доки країна не розпадеться. А розпадеться вона тоді, коли війна припиниться, і повсюдно, у всіх регіонах, почнуться економічні проблеми.