Що буде на Донбасі, чому ДРГ "кошмарять" українське прикордоння і як сталося, що армія Росії опинилася в найгіршому з 2022 року становищі: аналіз ситуації

Ситуація в зоні бойових дій від початку червня спричинила хвилю суперечливих думок в українському інформаційному просторі. З одного боку, досить багато позитивних новин з фронту щодо підриву ворожої логістики, уповільнення наступу супротивника та його рекордних втрат, а з іншого – негативні новини з Костянтинівки. Що ж, розберемося в ситуації на фронті, щоб мати не сумбурне, а чітке уявлення про те, що відбувається.

Перш за все зазначу, що загалом по всій ЛБЗ російські окупаційні війська щодня проводять у середньому до 250 бойових зіткнень, але при цьому на жодній ділянці не досягають серйозних успіхів, обмежуючись виключно тактичними просуваннями на окремих локаціях.

Сумарно за першу половину червня російські окупаційні війська здійснили 3 524 боєзіткнень на ЛБЗ протяжністю понад 1 400 км. При цьому, основними локаціями активності противника стали Гуляйпільський напрямок, сумарна ділянка підвищеної активності – 15 км, Покровсько-Мирноградська агломерація, на ділянці від Гришиного до Родинського – 15 км, а також Костянтинівський напрямок, бої за Костянтинівку – 20 км.

Таким чином, максимально активна протяжність фронту не перевищує 50 з 1 400 км.

Крім того, за першу половину червня РОВ втратили 18 720 осіб, захопивши 30,5 км² територій України – пропорція 624 о/с на 1 км².

Загалом же від початку 2026 року РОВ вже втратили 177 710 окупантів, захопивши при цьому близько 720 км². Примітно, що у 2025 році, під час весняно-літньої наступальної кампанії, армія країни-агресорки захоплювала у середньому 500 км² на місяць. Отже, 500 км² на місяць рік тому і 720 км² за майже пів року 2026 року.

Ці показники дають попереднє уявлення про те, що літня кампанія для РОВ розпочалася аж ніяк не краще за провальну весняну наступальну, а за низкою показників навіть й гірше. Проте, ці негативні для РОВ показники росіяни намагатимуться нівелювати боями за Константинівку, яким в інформаційному просторі РФ намагаються надати більшого значення, аніж проблемним плацдармам площею в десятки тисяч квадратних кілометрів.

Бої за Костянтинівку

У травні РОВ значно інтенсифікували інфільтрації до Костянтинівки малих тактичних груп, маючи можливість здійснювати їх одночасно зі східного флангу – зони відповідальності 3-го армійського корпусу, та західного – через села Бересток та Іллінівка, зони відповідальності 8-ї загальновійськової армії.

Маючи можливість проникати у Південний та Сонячний райони Костянтинівки, невеликі тактичні групи РОВ закріплюються в таких будівлях, як школа №1, інфекційна лікарня, дитячий садок "Ягідка", будівельний ліцей №39. І далі, у міру накопичення та концентрації сил, рухаються вулицями Громова, Європейською та Степана Бандери до промислової зони. Складніше просування у РОВ відбувається зі східного флангу через райони Шанхай, Гора, Металург та інші.

Очевидно, що метою ворожих МТГ є відрізання промислової зони ву центрі міста, по правому та лівому березі Кривого Торця, через міст "Північний шляхопровід".

Зараз інформаційний простір розриває дискусія щодо того, як Силам оборони України вдасться утримати Костянтинівку. Але правильне запитання – як довго ми зможемо утримувати місто, щоб гальмувати й виснажувати противника?

Шанси Сил оборони України зберегти контроль над Костянтинівкою мінімальні – це об’єктивна реальність, але ось виснажити ворога, який вплутується в бої за місто – наше основне завдання на цій ділянці фронту. Єдиному, з якого російська пропаганда спробує створити якусь епічну перемогу 2026 року, гідну згадки в новорічній промові Путіна.

Але, фактично, бої за Костянтинівку можуть настільки виснажити й стримати РОВ на цій ділянці, що вона може надовго стати тупиковим напрямком. Наприклад, як та сама Покровсько-Мирноградська агломерація, після боїв за яку російські війська досі так і не можуть відновити інтенсивний наступ на Добропільському напрямку.

Тому, попри всю паніку, що розгорається щодо Костянтинівки, до боїв за неї та ймовірного результату слід ставитися більш раціонально й стримано. Особливо з огляду на тенденції на інших ділянках фронту.

Слов’янсько-Краматорська дилема

Також привертають увагу тактичні успіхи РОВ на східному фланзі Слов’янсько-Краматорського плацдарму. У зоні колишнього Сіверського напрямку російська 3-тя ЗВА продовжує просування в режимі створення "кишень" шляхом просочування лісосмугами.

І хоча порівняно з осінню-зимою 2025 року темпи просування знизилися, інерційна тенденція зберігається і не може не викликати занепокоєння, оскільки повної стабілізації на цій ділянці фронту не спостерігається. А він у питаннях забезпечення безпеки безпосередньо Слов’янсько-Краматорської агломерації відіграє вкрай важливу роль.

Логістичний локдаун

Починаючи з весни цього року Сили безпілотних систем України систематично масштабували удари по логістиці РОВ на тимчасово окупованих територіях, а також углиб самої РФ.

На сьогодні глибина завдання ударів по тиловій частині країни-агресорки вже перевищує 2 тис. км. За кількістю дронів типу deep-strike, застосованих протягом місяця, Україна випередила Росію і продовжує нарощувати цей показник.

Однак, справжньою несподіванкою для РОВ стало різке й надзвичайно швидке знищення російської логістики в середній тиловій зоні.

Найяскравішим прикладом успішності цієї роботи є не лише паливна криза, яку вже не приховують, а й рекордні показники втрат противника в категорії автомобільного транспорту.

Вашій увазі пропоную динаміку втрат ворогом автомобільних засобів від початку 2026 року:

• січень – 4 021 одиниць;
• лютий – 4 071;
• березень – 6 068;
• квітень – 6 431;
• травень – 8 612;
• червень (перша половина місяця) – понад 6 300.

Логістичний локдаун встановлює нові рекорди, а СБС закривають дедалі більше маршрутів на тимчасово окупованих територіях – таким чином знижуючи боєздатність РОВ і зриваючи їхні наступальні дії.

По суті, ці дії створюють для окупаційних військ вкрай несприятливі умови не просто на окремій ділянці фронту, напрямку, локації чи плацдармі. Понад 65 тис. км² материкової та півострівної частини півдня України опиняється в стані прогресуючої логістичної кризи, що в найближчій перспективі може призвести до нездатності РОВ тут не тільки наступати, а й... тримати оборону.

І на низці напрямків у РОВ це вже відчувається.

Оборона РОВ тріщить

На початку червня головнокомандувач ЗСУ генерал Олександр Сирський повідомив, що в травні Сили оборони звільнили на 100 км² території більше, ніж втратили. Загалом від початку 2026 року звільнили понад 600 км².

Моніторингові ресурси, а також офіційні джерела не завжди оперативно оновлюють інформацію про успішні просування СОУ, що зумовлено як вимогами безпеки, так і секретності. Але очевидно, що одним із найслабших ланок в обороні РОВ на сьогодні є саме південь, де українські війська системно контратакують противника, витісняючи його з раніше зайнятих позицій.

Найактивнішим у цьому плані є Олександрівський напрямок, особливо район адміністративної межі Дніпропетровської, Запорізької та Донецької областей – міжріччя Вовча-Ворона.

У міру виникнення вищеописаних проблем із логістикою питання утримання низки позицій на півдні противником має стати для російської пропаганди набагато актуальнішим, ніж міські бої на ділянці фронту протяжністю 20 кілометрів і площею активних дій менше 30 км².

Крім того, судячи із заяв так званих Z-військкорів, Сили оборони України дедалі частіше успішно контратакують на Лиманському, Куп’янському напрямках, у районі Борової.

Очевидно, що російське командування, прагнучи відвернути увагу громадськості від провальної ситуації у зоні бойових дій в Україні, намагатиметься активізувати свою діяльність у прикордонній зоні Харківської, Сумської та навіть Чернігівської областей.

Наразі спостерігаються спроби російських ДРГ розширювати зони контролю в прикордонні – використовуючи МТГ, які закріплюються або в покинутих селах, або в лісосмугах. Згідно із задумом російського командування, такі дії не тільки мають перенаправити на себе інформаційну увагу, а й розсереджувати ресурси ЗСУ, а також створити хибне враження якогось "великого наступу" на широкому фронті прикордоння.

Але проблему РОВ у решті зони бойових дій це жодним чином не вирішує.

Висновки

Російський наступ уздовж усієї лінії бойових зіткнень можна назвати конвульсивною стагнацією. Наступати російські війська намагаються, але результативність цього умовно стосується лише 3,5% протяжності фронту.

При цьому, величезна ділянка тимчасово контрольованих ворогом територій опиняється у дедалі більшій ізоляції. Зосереджуючись на бойових діях у Донецькій області, РОВ помітно слабшають на півдні України. Ця тенденція має чітко помітні риси лавиноподібного ефекту, який проявиться вже цього літа.

Можна було б сказати, що ситуація в зоні БД в Україні неоднозначна, але з огляду на всі вищезазначені фактори та низку супутніх, що не потребують озвучення, це буде неправильна характеристика.

І якщо підбивати підсумки більш стримано, то можна зазначити, що ситуація в зоні бойових дій загалом складається для РОВ не найкращим чином, а якщо відверто – то російські війська перебувають зараз у найгіршій з кінця 2022-го – початку 2023-го диспозиції.

Як ми цим скористаємося – покаже час. Але те, що скористаємося, це без сумніву.

Матеріал опубліковано в межах спільного проєкту OBOZ.UA та групи "Інформаційний опір".