Сили оборони України успішно нарощують удари по логістиці ворога: який плацдарм РОВ найуразливіший і чого очікувати

У зоні бойових дій Сили оборони України розширюють логістичний локдаун, спрямований на порушення нормального забезпечення військ російських окупантів. Але наскільки цей процес може бути масштабований і до чого в результаті призвести? У цих моментах, а не просто в констатації того, що відбувається, ми і постараємося сьогодні розібратися.

Насамперед хочу звернути увагу на те, що під час будь-якої загальновійськової наступальної або оборонної операції вирішальну роль відіграють зв'язок і логістика. Втрачаючи їх, війська з часом втрачають як наступальні, так і оборонні можливості. Але це не відбувається швидко, а є результатом послідовного процесу, що займає залежно від низки чинників певний час.

Зараз дуже часто прийнято порівнювати перерізання логістики РОВ на тимчасово окупованому півдні України з аналогічним відрізуванням правобережної Херсонської області від лівого берега за допомогою ударів по Антонівських мостах (залізничному та автомобільному). Це досить спрощене порівняння і з лівобережним півднем України все значно складніше. Але загалом, для розуміння процесів, що відбуваються, херсонська історія звільнення 2022 року цілком наочна.

Перші удари по Антонівських мостах було завдано в липні 2022 року, а в листопаді противник повністю залишив правий берег. Тобто, на виникнення кризи із забезпеченням військ через порушення логістики пішло понад три місяці. При цьому противник був розділений Дніпром і буквально втиснутий у русло річки сорокакілометровою зоною від лінії бойового зіткнення і до берега, не маючи повноцінного маневру.

Глибина зони маневру у РОВ на півдні становить від 80 до 150 км, а кількість логістичних артерій перевищує два Антонівські мости, які в якийсь момент зазнали руйнувань, що не давали змоги їх уже повноцінно використовувати. На півдні ж ми говоримо про сухопутну логістику, яку українським дронам необхідно, скажімо так, цілодобово патрулювати.

Як бачимо, тільки за низкою поверхневих чинників ситуації кардинально відрізняються, але все ж є незмінно загальне – наростаюча криза із забезпеченням військ. Особливо, коли перед тими стоїть завдання з проведення наступу.

Але розберемося в усьому послідовно.

Початок

Початком логістичного локдауну можна вважати опубліковане 16 квітня відео 1-го Армійського корпусу НГУ "Азов", на якому українські дрони літали над тимчасово окупованим Донецьком – за 65 км від ЛБЗ. Це було одночасно як перше верифіковане відео початку локдауну, так і натяк на те, що, враховуючи ті ж дрони типу Hornet з дальністю польоту до 200 км, це не межа можливостей таких засобів ураження.

І ось уже 25 травня пілоти 1 АК НГУ "Азов" публікують відео, на якому зафіксовано польоти вздовж траси М14, Маріуполь-Бердянськ, глибиною від лінії бойового зіткнення понад 80 км.

Так само примітним у контексті нарощування логістичного локдауну є і показник щомісячних втрат супротивника в категорії автомобільного транспорту з початку 2026 року:

січень – 4 021 одиниць;

лютий – 4 071;

березень – 6 068;

квітень – 6 431;

травень – 8 612.

Різниця в прирості між періодом січень-лютий і березень-квітень склала понад дві тисячі. Можна було це віднести до старту російської весняної наступальної кампанії, але різкий стрибок у +50% явно вказував на початок саме роботи українських пілотів по глибшій логістиці супротивника, ніж мале небо ближньої тилової зони.

У травні було встановлено абсолютний рекорд із втрат автомобільного транспорту у противника, який удвічі перевищив показники січня і лютого, а порівняно з березнем і квітнем приріст становив трохи більше ніж 50%.

У середньому ж, якщо в січні-лютому РОВ втрачали 130-150 одиниць автотранспорту на добу, то в березні та квітні це були втрати в межах 200-220, а травні – 280-300 відповідно.

Крім того, у травні було встановлено абсолютний рекорд добових втрат противника в автомобільному транспорті – 524 одиниць, що вище навіть за деякі місячні результати втрат 2022 і 2023 років.

Станом на першу третину червня РОВ втратили вже понад 3 500 одиниць автотехніки, що явно свідчить про черговий рекорд і приріст втрат противника до кінця місяця в межах +50%.

На підставі вищевикладеного можна зробити висновок, що логістичний локдаун стартував у березні 2026 року, а його щомісячне масштабування в середньому становить +50% – за відсутності адаптивності противника.

І те, що РОВ ось уже як три місяці не можуть адаптуватися до проблем, що виникли, цілком і повністю як грає на руку Силам оборони України, так і буде погіршувати становище окупантів на материковому і півострівному півдні України.

Наслідки

Українські війська почали різати логістику противнику в березні не просто так. Цей місяць був обраний на тлі старту весняної наступальної кампанії РОВ, що від окупантів вимагало інтенсифікації забезпечення передових підрозділів. У відносно флегматичний зимовий період більше відбувалося накопичення ресурсів і формування резервів, ніж каталізувалися наступальні процеси.

Тобто, різати логістику СОУ почали максимально вчасно і точково, оскільки південь, порівняно зі сходом, більш вразливий через відсутність глибокого маневру, обмеженого Чорним та Азовським морями. Необхідність противника саме в цей час наступати змушувала постачати більше ресурсів, частина з яких просто не доїжджала до передової. Як наслідок, виникло їхнє перевитрачання, що своєю чергою почало створювати дефіцит у певних категоріях боєкомплекту та загалом матеріально-технічного забезпечення.

Літній же період буде зумовлений зростанням затребуваності ще однієї, дуже важливої категорії ресурсу – води. Її поставки на передову відіграватимуть не меншу, а часом і значно важливішу роль, ніж постачання БК і палива.

Реальний ефект від умертвіння російської логістики на півдні ми бачитимемо впродовж літнього періоду, коли необхідність нарощування вантажопотоку зросте, а через відсутність адаптивності РОВ здійснити це безпечно й ефективно буде просто неможливо.

Хоч би як це дивно звучало, але найбільш вразливим у цій ситуації виявляється Херсонський плацдарм окупантів, який має обмежену логістику на величезній території. Фактично лівобережна Херсонщина впирається своєю логістикою в Чорне море, у півострів Крим, який зараз поступально ізолюється від материка, а також по східному адміністративному кордону в Запоріжжі, з постачанням, що інтенсивно обрізається зі сходу на захід.

Грубо кажучи, якщо ми враховуємо основну масу російської групи військ "Днєпр", зосереджену на лівому березі Дніпра, кулаком якої є 19-та і 49-та загальновійськові армії, а також 40-й армійський корпус, то в разі нейтралізації вузла в районі Армянська відстань для забезпечення цих військ становитиме понад 400 км за вкрай екстремальним маршрутом М14.

У той час, як у південно-західній частині Запорізької області є умовний маневр на схід, через Донецьку область, в окупантів у Херсонській області його практично немає.

Таким чином, якщо послідовно і раціонально оцінювати перспективу логістичного локадауну, то в картковому будиночку окупантів першим повинен буде обрушитися західний флігель будівлі – Херсонська область, а далі може бути інерційний ефект.

Висновки

Сили оборони України розгорнули настільки ж несподівану для РОВ операцію з нейтралізації середньотилової логістики, наскільки й амбітну. На сьогодні противник не знайшов дієвих методів для виходу з кризи, що складається. Але не варто квапити події і робити поспішні висновки. Тимчасово окупований південь України – це не правобережна Херсонщина, і тут діють зовсім інші правила, а також методи впливу на окупантів.

Три місяці СОУ нарощували тиск на логістику РОВ і ми вже бачимо вкрай негативний ефект для них, але, як пам'ятаєте, за три з гаком місяці Херсон уже був звільнений. Для каталізації негативних процесів і виходу на пікові показники має минути ще час, протягом якого буде вичерпано як наступальний ресурс окупантів, так і їхні оборонні можливості.

За найоптимістичнішими прогнозами, ці процеси ми зможемо спостерігати вже цього літа, за найобережнішими – восени. Але коли б це не сталося, підсумок у цього сценарію один і це – вихід.

Матеріал опубліковано в рамках спільного проєкту OBOZ.UA і групи "Інформаційний спротив".