УкраїнськаУКР
русскийРУС

Блог | Що чекає на фронт і Росію у 2026 році

Зенітник ЗСУ

Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський заявив, що росіяни активізували наступ уздовж усієї лінії фронту. Цілком імовірно, що результати цього сезону можуть стати лакмусом того, на чий бік схиляється шалька терезів у війні, пише Павло Казарін для Slawa.tv.

Відео дня

У російському наступі несподіванку побачить лише той, хто не стежить за зміною пір року. Цьогорічна весна виявилася холодною, тому листя на деревах почало з’являтися лише нещодавно. Саме поява "зеленки" стає тригером для активізації наступальних дій — під її прикриттям російській піхоті легше добиратися до українських позицій.

Упродовж попередніх двох років російська армія окупувала по 10% Донецької області на рік. Сьогодні під контролем України залишається ще 20% області — і формально, за умови збереження колишніх темпів наступу, цього може вистачити ще на два роки оборони. Утім, у реальності головне поле битви — це агломерація Костянтинівка-Дружківка-Краматорськ-Слов'янськ. Якщо цей укріпрайон перейде під контроль окупанта — то українській армії не буде за що зачепитися в обороні. Тому що за межами цієї агломерації — переважно поля без щільної забудови.,,

Саме тому цей регіон стане одним із головних напрямків російського удару у 2026 році.

Наразі Донецьку область із "великою землею" з’єднують кілька ключових доріг. Ще восени 2025 року до Краматорська курсували потяги, але потім Росія почала їх обстрілювати, і залізнична логістика зупинилася на кордонах Харківської області.

Тепер російська армія намагається ускладнити автомобільну логістику — взяти під вогневий контроль трасу Слов'янськ-Ізюм і, по можливості, — ускладнити пересування іншими дорогами.

При цьому Краматорськ і Слов'янськ демонструють дивовижну життєлюбність. На міста падають КАБи — але тут працюють кафе. Щодня прилітають ударні дрони — але продовжує курсувати комунальний транспорт. Росіяни намагаються обстрілювати Краматорськ зі ствольної артилерії — але це не заважає комунальникам вивозити сміття. Міська агломерація, якій випало стати греблею на шляху російської армії, продовжує попри все зберігати ознаки мирного часу.

При цьому у 2026 році ми спостерігаємо найрізноманітніші фактори, які спростовують переможні реляції Кремля. У першому кварталі цього року в РФ контракти з Міноборони підписало на 20% менше людей, ніж рік тому. Якщо за перші три місяці 2025 року в Росії на війну пішло 90 тисяч осіб, то за перші три місяці 2026 року — лише 70 тисяч.

І це з урахуванням того, що виплати за підписання контракту в РФ продовжують зростати.

Фактично, вже сьогодні українська армія вибиває з російських лав більше солдатів, ніж туди приходить.

До того ж українська армія суттєво посилила удари по російських тилах, і тепер загальна кількість українських безпілотників нерідко перевищує кількість російських. Причому йдеться не лише про діпстрайки.

Російські воєнкори пишуть про те, що Україна стала активніше завдавати ударів на глибину 40+ кілометрів і що дедалі частіше можна помітити українські баражувальні боєприпаси на глибині 100+ кілометрів. Водночас вони ж скаржаться на те, що у систем ППО "Панцир" не вистачає ракет — і що вони в результаті змушені не реагувати на українські атаки.

Україна зуміла досить сильно наростити свої можливості виготовлення дронів спочатку для діпстрайку, а тепер уже й для мідлстрайку.

На п’ятий рік війна остаточно перейшла в категорію "війни на виснаження".

Але роль тилу для української економіки продовжує виконувати ЄС. Віктор Орбан блокував виділення Україні кредиту в розмірі 90 мільярдів євро — як тепер уже зрозуміло, через свої домовленості з Москвою.

Але тепер він програв вибори, а його наступник дав зрозуміти, що аналогічного вето на виділення грошей не буде. Це означає, що у другому кварталі цього року Україна отримає гроші на наступні два роки війни.

При цьому економічна ситуація в самій РФ відчутно погіршується. За річним планом дефіцит мав становити 3,8 трильйона рублів, але дефіцит бюджету лише за підсумками перших трьох місяців року склав 4,6 трильйона.

Якби не війна в Ірані, що підняла ціни на нафту, — ми б стали свідками того, як війна вимиває з РФ залишки ліквідності. Але зростання цін на вуглеводні дозволить Москві закрити частину своїх бюджетних дірок. І все буде залежати лише від того, як довго триватиме війна в Ірані і якої шкоди вона завдасть нафтогазовидобувній промисловості регіону.

Після поразки Віктора Орбана на порядок денний повертаються ще два питання. Це ухвалення 20-го пакету санкцій та офіційне відкриття переговорних кластерів щодо вступу України до ЄС (обидві ініціативи блокував Будапешт).

Словаччина вже заявила про те, що блокуватиме нові санкції проти РФ до відновлення трубопроводу "Дружба", а Київ, своєю чергою, пообіцяв відновити його до кінця місяця ("Дружба" вже відновлена, санкції розблоковані – Ред.).

Рік тому, коли стало зрозуміло, що Сполучені Штати перестають бути союзником України, у багатьох були сумніви, чи зможе Київ чинити опір Москві без підтримки Вашингтона. Тепер стало зрозуміло, що зможе.

Під час затяжної війни час однаково працює проти всіх протиборчих сторін, але на п'ятий рік війни з'являється відчуття, що час працює проти Росії більшою мірою, ніж проти України.

Якби не стрибок цін на вуглеводні — ми б цілком могли стати свідками системної кризи російської економіки. Але навіть без цього ми бачимо, як Україна нарощує свої можливості завдавати ударів по російських тилах, захищатися від російських дронів і вбивати більше солдатів противника, ніж Росія встигає знайти.

Російські бази зберігання радянської техніки фактично порожні. Російські воєнкори пишуть про те, що середній термін служби штурмовика з моменту підписання контракту становить 12 днів.

На п'ятий рік війни Росія розпочинає черговий наступ на Донбас — регіон, захопити який Кремль планував у 2022-му.

disclaimer_icon
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZ.UA – запосиланням...