Щоб завершити війну в Україні, зброї недостатньо: ізраїльський експерт Шарп назвав іншу умову

Чи справді США надають більшу військову допомогу Ізраїлю, ніж Україні? У це важко повірити, але якщо звернутися до сухої статистики, то стане зрозуміло, що за роки повномасштабної війни наша країна отримала від США значно більшу підтримку у фінансовому еквіваленті, яка у рази перевищує ізраїльську за обсягом. Зрозуміло, останні рішення адміністрації Дональда Трампа викликають занепокоєння, але це не означає, що допомогу найбільшого союзника України буде повністю припинено. Проте необхідно розуміти, що Захід, зокрема й США, беруть до уваги ядерний статус РФ.

Завершення війни виключно за допомогою поставок озброєнь неможливе. Для перемоги України необхідно дотриматися двох умов: істотне збільшення масштабів і номенклатури зовнішньої військової допомоги та більш ефективне використання всіх ресурсів усередині країни. Що стосується країни-агресора Росії, то фактично вона не отримує допомоги від своїх союзників по "осі зла" – вона її купує або обмінює на якісь преференції, тобто витрачає свій ресурс. Але без підтримки Китаю, Ірану та КНДР Кремль був би не в змозі вести тривалу війну.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив ізраїльський військовий оглядач Давид Шарп.

– У президента США Дональда Трампа запитали, чому б йому не допомогти Україні так само, як він це робить для Ізраїлю. На що Трамп відповів: "Я допомагаю Україні, я дуже сильно допомагаю". Проте ми пам'ятаємо, що раніше було заявлено, що Сполучені Штати припиняють військову допомогу Україні за низкою напрямів, зокрема у частині засобів ППО. Як ви можете на сьогодні оцінити обсяги допомоги США Україні? Чи справді Трамп допомагає Україні "дуже сильно", як він каже? Якби він допомагав у тих самих обсягах, у яких допомагає Ізраїлю, то як би змінилася ситуація у нас на фронті?

– Не можу зараз говорити про адміністрацію Трампа, оскільки вона ще не багато встигла зробити з того, що хотіла і чого не хотіла. Але  під час масштабної війни Росії з Україною, якщо ми говоримо про обсяги, про кількість зброї у фінансовому еквіваленті, то вони набагато більші, ніж обсяги допомоги Ізраїлю. І це тільки від Сполучених Штатів за останні три з гаком роки. Крім цього, є допомога з Європи.

Допомога Ізраїлю, як правило, постійна. Допомога в мирний час, у звичайний час – це 3,8 мільярда доларів, плюс у тій чи іншій кількості екстрена допомога.

Україна отримувала до повномасштабної війни, назвемо це, напівпостійну допомогу у відносно невеликих обсягах, а під час повномасштабної війни – екстрену допомогу набагато більше, ніж отримує Ізраїль. І це триває й досі. Однак з адміністрацією Трампа справи йдуть інакше. Вона відійшла від політики Байдена, і де-факто адміністрація Трампа, звичайно, надає допомогу навіть зараз. Її перервали частково, сподіваюся, що це тимчасовий захід, але США фактично надають допомогу за пакетами, виділеними свого часу адміністрацією Байдена.

Тобто замовлення, зроблені за Байдена, на виробництво того чи іншого озброєння, контракти реалізуються. І чинна адміністрація продовжувала досі ці поставки майже без обмежень. Зараз виникли обмеження. Це жодним чином не пояснено і не зрозуміло, але я сподіваюся, що цей ексцес буде подолано.

Тому попри те, що вони не виділяли для України нових пакетів, США продовжують допомагати. Допомога Європи – це окрема складова. Тому тут можна говорити, що якби допомога була більшою і ширшою і були дозволи, – це було актуально за Байдена і тим паче актуально зараз, – ситуація на фронті була б кращою.

Але порівняння саме у цьому контексті з військовою допомогою Ізраїлю недоречне. У кожного своя допомога, кожен отримує свої типи озброєнь, які більш необхідні або які американці вважають необхідними. І суто у фінансовому еквіваленті вона набагато більша за останні три роки, ніж Ізраїлю, набагато більша.

Тепер що стосується такого аспекту, як допомога США Ізраїлю в протистоянні з Іраном. Американці допомогли військовим шляхом в обороні, допомогли в перехопленні ракет і безпілотників і завдали хоч і лічених, але важливих ударів по іранських найважчих об'єктах іранської ядерної програми. Тому тут теж складно порівнювати – це абсолютно специфічний аспект допомоги.

Допомогу в перехопленні безпілотників або ракет ні американці за Байдена, ні за Трампа, ні хтось інший Україні надавати не хотів і не хоче, тому що побоюються конфронтації з ядерною державою, якою є Росія. Те саме можна сказати про завдавання ударів по Росії.

Причина тут одна, і вона проста. Іран не є ядерною державою, він є серйозною загрозою, причому всі це розуміють. І не тільки для Ізраїлю, а й для всього Близького Сходу, а також якоюсь мірою для США, Європи і навіть України. І тому, щоб не дати йому стати ядерною державою – а якщо він такою стане, то все буде гірше, – після багатьох років погроз і розмов було вжито точкових військових заходів.

Але різниця тут насамперед у тому, що Росія вже має ядерну зброю у великих кількостях, і конфронтації з нею побоюються як вогню – треба дивитися правді в очі. Відповідно, є обмеження на характер допомоги Україні, на дозволи і на дії проти самої Росії.

– Ми пам'ятаємо, як Трамп постійно говорив і продовжує говорити, що хоче завершити цю війну будь-що-будь. Як ви вважаєте, якби він дійсно хотів військовим шляхом закінчити цю війну, що він би міг надати Україні? Якого типу озброєння могли б дійсно поставити крапку в цій війні?

– Так не буває, за рідкісним винятком, щоб якісь озброєння могли поставити крапку у війні, – навіть абсолютно неймовірні, наприклад, ядерна зброя. Це абсолютно виключено в усіх відношеннях, і навіть у такому разі це зовсім не обов'язково стає крапкою. Не все впирається у зброю.

Що для Путіна може стати причиною припинити війну, піти на компроміс або відмовитися від своїх цілей цілком і повністю? Я не казатиму про повну поразку у війні, це, безумовно, теж, але навіть не повна поразка, а абсолютне усвідомлення того, що нічого неможливо домогтися військовим шляхом. Це важкі втрати, повний глухий кут, невдачі і безпросвіт.

Як би це могло статися? З двох причин. По-перше, більші, ніж раніше, поставки озброєнь і допомоги Сполучених Штатів і Європи, ширша номенклатура. Але й тут теж не все так просто. Це не означає, що можна поставити двісті винищувачів і українці полетять на двохстах винищувачах. Щоб двісті винищувачів перетворилися на ВПС, потрібно навчити масу персоналу, пілотів, створити інші системи, які підтримують їхні дії і роблять їх більш ефективними.

Я кажу це до того, що навіть якщо є бажання поставити найсучасніші літаки у великих кількостях, воно не може бути реалізоване, навіть якщо тобі їх поставлять на стіл. Я маю на увазі до їхнього повноцінного швидкого застосування на полі бою. Це займе багато часу, зусиль і цей процес буде прогресувати тільки потроху. Тобто в деяких випадках поставити багато зброї одразу не означає, що ця зброя буде одразу задіяна і використана.

По-друге, це більш ефективні дії українців у всіх відношеннях. На сьогодні сказати, що вони максимально ефективні, спираючись, зокрема, на українські джерела і результати, ніяк не можна. Це передбачає багато чого. Це і робота українського ВПК, розвиток, виробництво тих чи інших систем, і розв'язання проблем із мобілізацією, тобто якісна і кількісна комплектація Збройних сил. Це і дії на полі бою. Українські офіцери і генерали розповідають, зокрема, про такі реалії, які аж ніяк не назвеш оптимальним використанням ресурсів, які вже є.

Тобто це комбінація двох чинників – більш оптимальне використання українцями ресурсів і більша допомога Заходу. Це могло б призвести до серйозних невдач на полі бою для Росії.

Ще один момент, трохи інший, але який теж залежить від Сполучених Штатів, поза зв'язком із невдачами, – це коли Путіну просто стає зрозуміло два моменти. По-перше, що американці дуже сильно тиснуть на Росію санкціями, різко посилюють санкційний режим і роблять його більш болючим, ніж зараз. Це означає зниження доходів Росії, падіння рівня життя, зменшення коштів для фронту, для війни. По-друге, дати Росії зрозуміти, що допомога Україні буде великою і безперервною. Відповідно, робіть свої висновки, як у цих умовах ви хочете продовжувати війну.

Така можливість у Сполучених Штатів технічно є, але навіть до неї, за великим рахунком, не вдалася адміністрація Байдена. Вона на цьому шляху йшла досить половинчасто. У адміністрації Трампа тим паче поки що не такий підхід. Чи зміниться її позиція у цей бік, поки що немає підстав так вважати.

Однак варто сподіватися, що у світлі того, що відбувається на переговорах, і дій Путіна, і якихось натяків від Трампа, наприклад, що він незадоволений тим, що чув від Путіна, у світлі законопроєкту про санкції, який "висить" у Конгресі, можна припустити, що американці все ж таки ухвалять певне рішення, тому що нескінченно тягнути і робити вигляд, що все йде за планом, неможливо. Вони схвалять рішення про хоч якесь посилення тиску на Росію.

– Ми бачимо, з одного боку, допомогу Заходу Україні, якусь сумарну допомогу від США і Європи. І бачимо також допомогу Росії з боку її союзників по так званій "осі зла". Як ви оцінюєте цей баланс? На чиєму боці зараз перевага?

– Тут складно сказати насправді. Але спочатку давайте визначимося з поняттями. Україна отримує значну частину допомоги, і економічної, і військової, безоплатно. Так, є дещо в борг, є дещо у зв'язку з договором про ресурси зі США, – але загальний сенс у тому, що величезна частка допомоги безкоштовна, просто у подарунок. Росія ж нічого не отримує в подарунок, і це важливо розуміти.

Тому те, що отримує Росія, це не зовсім допомога. Росія закуповує необхідне в обмін на ті чи інші преференції, закуповує купу речей у Китаю, що дає їй змогу реалізувати виробництво різного озброєння, закуповує конкретно озброєння, і можна навіть сказати, закуповує військових у Північної Кореї. Те ж саме в Ірану. Тобто у випадку з Росією все це відбувається в обмін на щось. Тому називати це допомогою було б неправильно з погляду визначень.

Проте все те, що Росія робить завдяки своєму великому фінансовому ресурсу, отримуючи від своїх партнерів і союзників, має величезне значення. Але тут не треба рахувати цифри, і до того ж вони нам невідомі, але без допомоги Заходу Україна однозначно програла б війну, і програла б її швидко. Росії без допомоги тих, кого ми перерахували, точніше, без можливості закуповувати, було б дуже погано, і їй довелося б швидко зробити висновки, як закінчувати війну.

Тобто не можна говорити, що Росія повністю б програла, тому що Москву ніхто б не зайняв, але їй теж довелося б дуже складно.

Факт очевидний: у 2024 році, судячи з інформації серйозних джерел, десятки відсотків, якщо не половина російських артилерійських снарядів, – а це значна складова успіху в наступі та в обороні, – це снаряди північнокорейського походження, не враховуючи інших складових, які надійшли від інших країн. Тобто без цих снарядів Росія випускала б по українцях на третину менше снарядів, і успіхи Росії були б набагато меншими, а втрати більшими. Росії було б вкрай важко і без китайських складових, схем, торгівлі з Китаєм тощо.

Таким чином, північнокорейці дуже допомогли Росії, іранці, безумовно, теж, але все це не безкоштовна допомога. Усе це за гроші або за інші преференції.