Селезньов: під Бахмутом працюють десантники, окупант хоче перерізати "дорогу життя". Інтерв'ю

Російські окупаційні війська в районі Бахмута ведуть наступ із трьох сторін. Вони намагаються оточити угруповання українських Сил оборони, яке утримує місто, і перерізати "дорогу життя" – шлях, що з'єднує це місто з "великою землею". Аби відсунути ворога від цієї дороги, на Бахмутському напрямку працюють українські десантники. Ситуація продовжує залишатися під контролем України – так само, як це було впродовж попередніх восьми місяців.

Сьогодні українська армія займається активним накопиченням резервів для масштабного контрнаступу. Причому дата його початку багато в чому залежатиме і від погоди. Але коли він розпочнеться, під контроль України можуть повернутися окуповані регіони півдня Запорізької та Херсонської областей. Такий прогноз в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL озвучив військовий експерт Владислав Селезньов.

– 22 березня в Бахмуті побував президент України Володимир Зеленський. Ця подія наробила багато галасу на російських пропагандистських каналах. Зокрема, там заявили, що президент проїхав "дорогою життя", а значить, окупаційні війська її не контролюють. На вашу думку, що означає ця подія?

– Одна з місій, яку ми з вами виконуємо, – інформуємо громадськість про те, що насправді відбувається. Тому давайте розвіювати чутки та домисли. Справа в тому, що в офіційних повідомленнях Офісу президента було зазначено, що президент був не в Бахмуті, а на Бахмутському напрямку, а це і Часів Яр зокрема. Тому саме напрямок – це коректніше визначення.

Щодо візиту такого рівня та роду, то це звична практика. Не вперше президент країни, що воює, виїжджає на бойові порядки. На відміну від свого російського візаві, Володимир Олександрович їде на передову, щоб сказати слова подяки нашим захисникам за їхній ратний подвиг, який вони роблять щодня, щогодини.

Ситуація на Бахмутському напрямку перебуває під контролем українських сил оборони. Так, там ідуть бої, росіяни фактично ведуть наступ з трьох сторін, намагаючись створити оперативне оточення, перерізати ту саму "дорогу життя". Очевидно, що ситуація непроста. Але також очевидно, що українські Сили оборони мають достатні ресурси для реагування на всі виклики з боку путінської Росії.

Давайте не забувати, що бої в районі Бахмута тривають уже вісім місяців, а місто все ще не впало. Щонайменше його центральна та західна частина перебувають під контролем української армії. Ми також пам'ятаємо, що бої в міській забудові є вкрай складними та затратними для штурмуючих частин та підрозділів.

– Інститут вивчення війни дійшов висновку про те, що окупанти змінили тактику ударів дронами та ракетами та можуть готувати новий наступ. За вашими оцінками, що може статися на фронті найближчими тижнями?

– Я з великою повагою ставлюся до аналітиків американського Інституту вивчення війни, але хотів би зорієнтувати наших читачів на заяву генерала Вадима Скібіцького. Він заявив, що росіяни продовжують свої ракетні атаки по об'єктах енергетичної інфраструктури нашої країни, але зміщують акценти у бік транспортної інфраструктури, завдають ударів по об'єктах військової інфраструктури, військових частинах, місцях скупчення українських Сил оборони.

Щодо перспектив, то очевидно, що найближчими місяцями на полях буде бруд, бронетехніку неможливо активно використовувати. Бої матимуть локальний характер тактичного рівня, бойові зіткнення будуть із мінімальним залученням бронетехніки. Її просто фізично неможливо використовувати в розкисних від дощів і весняного бездоріжжя полях.

Але не факт, що за місяць відбудеться або масштабний наступ путінської армії, або український контрнаступ. Усе залежить від кліматичних умов.

Якщо говорити загалом про дії українських сил оборони та російської окупаційної армії, то зараз відбувається накопичення ресурсів, за винятком двох точок напруги – Бахмута та Авдіївки. Там тривають активні бойові дії. На інших ділянках фронту йде накопичення ресурсів, переформатування, передислокація, рух сил і засобів.

– Зрадник Сальдо заявив про те, що лінію оборони на лівому березі Херсонщини посилено втричі. Якщо це справді так, що це за знак?

– Росіяни відчувають, що українські Сили оборони готують контрнаступ і також готуються до цього. Створюються додаткові лінії оборони. Вони вже не настільки впевнені, що річка Дніпро як природна перешкода зупинить контрнаступ, тож перестраховуються.

Крім того, вони відчувають на собі активну діяльність українських партизанів та розвідників, які регулярно штурмують їхні тили, дають цілі для українських ракетників та артилеристів, щоб вибити ворожі військові об'єкти та логістичні хаби.

Незважаючи на те, що нещодавно Сальдо розповідав про те, що "Херсон із Росією назавжди", є певні досить вагомі передумови до того, що не лише Херсон, який уже повернувся під контроль українських Сил оборони, а й інші регіони півдня Запорізької та Херсонської областей повернуться під контроль України.

– Генсек НАТО Єнс Столтенберг заявив про те, що кількість снарядів, які сьогодні використовують Збройні сили України, суттєво зросла – до 7 тис. на добу. Чи можна говорити про те, що контрнаступ уже фактично розпочався?

– Ні, контрнаступ фактично ще не розпочався. Українська армія наразі продовжує підготовку стратегічних сил резерву – тих сил, які проводитимуть масштабний контрнаступ. Але наразі до цього процесу ми не готові. Необхідно закінчити підготовку та бойове злагодження тих самих штурмових бригад, необхідно накопичити ще більшу кількість ресурсів. І цих ресурсів має бути щонайменше на три чи навіть чотири тижні активних бойових дій. Йдеться про величезну кількість боєприпасів.

Нескладно порахувати: якщо українська армія на піку своїх можливостей використовує 7 тис. снарядів на добу, то, помноживши на чотири тижні, ми отримуємо просто приголомшливі цифри. 200-250 тис. снарядів – це той базис, який дасть нам змогу почуватися впевнено.

Крім снарядів, необхідні й інші складові логістики, від яких залежить успішність українського контрнаступу. Плюс погодні умови.

Тому говорити про те, що ми вже перейшли в контрнаступ, не зовсім коректно. Певні контрнаступальні заходи в нас проводяться, наприклад, на Бахмутському напрямку, щоб не дати змоги російським солдатам здійснити оперативне оточення нашого угруповання в Бахмуті. Наші десантники працюють із тим, щоб якнайдалі відсунути передові штурмові позиції російських окупантів від нашої дороги, що з'єднує Бахмут із "великою землею".