Селезньов: Путін отримав що хотів? Як ЗСУ відкриватимуть ворота Криму. Інтерв'ю

Задовго до вторгнення російських окупаційних військ в Україну озвучувався прогноз про те, що главі Кремля Володимиру Путіну необхідний сухопутний коридор до окупованого півострова, дніпровська вода та електрика. Сьогодні агресор де-факто отримав усе, що хотів отримати в межах свого локального завдання, – і коридор, що з'єднує окупований Донбас із Кримським півостровом, і вкрадену воду Північно-Кримського каналу, і електроенергію захопленої Запорізької АЕС.

Для ворога дуже важливо утриматися на південному напрямку, а для української армії – саме тут провести успішну контрнаступальну операцію, бо південні регіони нашої країни – ключ до воріт Криму. Розуміючи це, окупанти накопичують резерви та посилюють оборону, захисники України збирають сили для потужного удару, точний час та місце якого відомі лише трьом людям на землі. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив військовий експерт Владислав Селезньов.

– Посол України у Великій Британії Вадим Пристайко заявив, що фактично країна-окупант Росія досягла своїх цілей, які ставила щодо півдня нашої країни. Так, сьогодні вона має сухопутний коридор, що з'єднує окупований Крим із РФ, дніпровську воду та електроенергію завдяки захопленню Північно-Кримського каналу та Запорізької АЕС. Дипломат також не виключив, що саме Крим стане головною точкою зосередження зусиль українських Сил оборони. Як ви ставитесь до таких оцінок?

– Я хочу звернути увагу на події 2017 року. Тоді американський генерал Бен Годжес вперше озвучив і обґрунтував свою позицію щодо того, що Путін намагатиметься пробити той самий сухопутний коридор, який з'єднуватиме тимчасово окупований Донецьк із тимчасово окупованим Кримом. Він натрапив на хвилю критики, мовляв, росіяни створили Кримський міст і їм зовсім нема чого витрачати таку кількість людських ресурсів для створення сухопутного коридору.

Того самого року Годжес сказав, що Путіну дуже важливо забезпечити стабільне надходження дніпровської води на територію тимчасово окупованого Криму. Відповідно, з цією метою проводитиметься військова операція з виходу до узбережжя Дніпра в районі Нової Каховки, щоб захопити цей гідровузол, звідки дніпровська вода починає свій шлях у напрямку Криму.

Тому, незважаючи на ту критику, з якою часто стикався Бен Годжес, фактично нині путінська армія реалізувала тут усі свої плани: існує сухопутний коридор, є надходження на територію Криму дніпровської води та ще один ключовий фактор – контроль над Запорізькою АЕС. Це та сама АЕС, яка свого часу забезпечувала електроенергією Крим.

Тобто в принципі логіка Пристайка ґрунтується на тих реаліях, у яких ми зараз живемо.

Щодо контрнаступу українських Сил оборони, яким чином де, в який період часу, якими силами, то, безумовно, "туман війни" тут дуже щільний. Очевидно, чому ворог не повинен цього знати. Заяву нашого посла у Великій Британії можна розглядати як один з елементів того самого "туману війни". Крім того, ця посадова особа навряд чи має доступ до такої інформації. Секретар РНБО Олексій Данілов говорив про те, що три, щонайбільше п'ять посадових осіб на планеті знають про реальні плани українських Сил оборони в межах контрнаступу.

Але те, що для забезпечення того самого проєкту щодо деокупації всієї території України передусім нам необхідно звільняти південь Запорізької та Херсонської областей – це очевидно. Тому що південні регіони нашої країни є ключем до воріт Криму.

Генерал Бен Годжес абсолютно чітко аргументував свою позицію щодо завдавання ракетних ударів по Керченському мосту, по військових об'єктах Криму і Севастополя. А їх на сьогодні налічується понад сто. Це аеродроми, бази, арсенали, командні пункти, пункти управління та зв'язку, пункти ухвалення рішень. Вони розташовані по всьому Криму.

Як їх можна знищити? Тільки за допомогою далекобійних ракет. Цих ракет у нас наразі немає. Щоразу і Бен Годжес, і Курт Волкер, коли говорять про те, що українська армія здатна реалізувати план деокупації Криму, роблять ремарку – за умови забезпечення всіх необхідних запитів від українських Сил оборони.

А які у нас запити? Нам потрібні далекобійні ракети, нам потрібна та сама авіація, яка виконуватиме дві функції. З одного боку, функція протиповітряної оборони, з іншого боку, прикриття з неба дій українських сил оборони в межах контрнаступу.

– Зрозуміло, що метою окупанта є вся Україна. Але ми бачимо, що є й локальніші цілі, як, наприклад, сухопутний коридор у Крим, про який ми говорили. Як ви вважаєте, які ще локальні цілі може ставити перед собою агресор, зокрема, в контексті візиту Путіна чи його двійника до Херсонської області?

– З якою метою Путін відвідував Херсонську область? По-перше, це калька дій президента України Володимира Зеленського. Але є серйозна відмінність між діями Володимира Путіна та Володимира Зеленського. Путін перебував на території населеного пункту Щасливцеве, від якого по прямій 130 км до лінії бойового зіткнення. Зеленський був за три кілометри від лінії бойового зіткнення. Тобто рівень ризику і, відповідно, рівень мотивації президентів двох країн кардинально відрізняються. Путін, як і раніше, боїться за своє життя, тому робить усе можливе, щоб не створювати собі проблем, пов'язаних із ризиком для життя.

По-друге, цим візитом Путін намагається консолідувати російське суспільство перед черговою хвилею мобілізації. Мовляв, якщо президент, верховний головнокомандувач, їде на фронт, відповідно й інші громадяни РФ мають їхати на фронт і там вмирати. Не зрозуміло, заради яких цілей, крім власних бажань Володимира Путіна, проте така історія працюватиме на реалізацію його амбіцій щодо окупації всієї території України.

– За вашими оцінками, як розвиватимуться події найближчим часом? Ми бачимо, що погода покращується, поля просихають.

– Війна – історія раціональна, і ми маємо цілком чітко розуміти: успіх на полі бою матиме той бік, який краще до цього підготовлений. Матиме більшу кількість особового складу – навченого та забезпеченого, більшу кількість бронетехніки та озброєнь плюс боєприпасів до них.

Щодо погоди, то не все так однозначно. Просто зараз я дивлюся прогноз на найближчі 10 днів. До 29 квітня включно постійно йтиме дощ. Єдиний день без дощів – середа, 26 квітня. Невеликий дощ, сильніший дощ, мінлива хмарність, проте опади. У Херсоні також дощі до 29 числа включно. Тобто у найближчій перспективі земля на сході не висохне до такого рівня, що її можна буде використати для переміщення бронетехніки, зокрема танків. Поля просто розкисли від постійних дощів.

Тобто нам необхідно буде чекати, доки поля не просохнуть. Чекати, накопичувати ресурси, готуватися до нашого контрнаступу. В цей час РФ валятиме дурня і нічого не робитиме? Ні. Очевидно, що зараз вони реалізують два дуже важливі блоки – вони зариваються в землю фактично на всіх рубежах, де розміщені їхні сили та засоби, намагаються вирівняти лінію своїх оборонних споруд на східному фасі фронту шляхом повної окупації Авдіївки, Мар'їнки та Бахмута.

Водночас вони продовжують накопичення своїх ресурсів. На території Бєлгородської області продовжується формування досить серйозного угруповання. Але він криється в деталях. Наприклад, росіяни в районі Нового Оскола накопичують озброєння та техніку, зокрема бронетехніку, але особового складу там порівняно небагато. Вони накопичують боєприпаси – з відривом підскоку створено потужний польовий склад.

Ми пам'ятаємо, що зараз росіяни розміщують усі свої склади з боєприпасами на відстані близько 100 км від лінії бойового зіткнення, тому що HIMARS долітають і палять все і вся. По прямій від тих територій, що розташовані під контролем українських Сил оборони, до Нового Оскола приблизно 100 км.

Підвезти особовий склад у великій кількості у стислий термін не є великою складністю з урахуванням того, що вся техніка заздалегідь переміщена. Тобто ударне угруповання може бути розгорнуте у досить короткі терміни.

Дивимося на карту. Бєлгородська область – це загроза для Харкова. Але знову ж таки, вона гіпотетична, бо невідомо, куди саме ця техніка буде спрямована – чи то із заходу від Харкова зі спробою виходу в напрямку на Полтаву, можливо, її буде переміщено у напрямку на Куп'янськ, далі росіяни намагатимуться тиснути на наше угруповання, що діє в районі Ізюма та Слов'янська, з метою реалізації задуму Путіна щодо повної окупації Донецької та Луганської областей.

Наразі прогнозувати складно. Йде процес накопичення ресурсів, але немає переміщення цих ресурсів до лінії бойового зіткнення. Ситуація залишається динамічною. Вважаю, що росіяни також орієнтуються на погодні умови. Щойно ситуація з ґрунтами стабілізується, вони також діятимуть у частині атаки на оборонні рубежі та позиції українських Сил оборони.