Селезньов: Путін закусив вудила, але його армія втікатиме із ЗАЕС. Інтерв'ю

Глава Кремля Володимир Путін продовжуватиме війну доти, доки його не зупинять. Незважаючи на колосальні втрати, які вже зазнала його армія в Україні, він закусив удила і зупинятися не збирається. У цій війні втрачають ресурси всі – і Росія, і Україна, і Захід, тож розраховувати на її швидке закінчення не варто.

Проте якщо українські Сили оборони прорвуть оборону ворога в районі Василівки Запорізької області та просунуться на південь на 35 км, з окупованого Енергодара, побоюючись оточення, почнуть тікати ворожі війська. Водночас на підрив Запорізької АЕС вони не наважаться з низки об'єктивних причин. Такий прогноз в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL озвучив військовий експерт Владислав Селезньов.

– Президент США Джо Байден заявив, що війна Путіна в Україні не може тривати роками через дві причини. Перша – через ресурси, які вичерпуються, друга – з економічних, політичних та інших причин. Ми розуміємо, що глава Білого дому, напевно, знає більше, ніж ми, і все ж таки він відірваний від нашої реальності. Чи вважаєте ви, що ці дві причини можуть змусити Путіна не затягувати війну?

– Я думаю, що Путін закусив удила, бо він намагається реалізувати свої геополітичні амбіції, намагається продемонструвати своє альтер его, що він лідер світового масштабу. Тому, незважаючи на колосальні втрати російської окупаційної армії, продовжує тиснути.

Путін завжди тисне так глибоко і довго, як йому це дозволяють. Відповідно, він використовує всі наявні ресурси, щоб досягти хоча б частини своїх початкових планів, адже його "СВО" починалася під прапором взяття під контроль усієї території Донецької та Луганської областей.

На території Луганської області тривають бої на невеликій ділянці в районі Білогорівки, майже половина Донецької області перебуває під контролем української армії, а отже, російська армія не може розраховувати на те, що у найближчій перспективі вона зможе повністю захопити всю територію Донецької області.

Путін тисне, бо це для нього питання виживання. Цілком логічно, що російські еліти можуть ставити йому запитання в лоба: з якою метою було знищено понад 230 тисяч російських військових, ще з пів мільйона дістали поранення. Плюс масштабні втрати для російської економіки, Росія отримала статус країни-ізгоя нарівні з Північною Кореєю. Очевидно, що за таких умов Путіну потрібні перемоги.

Наскільки великі його ресурси? Я не став би недооцінювати можливості РФ, оскільки вони продовжують торгувати нафтою і газом, нафтодолари надходять у російську скарбницю. Інша річ, що війна – досить дорога історія, і ресурси поступово підточуються.

Безумовно, Байден – один із найінформованіших політиків на планеті, але говорити про те, що у найближчій перспективі у Путіна закінчаться ресурси, я б не ризикнув. Зверніть увагу на історію з кейсом ракетного озброєння у Росії. Пів року тому ми говорили про те, що вони здатні виготовляти близько 30 ракет на місяць, два місяці тому – 67, тепер український Генеральний штаб заявляє, що Росія може виготовляти щомісяця 100 ракет.

Звісно, санкційна політика працює, вона набирає обертів, є відповідні обмеження щодо постачання компонентів, які роблять зброю високоточною, проте російська оборонна промисловість зуміла адаптуватися. Існує тіньовий ринок військового обладнання та зброї.

Тому я досить акуратно оцінюю перспективи і нашого контрнаступу, і загалом співвідношення сил і засобів, бо навіть у країнах колективного Заходу, як ми бачимо на прикладі касетних боєприпасів, закінчуються відповідні ресурси. Адже передача урядом США касетних боєприпасів – це швидше вимушений захід, ніж опція, спрямована на посилення бойових можливостей українських Сил оборони.

Війна триває, ресурси підточуються у всіх. Але говорити про те, що вона перебуває на етапі швидкого припинення через відсутність ресурсів, я поки не став би.

– Цього року морський парад у Санкт-Петербурзі вперше за останні шість років пройде без участі російських атомних підводних човнів. Це добрий знак, хороша новина для нас?

– Для нас добрий знак і хороша новина – коли ми перетворюємо на попіл ворожу бронетехніку, системи озброєння, засоби ППО, радіоелектронної боротьби, радіотехнічної розвідки та знищуємо його особовий склад.

Виставляє Росія на парад атомні підводні човни чи ні – це більше їхня внутрішня історія. Чи можна це співвіднести з тим, що ці підводні човни перебувають на бойовому чергуванні? Справа в тому, що кораблі Балтійського флоту перебувають у досить закритій акваторії, і Фінляндія, як країна НАТО, і Естонія, так само як і інші країни, що розміщені в басейні цього моря, мають можливість моніторити всі переміщення російських підводних човнів, зокрема носіїв ядерної компоненти.

А питання неучасті цих підводних човнів у параді – це окремий випадок, на який є об'єктивні причини. Не думаю, що це важливий чинник.

Але важливим фактором є те, що Туреччина таки підтвердила свою готовність верифікувати рішення щодо вступу Швеції до НАТО. І це справді важливо, 32-га країна. Фактично Балтійське море стає внутрішнім морем Північноатлантичного альянсу.

– Останнє запитання – щодо Запорізької АЕС. Станом на 14 липня на ЗАЕС перебуває близько 500 росіян. Водночас окупант використовує цей майданчик для зберігання боєприпасів. Якщо розглянути суто військовий аспект – є якийсь об'єкт, яким українські Сили оборони апріорі не можуть завдавати ударів. Цей об'єкт має певну площу, де можна розмістити озброєння. Наскільки це справді важлива локація для організації там складу? Чи накопичення там озброєнь – це все ж таки більш шантаж?

– Усе відносно. Наприклад, для мешканців Нікополя, який розташований на правому березі Каховського водосховища, це проблема, бо з боку Енергодара по них завдаються постійні артилерійські удари. Росіяни використовують той фактор, що ми з очевидних причин не вестимемо контрбатарейну боротьбу по ворожих об'єктах, що розміщені поблизу атомної електростанції.

Щодо більш масштабного, стратегічного рівня, то очевидно, що рано чи пізно російське угруповання військ в Енергодарі, зокрема на території АЕС, може опинитися в оперативному оточенні.

Зрозуміло, що до реалізації цього плану ще дуже далеко, бо росіяни мають серйозні ресурси на цьому напрямку, там суцільне мінування, мережа оборонних споруд. Крім того, постійна бойова робота російської авіації та артилерії створює труднощі з просуванням уперед.

Але як тільки ми прорвемо оборону в районі Василівки і рушимо на південь на 35-40 км, росіяни зберуть усі свої речі і бігтиму якнайдалі від Енергодара.

Тому цю історію ми маємо розглядати, з одного боку, як ядерний шантаж Путіна, мовляв, не перетинайте "червоних ліній", які ми встановили, а з іншого боку, у військовому відношенні гарнізон російських військ має тактичне значення та створює проблеми для населених пунктів, які розташовані навпроти Енергодара на правому березі Дніпра – Нікополь, Марганець та інші.

– Щодо перспективи оперативного оточення ворога на АЕС. Зрозуміло, що якщо його відрізають від постачання, він буде змушений або здаватися…

– Вони тікатимуть, ухвалюватимуть чергове непросте рішення. Але, на жаль, до реалізації цього плану нам ще потрібно пройти близько 35-40 км. Ми повинні розуміти, що ця історія не швидка. Але ми бачимо, як системно та методично наша артилерія вибиває ворожий потенціал, знищує їхні склади з боєприпасами, місця зберігання техніки та озброєння, місця розміщення особового складу, командні пункти, пункти управління та зв'язку, а також ключові логістичні об'єкти.

Все це рутинна та дуже складна робота. Нам для успішнішої реалізації цього завдання, звичайно, потрібна була б авіація, але з авіацією поки що все складно. F-16 прийдуть, дай Боже, тільки до кінця першого кварталу наступного року. Але наявність кількох сотень тисяч касетних снарядів створює для нас можливості принаймні щодо паритету в межах контрбатарейної боротьби з противником.

– Але ви виключаєте варіант, що російські окупанти виявляться смертниками і, опинившись в оточенні, просто влаштують на ЗАЕС теракт?

– Ні-ні, вони цього не робитимуть. Про це говорить і Джо Байден щодо того, що Путін не зважиться застосувати ядерну зброю. Путін і так перебуває у статусі ізгоя, а у разі здійснення такого кроку він взагалі не матиме жодних шансів. Стоятиме питання про його фізичну ліквідацію, і тут немає нічого неможливого. Якщо в Росії стався колапс влади внаслідок заколоту Пригожина, а там було залучено не так багато сил та коштів, то якщо підключаться зовнішні актори, щоб ліквідувати Путіна та його диктатуру, гадаю, шансів у нього не буде.