Селезньов: російський наступ ще не захлинувся, є тенденція до загострення. Інтерв'ю

Російська окупаційна армія веде наступ в Україні одразу на п'яти напрямках, залучила величезну кількість сил і засобів. Ворог почав активніше застосовувати штурмову авіацію, він ризикує втратити літаки через ефективну роботу української ППО. Проте робити висновки про результат поточного наступу поки що зарано. Він ще не захлинувся. Ба більше, є тенденція до загострення. Не виключено, що окупант досі проводить розвідку боєм та ще не застосував усі свої ресурси.

Але вже зараз очевидно, що досягти поставленої мети – повного захоплення Донецької та Луганської областей України – путінській армії не вдасться не лише до річниці вторгнення, 24 лютого, а й до кінця березня. Результат і поточної гарячої фази, і війни загалом залежатиме від одного-єдиного чинника: наявності ресурсів. Такий прогноз в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL озвучив військовий експерт Владислав Селезньов.

– Як ви оцінюєте поточний етап наступу російської окупаційної армії? Чи вважаєте ви, що у ворога є теоретична можливість мати якийсь успіх?

– Ми всі чекали на масштабний одномоментний наступ величезними силами та засобами, а за фактом із 25 січня наступ російської армії йде на п'яти основних напрямках російсько-українського фронту. Це напрямок на Куп'янськ, напрямок на Лиман, бої в районі Бахмута, в районі Авдіївки та на Вугледарському напрямку.

Усюди росіяни залучили велику кількість сил та засобів. Зокрема, в районі Вугледара РФ зосередила особовий склад до трьох бригад та до п'яти полків. За підтримки артилерії протягом кількох тижнів вони атакують наші позиції. Але без успіху. Ворог зазнає величезних втрат. Про результати поки що говорити не доводиться.

– Чи вважаєте ви, що сьогодні вже можна зробити перші висновки щодо наступу ворога? Про те, що він якщо і не провалився, то принаймні не вдався.

– Я досить акуратний в оцінках. Річ у тому, що, можливо, зараз ми спостерігаємо лише перший етап масштабного наступу, так звану розвідку боєм. Путінська армія дійсно використовує досить велику кількість резервів, ресурсів, атакуючи за п'ятьма напрямками, але говорити про те, що використано всі сили та засоби, я б, напевно, не став. Подивимося.

Видно, що продовжується перегрупування путінської армії, накопичення сил та засобів на півдні Запорізької області, на території Луганської області. Найімовірніше, путінське угруповання й надалі тиснутиме на наші позиції в районі Куп'янська. На сьогодні не припиняються активні бойові дії і в районі Вугледара, Авдіївки, Бахмута.

Росіяни поступово, буквально з коліс, накопичують ресурси та продовжують тиснути. Активніше почали використовувати штурмову авіацію, хоча вони чудово усвідомлюють всі ризики, пов'язані з використанням авіації на передньому краї. Українська армія має там досить щільну систему ППО, відповідно, російські літаки можуть перетворитися на попіл.

Ситуація має тенденції до загострення. Говорити про те, що задум путінської армії повністю провалився, я поки не ризикну. До речі, щодо Бахмута, вважаю, протягом найближчих двох діб (інтерв'ю записувалося 10 лютого. – Ред.) ми матимемо розуміння ситуації.

Питання не в тому, чи утримають наші позиції у самому місті. Набагато важливіше побачити, чи утримають наші дороги, які з'єднують Бахмут із великою землею. Від них залежить логістика українських гарнізонів у Бахмуті. Якщо цього не вдасться зробити, наші відходитимуть на інші рубежі та позиції за межами цього населеного пункту.

Тому говорити про те, що російський наступ захлинувся, передчасно. Тенденція до його інтенсифікації поки що є. Тут важливо розуміти, наскільки раціонально діятиме український Генеральний штаб у плані спрямування додаткових сил та засобів на найзагрозливіші ділянки фронту.

– Секретар РНБО Олексій Данілов заявив про те, що ворог може здійснити атаку на західні області України задля того, щоб перерізати шляхи постачання військової допомоги від наших західних партнерів. Чи вважаєте ви, що сьогодні Росія має необхідний ресурс для такої операції?

– Є два варіанти впливу на західні області нашої країни. Перший – це ракетний обстріл, другий – спроба висадки повітряного десанту.

Хоча повітряне угруповання російської армії, яке брало участь у спільних навчаннях Білорусі та Росії, залишилося на білоруській території після закінчення навчань і перемістилося в район Мінська. У будь-якому випадку путінська армія має сумний досвід проведення повітрянодесантної операції – спроба висадки десанту на аеродром Гостомеля. Чим це закінчилося, весь світ знає. Весь десант було знищено.

Думаю, що цього разу станеться те саме, бо й українські Сили оборони, й українська ППО готові до такого варіанта розвитку ситуації. Не думаю, що навіть якщо путінська армія вирішить реалізувати цей план, він буде успішним.

Що стосується висадки морського десанту в напрямку до Одеси й Одеської області, то мені це здається абсолютно безперспективною витівкою. Хоча б тому, що комплекси "Гарпун" та "Нептун" перебувають на бойовому чергуванні. І всі російські кораблі не наважуються наближатися до узбережжя Одеської області ближче, ніж на відстань 120 кілометрів. В іншому випадку вони ризикують перетворитися на хороший об'єкт для дайвінгу на дні Чорного моря, як це було із флагманом Чорноморського флоту РФ гвардійським ракетним крейсером "Москва".

– Останнє питання щодо термінів. Можна припустити, що нинішня наступальна операція ворога присвячена роковинам повномасштабного вторгнення в Україну – 24 лютого. Чи це означає, що наступ може закінчитися в перспективі найближчих двох тижнів?

– Я думаю, що Путін тиснутиме там рівно стільки, наскільки ми йому це дозволимо. Він неодноразово говорив, що Росія грає у довгу. Він атакуватиме силами своєї армії там, де це можливо, без прив'язки до дат.

Так, ми чули, що до роковин своєї "спеціальної військової операції" він планує зробити звернення до нації, провести якийсь мітинг-концерт. Але також очевидно, що його початкові плани взяття Києва за три дні не спрацювали. Наразі він заявляє про те, що необхідно взяти Донецьку та Луганську область до кінця березня, – це також абсолютно нереально.

Очевидно, що протистояння на полі бою визначатиметься одним дуже важливим ключовим фактором: наявністю ресурсів. Українська армія в обороні й тим більше у контрнаступі буде ефективною тоді, коли вона матиме достатню кількість ресурсів. Те саме і з путінською армією. Якщо вона матиме багато людського ресурсу, сучасної техніки та бронетехніки, високоточної артилерії, вона матиме шанси на успіх.

Інакше протистояння продовжуватиметься й надалі. Згодом воно трансформується в український контрнаступ, бо, на відміну від російської військової машини, наші дипломати працюють на максимальному рівні можливостей, щоб забезпечити всім необхідним українські Сили оборони. Починаючи із середини березня українська армія отримуватиме дедалі більше того, що нам необхідно для контрнаступу.

До речі, нещодавно почув приголомшливу за змістом думку. Що на тлі запеклих дискусій про те, коли, в якій кількості та які типи танків отримає українська армія, важливішим фактором є отримання у великих кількостях бойових машин піхоти. Досвід іракської кампанії "Буря в пустелі" показав, що БМП Bradley як техніка є більш ефективною зброєю, ніж навіть усім добре відомі танки Abrams.