Селезньов: ворог нервується через Вугледар і хоче послабити нашу ППО. Інтерв'ю

Армія країни-окупанта Росії намагається створити максимально великі проблеми для української армії, яка готується до контрнаступу. Наголос робиться на атаки на військові об'єкти, на об'єкти енергетичної інфраструктури, а також на руйнування логістичних ланцюжків. Подібну мету ставлять перед собою і Сили оборони України, оскільки ця війна – війна ресурсів. Утримання під контролем Вугледара ставить під загрозу "сухопутний коридор" окупантів у Крим, що змушує ворога нервуватися.

Останнім часом окупант намагається максимально послабити систему протиповітряної оборони України. Не вирішивши це завдання, він не зможе ефективно застосовувати керовані авіабомби. У цій ситуації армія нашої країни діє в межах своїх сил та можливостей, але винищувачі F-16 могли б суттєво посилити її. Такий прогноз в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL озвучив військовий експерт Владислав Селезньов.

– В Інституті вивчення війни (ISW) дійшли висновку про те, що міноборони РФ змінило риторику. Тепер там намагаються говорити про попередження напередодні контрнаступу ЗСУ. На їхню думку, те, що агресор із кожним новим ударом по Україні застосовує дедалі менше ракет, свідчить про те, що він має проблеми з їхнім виробництвом. Буквально щойно ми бачили дві ракетні атаки, які сталися з інтервалом лише у три дні. Чому ворог діє саме так?

– Ми маємо чітко розуміти, що всі атаки путінської армії спрямовані на те, щоб максимально уповільнити підготовку української армії до контрнаступу. Цілями цих ракетних ударів були локації, де українська армія концентрує свої сили та засоби, а також об'єкти енергетичної інфраструктури, які забезпечують живлення мережі залізничних ліній, нашу логістику.

Очевидно, що така тактика спрямована на те, щоб максимально створити проблеми для української військової логістики, тому що нинішня війна – це війна насамперед ресурсів. Відповідно, та сторона, яка має більш підготовлені ресурси, має й перевагу на полі бою.

Тому очевидно: коли російська пропаганда розповідає про більш-менш успішні ракетні атаки, вона намагається, з одного боку, створити у російського суспільства позитивний настрій, мовляв, "ми давимо, ми гнемо, ворог зазнає втрат і відступає", оскільки інших успіхів, наприклад, територіальних надбань, у російської армії немає. З іншого боку, дії російської армії абсолютно раціональні – вибивання інфраструктури та складових логістики – це досить ефективний підхід до ослаблення військового потенціалу українських Сил оборони.

Але, власне, так само діє і українська армія. Єдина та принципова відмінність – ми завдаємо ударів по військових об'єктах, унаслідок яких не гинуть мирні жителі. Росіяни вважають цілком прийнятним супутній збиток у вигляді загибелі мирного населення України і особливо з цього приводу не морочаться.

– До речі, з приводу запобіжних ударів, які завдає по позиціях ворога українська армія. Справді, дуже тішить нова "бавовна" на території окупованого Криму, на інших окупованих територіях, "НЛО" над Москвою тощо. Ви могли б порівняти можливості окупанта та нашої армії саме в контексті знищення інфраструктурних та логістичних ланцюжків противника?

– Дії української армії так само вписуються в логіку максимального ослаблення логістичних можливостей російської окупаційної армії. З урахуванням того, що українська розвідка працює досить якісно, а засобів ураження – артилерійських, вогневих – у нас не так багато, ми змушені обирати за рівнем пріоритетності ті самі цілі, знищення яких значно, кратно послабить бойові можливості російської окупаційної армії.

До цих об'єктів я відношу такі: об'єкти радіотехнічної розвідки та радіоелектронної боротьби, артилерійські реактивні системи залпового вогню та об'єкти енергетичної інфраструктури, лінії електропередач, бази зберігання пального та інших пально-мастильних матеріалів тощо.

Очевидно, що, наприклад, вибух, який стався на нафтобазі в Севастополі, мало того, що знищив близько 40 тисяч тонн пального, призначеного для російських військових кораблів і, можливо, для російських військових літаків, але також створив певні проблеми, тому що тепер росіяни змушені у найкоротші терміни, буквально з коліс забезпечувати пальним російські частини та підрозділи, які беруть участь у "спеціальній військовій операції" – війні проти України.

Безумовно, на території Криму є чимало об'єктів такого рівня і роду, але початок зроблено. Горіла севастопольська нафтобаза, в перспективі може горіти нафтобаза Феодосії та інші об'єкти в Криму, де росіяни зберігають своє пальне та інші запаси.

У зв'язку з тим, що досі друга залізнична гілка Кримського мосту не відновлена, російська логістика зазнає труднощів. Автомобільним транспортом багато вантажів військово-технічного призначення не навозиш, а залізнична лінія не може впоратися з тим навантаженням, яке зараз має російська армія, щоб у необхідні терміни та у необхідних обсягах забезпечити потреби своїх сил та засобів.

До речі, саме тому росіяни так нервово сприймають той факт, що Україна досі контролює українське місто Вугледар. Вони намагаються відтіснити наші сили й засоби та забезпечити безпеку того самого сухопутного коридору, який з'єднує тимчасово окупований Донецьк із тимчасово окупованим Кримом. Але жодних результатів їхня активність не приносить. До того ж росіяни зазнають величезних втрат.

Тому вважаю, що тенденції, коли російська окупаційна армія намагатиметься вибивати об'єкти нашої інфраструктури, нашої логістики з метою ослаблення української армії, так само як і аналогічні дії українських Сил оборони будуть і надалі продовжуватись.

Плюс ще один фактор, який використовують росіяни, – це спроби максимально послабити систему протиповітряної оборони нашої країни. Бо без ослаблення системи ППО росіяни не зможуть завдавати ударів за допомогою керованих авіаційних бомб по військових об'єктах нашої країни. І тут вони також діють абсолютно раціонально, розвідуючи та завдаючи ударів по наших об'єктах системи ППО.

– Зрозуміло, що інформація щодо стану української ППО не афішується. І все ж, за вашими оцінками, наскільки українська система протиповітряної та протиракетної оборони вразлива чи, навпаки, стійка перед атаками ворога?

– Нинішня війна – це війна ресурсів. Ми повинні розуміти, що росіяни мають досить велику кількість авіаційних засобів ураження. Це до 90 літаків та до 60 бойових штурмових гелікоптерів, які росіяни розмістили лише на південному фасі російсько-українського фронту.

Росіяни мають високоточні ракети. Так, їх небагато, проте їх використовують насамперед для того, щоб знищувати наші об'єкти та системи ППО.

Тому війна продовжується. Наша армія працює в межах своїх сил та можливостей з урахуванням військово-технічної підтримки наших західних партнерів. Чи ця підтримка є достатньою? Ні. Чи ми отримаємо у найближчій перспективі бойові платформи типу F-16 для забезпечення потреб української армії – питання дискусійне. Наші американські партнери кажуть, що вони готові надати енну кількість наземних засобів ППО, але не готові говорити про постачання цих винищувачів.