Силам оборони не можна було наступати, не отримавши F-16, Путін готує війну в Європі: інтерв'ю з полковником Світаном

Авіаційна компонента, панування на небі – ключовий чинник у будь-якій війні. На жаль, українським Силам оборони довелося наступати, не дочекавшись обіцяних винищувачів F-16, використовуючи для прикриття лише засоби ППО. У цьому полягає одна з головних причин, чому, почавши рухатися вперед, ЗСУ практично відразу зупинилися, не досягнувши відчутних результатів. На сьогодні Сили оборони ведуть активну оборону і продовжують знищення армії ворога наявними засобами, що також вкрай важливо.

Україні необхідно 120-160 літаків F-16, щоб працювати за чотирма напрямками. Якщо їх буде менше, немає сенсу відновлювати наступ. Тим часом кремлівський диктатор Путін, натхненний неефективністю західних санкцій, уже планує організувати нову гібридну війну, цього разу на території Євросоюзу. Такий прогноз в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA озвучив льотчик-інструктор, полковник ЗСУ у запасі, військовий експерт Роман Світан.

– Колишній головнокомандувач об'єднаних сил НАТО в Європі Джеймс Логан заявив, що для успішного контрнаступу Силам оборони бракує ключового елемента – повітряної сили. Водночас у пресслужбі Повітряних сил ЗСУ заявили, що без контролю у повітрі проводити наступальні операції вкрай складно. На думку спікера Юрія Ігната, Україні необхідно щонайменше 150 винищувачів F-16. Чи погоджуєтеся ви з тим, що авіація відіграє ключову роль у цій війні? Скільки машин нам потрібно?

– Не лише у цій війні – авіація відіграє ключову роль у всіх війнах третього тисячоліття. Це вид збройних сил, який завдає основної шкоди противнику. Все починається зі встановлення переваги у повітрі – зі знищення ППО, авіації противника, і потім починається робота по землі.

Поки немає переваг у повітрі, робота по землі не повинна проводитися. Жодних рухів збройних сил не повинно бути. Те, що нас змусили проводити військові операції без підтримки з повітря, фактично призвело до того, що так занапастили всю техніку, яку нам передали, а також велику кількість особового складу.

По суті, цього не можна було робити. Грамотно вчинило наше військове керівництво, коли зупинило наступальні дії: це вбивство армії до того моменту, поки ми не отримаємо авіацію. Без авіації нічого неможливо проводити, це просто неможливо.

Мінімальна кількість літаків, які нам потрібні, – це три бригади. Оптимально – бригади на три ескадрильї по 12 літаків плюс три літаки управління, тобто 40 літаків у бригаді. У сумі 120 літаків для роботи щонайменше за трьома напрямками – Херсонським, Запорізьким та Донецьким.

Ще одна, четверта, бригада потрібна для ППО. Тобто мінімум, який нам потрібен, – це 160 літаків. Це дасть якийсь результат. У меншій кількості постраждає якийсь із напрямків. Або ППО, тобто прикриття з повітря всієї України, або якийсь окремий напрямок. Менше бригади на один напрямок виділяти не варто. Буде недостатньо сил та засобів для повітряного тиску.

Для виконання бойових завдань нам потрібно 120-160 літаків. Причому з певним винищувальним озброєнням, ракетами "повітря – повітря" в режимі винищувача-перехоплювача, ракетами "повітря – земля" в режимі штурмовика та авіабомби, що вільно падають та керуються, у режимі бомбардувальника. F-16 – це багатоцільова машина, яка може працювати і винищувачем, і перехоплювачем, і штурмовиком, і бомбардувальником.

Плюс потрібна загальна система виявлення, цілевказівки та супроводу – це АВАКС. Нам важливо отримувати дані від натовських радарів, що літають. Це літаки далекого радіолокаційного виявлення. Без цієї системи неможливо здобути перевагу в повітрі. Тут потрібний комплексний підхід.

Тоді може бути проведена операція на кшталт "Бурі в пустелі" 1991 року. Спочатку кілька тижнів працює авіація, зносить, перемелює будь-які рубежі супротивника і лише після цього туди заходять наземні війська і в режимі зачистки дозачищає територію.

Тому поки ми не отримаємо літаки в достатній кількості, краще б взагалі нікуди не наступати. Так ми збережемо людей та техніку. А поки що ми перебуваємо в режимі активної оборони. Основне завдання будь-якої армії, яка обороняється від загарбника, – знищення армії супротивника. Для нас важливо знищити саму армію. А визволення території – наслідок виконання першого завдання. Наприклад, якщо всю окупаційну армію ми знищимо в районі Авдіївки, то решта території автоматично звільниться.

– Чи правильно я зрозуміла: ви вважаєте, що наступ Сил оборони був передчасним?

– Я льотчик, і я не розумію, як можна було виконувати наступальні дії, не маючи переваг у повітрі. Це неможливо. Можна лише оборонятися, можна застосовувати режим активної оборони, знищуючи супротивника далекими засобами ураження. Але наступати без авіації… Це означає просто вгробити армію.

Тому що у противника на своїй території перевага у повітрі є. Заходячи на територію, окуповану супротивником, ми потрапляємо під авіаційні удари. Що й сталося. Гелікоптери противника знищили більшу частину пошкодженої техніки. Я цього не робив би.

Але таке завдання було поставлено, отже, спочатку було якесь бачення. Авіацію можна було замінити достатньою кількістю зенітно-ракетних комплексів, які б придушили росіян, системами радіоелектронної боротьби. І це теж завоювання переваги у повітрі. Але виходить, що ми без серйозних систем ППО, без серйозних РЕБ на лінії фронту почали рухатися. І здобули результат – нікуди ми не просунулися.

Зараз ухвалено грамотне рішення – не розглядати питання широкомасштабних наступальних дій, доки не отримаємо авіацію. Ведемо активну оборону, зберігаємо техніку, зберігаємо особовий склад, чекаємо на авіацію.

– Президент Чехії Петр Павел заявив про те, що Захід просто не має іншого виходу, окрім як надати Україні все необхідне для перемоги, причому в короткі терміни, оскільки, за його оцінками, у 2024 році Росія може отримати сприятливі можливості і суттєво зміцнити свою армію. Чи припускаєте ви, що, незважаючи на всі санкції, запроваджені проти країни-агресора, він справді здатний наростити свій військовий потенціал?

– Санкції не працюють. Санкцій, які б працювали, не запровадили. Росію не оголосили країною-спонсором тероризму і не запровадили вторинні санкції на ті країни, які торгують із Росією. А це Китай, Індія, вся Європа та США. Самі собі санкції вони не вводитимуть.

Те, що є, це суто косметична розмова для того, щоб можна було сказати, що санкції запроваджено. Хоча єдина реальна санкція, яка могла б відпрацювати щодо Росії, – це оголосити її країною-спонсором тероризму та накласти вторинні санкції на всіх, хто співпрацює із цією державою.

А якщо цю основну санкцію не введено, значить, Росія вироблятиме озброєння, причому це вже озброєння для Європи. Президент Чехії чудово розуміє, чим закінчиться затягування постачання озброєнь Україні. А закінчиться це тим, що доведеться воювати з Європою. Причому першими під удар потраплять якраз країни колишнього Варшавського договору, зокрема Чехія (до нього входили Радянський Союз, Чехословаччина, Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія, НДР, Албанія. – Ред.).

Тому є пряма зацікавленість європейських країн щодо передання нам озброєнь. А далі хай самі думають: або ми воюватимемо, але їхнім озброєнням, або через певний час вони самі воюватимуть тим озброєнням, яке в них залишиться.

– Тобто ви припускаєте реальну ситуацію, коли Путін піде війною на країну НАТО?

– Згадайте, адже на початку Путін не пішов в Україну відкритою війною. Протягом восьми років він вів гібридну війну, яку в такому режимі без проблем може організувати у всіх трьох країнах Балтії, на Балканах тощо.

Це буде гібридна війна. Спочатку він не втручатиметься в неї. Він забезпечуватиме озброєння "шахтарів" країн Балтії – так, як він це робив на Донбасі. Фактично будуть повноцінні бойові дії за участю збройних сил Росії, але вони будуть називатися "російським опором" у країнах колишнього Варшавського договору.

У цих країнах повно росіян – вони самі до себе їх запустили. Достатньо забезпечити їхньою зброєю та перекинути якусь ПВК "Вагнер" або ще якусь ПВК з повним забезпеченням. Ось так Путін воюватиме у Європі. Це гібридна війна, проти якої, як ми зрозуміли, європейські країни і НАТО не мають абсолютно жодних механізмів.

Тому що демократія не може воювати прямими методами. І Путін це використовує. Йому потрібен лише час для перепочинку та для запуску процесів дестабілізації на Балканах та в країнах Балтії.