Блог | Сторож російських танків
Віртуальний меморіал загиблих борців за українську незалежність: вшануйте Героїв хвилиною вашої уваги!
Сторож.
Заступник командира з артилерії, ні його ім'я ні позивного не назву, бо це таємні люди завжди. Він сидів в командному пункті і, не відриваючись, вдивлявся в екран свого ноутбука. За іншими столами відбувалось керівництво наступом наших сил, він йшов з перемінним успіхом. Часом кричали, часом раділи, все було. Я періодично вибігав, впригував в якусь техніку і їздив за нашими пораненими. А Артилерист нікуди не відходив і не відводив очей від свого ноутбука, наче нас всіх тут і не було.
Врешті під вечір командир звертається до нього і каже: "А ти що цілий день там робиш?"
А той відповідає: "Сьогодні я сторож, а не артилерист".
Я підходжу до нього, заглядую в його екран. Там демонстрація з безпілотників, які працюють на артилерію. Виявляється із самого ранку у відповідь на наш наступ росіяни відправили 2 танки. Перший випадково наїхав на їхню ж ТМ-ку (протитанкову міну), йому розірвало гусениці, танк став, а екіпаж розбігся хто куди. Другого поцілив наш міномет, йому теж розірвало гусеницю і він стояв.
Раптом до другого танку підбігли кілька росіян, намагались вчепити трос, щоб відтягнути його до своїх на ремонт. Артилерист терміново вмикає свою рацію і швидко, але спокійним голосом говорить до своїх мінометників: "Перший і другий по другій цілі вогонь." За кілька секунд дві міни падають з двох боків від ворожого танку, рузькі тіла розлітаються по полю і вже ніхто нікуди нічого не тягне.
Артилерист повертається до мене і каже: "От так цілий день. Я ж кажу, я сьогодні сторож. Охороняю російські танки..."