Страта як метод терору: навіщо російські військові наслідують практики ІДІЛ

Російські військові жорстоко стратили українського полоненого, відрізавши йому голову ножем. Відео вбивства з’явилося в мережі увечері 11 квітня і його почали активно поширювати прокремлівські Telegram-канали та пабліки у соцмережах.

Відео дня

Того ж дня російський паблік MILITARY Z опублікував фото голови, насадженої на палю, із твердженням, що це "останки бійця ЗСУ". З’ясувати обставини зйомки відео і фото, так само, як і встановити достеменний зв’язок між ними, наразі не вдалося.

Служба безпеки України розпочала розслідування цього воєнного злочину. Президент України Володимир Зеленський підкреслив, що цей випадок "не випадковість, не епізод".

"Ми нічого не збираємося забувати і прощати вбивцям. Законна відповідальність буде за все. Потрібен програш терору", ‒ заявив глава держави.

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки пояснює, чому з’являються ці відео і про що вони свідчать.

Воєнні злочини ‒ буденність для російських військових

Це далеко не перший випадок прояву нелюдської жорстокості російських військових та парамілітарних формувань, про який стало публічно відомо. Свідчення про вбивства, катування та зґвалтування цивільних заручників і військовополонених українські правоохоронці, журналісти і правозахисники отримують з 2014 року ‒ від початку російської збройної агресії проти України, що призвела до окупації Криму та частини Донецької та Луганської областей.

Першою жертвою агресії РФ проти України став Решат Аметов ‒ кримський татарин, який протестував проти російської окупації півострова.

3 березня його викрали бойовики парамілітарного формування "кримська самооборона" на чолі з відставним офіцером армії Росії Євгеном Скрипніком. Вбивці викололи Решату Аметову очі, зламали ребра, залишили численні рани та опіки на його тілі.

Бійцю 24-го батальйону територіальної оборони "Айдар" Василю Пелишу окупанти відрубали праву руку через татуювання з українським гербом ‒ Тризубом.

Про те, що такі катування, як виколювання очей чи відрізання кінцівок є для російських окупантів звичайною практикою, неодноразово свідчили особи, які пережили полон.

Повномасштабне російське вторгнення, що розпочалося 24 лютого 2022 року, супроводжується масовими воєнними злочинами. На окупованих територіях росіяни катували, ґвалтували та вбивали як полонених військових, так і цивільних заручників. Лише у Харківській області після вигнання російських окупантів українські правоохоронці виявили 25 катівень ‒ спеціально облаштованих місць для тортур.

Українські правоохоронці станом на середину березня задокументували понад 71 тисячу воєнних злочинів, зокрема, понад 150 випадків сексуального насильства проти жінок, дітей, чоловіків. Але реальна кількість зґвалтувань значно вища: документування та розслідування цього типу злочинів ускладнене як через вбивство окупантами частини потерпілих, так і через психологічне травмування тих, що вижили.

Чому з’являються відео страт і катувань

Далеко не кожен свій злочин росіяни самостійно документують, знімаючи його на відео. Але можна говорити про те, що практика є доволі поширеною.

У березні було опубліковано відео розстрілу росіянами полоненого українського військовослужбовця Олександра Мацієвського, останніми словами якого були "Слава Україні!".

У липні 2022 року в мережу злили дві частини відео катування та вбивства полоненого, якому канцелярським ножем відрізали геніталії. OSINT-розслідувачі Bellingcat встановили, що злочин на території санаторію в Луганській області вчинив уродженець Республіки Тива Очур-Суге Монгуш та інші бойовики кадирівського батальйону Росгвардії "Ахмат".

Публікація кривавих відео здійснюється не лише з метою зниження бойового духу українських військових та деморалізації цивільного населення.

Росія провокує українських воїнів на аналогічні злочинні вчинки, як помсту. Таким чином, вона прагне відбити бажання своїх військових здаватися в український полон, підвищити градус взаємної ненависті на фронті (а з нею і мотивацію примусово мобілізованих) та отримати у своє розпорядження свідчення "українських звірств", які потім можна тиражувати з пропагандистською метою.

Є підстави вважати, що створення подібного контенту є також інструментом "зв’язування кров’ю" військових російських збройних формувань. До вчинення звірств на камеру схиляють новачків. Після скоєного, ці особи розуміють, що "шляху назад" у них немає, і дезертирство, здача полон чи інші спроби уникнути участі в бойових діях завершаться неминучою розплатою.

Telegram-канал "ДШРГ Русич" супроводив відео страти коментарем: "ви здивуєтеся, скільки ще таких відео спливатиме".

Це є черговим доказом, що катування і страти полонених ‒ системна російська практика.

Згадане джерело є офіційним каналом комунікації диверсійно-розвідувальної штурмової групи "Русич". Засновник і командир цього підрозділу Олексій Мільчаков не приховує своїх неонацистських поглядів і власноруч причетний до створення кривавого контенту. У 2011 році Мільчаков опублікував у соцмережах фото вбивства цуценя, якому він відрізав голову. Російська поліція навіть порушила за цим фактом кримінальну справу.

Але ні проблеми із законом, ні відверта пропаганда нацизму не завадили службі Мільчакова в елітній частині збройних сил РФ ‒ 76-й дивізії повітряно-десантних військ, що дислокується у Пскові. У 2014 році він як "відпускник-доброволець" вирушив на Донбас. Серед "подвигів", які зафільмував Мільчаков тоді, було добивання українських поранених військових, які потрапили у засідку в Луганській області 5 вересня 2014 року, та знущання над їхніми тілами.

Після своєї участі в війні на сході України в 2014 році Мільчаков став помітною медійною фігурою в Росії, гостем телевізійних програм, активістом так званого "Союзу добровольців Донбасу". Він неодноразово зустрічався і фотографувався з російськими політиками, наприклад, з тодішнім помічником Путіна Владиславом Сурковим.

Висновки

• Поведінка російських військових нічим не відрізняється від методів терористів ІДІЛ.
• У лавах російської армії перебувають відверті садисти, командири знають про їхні злочини, але російське правосуддя ще нікого публічно не притягнуло до відповідальності.
• Катування і страти окупантами громадян України - не поодинокі ексцеси, а санкціонована на вищому рівні практика геноцидальної війни. Відео катувань і страт використовуються російською пропагандою в рамках інформаційно-психологічних операцій.
• Злочини російських вояків на індивідуальному рівні є продовженням терористичних методів війни російського командування з ракетними ударами по житлових будинках і об’єктах критичної інфраструктури.
• У міжнародного співтовариства є всі підстави визнати Росію терористичною державою або державою-спонсором тероризму.

• Терористичні дії, які вчиняє російська держава та її військові, несумісні з перебуванням РФ серед постійних членів Ради Безпеки ООН.
• Будь-які ініціативи "заморозити" конфлікт є зрадою мільйонів українців в окупації, які залишаються сам-на-сам із садистами та вбивцями.
• Припинити терор та брутальні злочини може лише поразка РФ. Для цього Україна потребує військової допомоги.