Тіло віддали все синє від побоїв: у Каланчаку окупанти жорстоко вбили українського священника Степана Подольчака

В окупованому Каланчаку Херсонської області російські загарбники до смерті закатували українського священника Степана Подольчака. Отець Степан усі два роки окупації вів служби українською мовою та відмовлявся переходити з ПЦУ під дах Московського патріархату.

Докладніше – у матеріалі OBOZ.UA.

Витягли з дому босоніж, з мішком на голові

У вівторок, 13 лютого, стало відомо, що російські окупанти прийшли до будинку священника, 59-річного Степана Подольчака у Каланчаку. Як розповідають місцеві жителі, вони витягли його з дому з мішком на голові, босоніж, навіть не дали взутися. Й забрали.

А у четвер, 15 лютого, дружині священника зателефонували та сказали прийти на впізнання тіла чоловіка.

"Тіло віддали у п'ятницю для похорону. Ті, хто його бачили, розповідають, що батюшку не просто били, він увесь синій від побоїв. Шкіра полопалася, і навіть зараз рани сочаться", – розповідає одна з мешканок Каланчака.

Люди кажуть, що священника замучили у російських підвалах.

Будував нову церкву

Отець Степан до Каланчака приїхав кілька років тому. Український священник, який службу вів виключно українською мовою. Добрий, чуйний, до нього одразу потяглися люди. Він розпочав будівництво нової церкви. Першими на допомогу прийшли місцеві жителі. Вони влаштовували суботники, будівельники у вихідні приходили допомогти зі зведенням храму. Усі працювали як волонтери.

До цього у Каланчаку вже існувала церква, але належала вона Московському патріархату, і править там їхній священник Куліна. Отець Степан для нього виявився "конкурентом".

"Московського священника у Каланчаку не любили, бо свою церкву він перетворив на бізнес. Там навіть святу воду людям за гроші продавали. Бувало, під час проводів на цвинтарі до отця Степана черга шикувалася, щоби він підійшов освятити могили їхніх рідних. А до московського попа народу йшло небагато. Тому що отець Степан ніколи не мав "розцінок" на якісь треби. Він завжди казав: "Скільки можете, на церкву", – згадує мешканець Каланчака, який виїхав звідти під час окупації.

Ще отця Степана люди поважали за його щирість та прихильність до церкви. Він був дуже віруючою людиною і дуже суворо дотримувався всіх постів. Бувало, йому доводилося пити лише воду, він навіть зомлівав під час служби.

"Я давав присягу і зраджувати їй не буду"

Коли російські війська захопили Каланчак, отець Степан нікуди не поїхав, залишився разом із матінкою вдома, хотів служити людям. Весь цей час він вів служби виключно українською мовою. Намагався підтримати людей. Коли його запитували, що буде далі, він відповідав: "Все буде добре".

Священника окупаційна "влада" вигнала з приміщення, де він проводив служби. Тоді він із парафіянами перебрався до недобудованої церкви.

До нього неодноразово приходили окупанти і вимагали, щоби він перейшов до Московського патріархату. Але він їм завжди твердо відповідав: "Я давав присягу і зраджувати їй не буду".

Останнім часом у Каланчаку посилилися обстріли ЗСУ російських ворожих об'єктів. Це дуже нервує загарбників. Люди розповідають, що вони тероризують місцевих, проводять обшуки, перевіряють телефони. Шукають тих, хто допомагає ЗСУ.

Ймовірно тому вони й схопили українського священника. Жорстоко били, поки не вбили.

У Степана Ярославовича залишилася дружина, вона займається його похороном. Старша донька з дітьми живе на підконтрольній території. А молодший син священника років десять тому загинув – потонув.