У Росії не замислювалися над тим, що в цю гру можна грати удвох: Україна нарощyє удари по РФ, а глибокий тил "тане" з кожним днем

За останній рік Україна значно масштабувала удари по Росії, досягнувши абсолютно нових не лише кількісних, а й якісних показників. Буквально щодня під атакою перебувають нафтопереробні заводи, підприємства військово-промислового комплексу РФ, логістика тощо. Географія ударів стрімко розширюється, і колись тилова російська глибинка вже не є безпечною.

Детальніше про це, а також про те, що може очікувати РФ уже найближчим часом — у новому матеріалі спільного проєкту OBOZ.UA та групи "Інформаційний спротив".

Україна почала завдавати перших ударів по території РФ незначною кількістю дронів ще у 2022 році. Але тоді це були поодинокі удари на тактичному рівні та в ближній тиловій зоні. Справжнім проривом на той час став удар по аеродрому "Енгельс", коли за 650 км від кордону було уражено Ту-22М3.

Однак перші, нечисленні нальоти з часом не тільки створили паритет російським ударам за кількістю, а й значно розширили спектр цілей, а також підвищили свою ефективність.

Кількісні зміни

Україна ніколи офіційно не повідомляла, скільки ударних дронів запускається на місяць або під час однієї операції – вся інформація про це надходить виключно від противника. Звісно, повністю довіряти оприлюдненим цифрам нерозумно, адже вся російська статистика є брехливою, що підтверджувалося вже неодноразово, але за її допомогою хоча б можна проводити кореляцію даних.

Так, якщо в серпні 2024 року вперше було досягнуто позначки в тисячу нальотів, то в липні 2025-го це було вже близько 3 000 нальотів на місяць.

У травні 2026 року Міноборони РФ повідомило, що за місяць було збито 8 973 українських дронів, що навіть для російської статистики стало абсолютним рекордом нальотів. А з огляду на те, що Міноборони країни-агресорки вказує лише перехоплені цілі, можна сміливо стверджувати, що в їхній інформаційній парадигмі нальотів було понад 9 000.

Тобто з літа 2024 року до літа 2026 року сумарне збільшення нальотів – у 9 разів, без конкретизації перевіреної достовірної цифри. Вже очевидно, що в питаннях кількісного масштабування застосування ударних дронів у глибоко тиловій зоні Україна випереджає Росію.

Але що щодо ефективності нальотів? Які об’єкти вони дозволяють вражати і наскільки змінилася картина ударів останнім часом, а також як змінилися глибина та географія ударів?

Дальність ударів

На сьогодні українські ударні дрони мають значно більшу дальність польоту, ніж іранські Shahed-136 та Shahed-238, що виробляються в Росії. У той час як Україна значно покращила характеристики дальності польоту своїх дронів, російські залишилися практично незмінними: до 2 200 км у поршневій версії та до 1 000 км у реактивній.

Але, як я вже описував вище, українські оператори дронів починали з ударів тактичного рівня, і лише в грудні 2022 року наліт на Енгельс дозволив подолати 650 км. Щоправда, тоді використовувалася не виключно українська розробка, а старий радянський БПЛА Ту-141 "Стриж".

Справжнім проривом можна вважати 2025 рік, коли український дрон вперше подолав 2 000 км, досягнувши Ухти (Республіка Комі). У квітні 2026 року Міністерство оборони України почало вказувати дальність польотів 1 750 км для українських дронів як стандартну при здійсненні ударів.

У червні 2026 року українські дрони регулярно залітали глибше 2 000 км, а в липні було подолано позначку в 2 700 км під час нальоту на Омськ.

Ще рік тому глибоким російським тилом вважалося Поволжя, але сьогодні для українських дронів поняття глибокого тилу РФ – це скоріше Західний Сибір. Хоча й це явище є тимчасовим. До того ж у серпні вже було завдано удару по об’єкту в Тобольську.

З огляду на стрімке розширення можливостей ударних дронів не стане сюрпризом, якщо українські засоби ураження вже до кінця 2026 року не тільки подолають відстань у 3 000 – 3 500 км, а й зможуть досягти віддалених регіонів на відстані 4 000 км.

Цілі ударів

Одними з перших об’єктів, по яких почали завдавати масованих системних ударів, стали нафтопереробні заводи.

Згідно з перевіреними даними, лише за перше півріччя 2026 року російські НПЗ зазнали щонайменше 194 успішних ударів/уражень. У порівнянні з першим півріччям 2025 року цей показник зріс у 11 разів!

Удари по НПЗ переросли з окремих диверсійних операцій у системну та масштабну кампанію проти всієї російської паливної системи, що вже призвело всередині країни до паливної кризи.

Страждає й експорт нафти в Росії. Зокрема, експорт російських нафтопродуктів у липні 2026 року впав на 33,3% порівняно з червнем, а якщо порівнювати з липнем 2025 року, то обвал становив 54,7%!

Другими за частотою та інтенсивністю атак влітку 2026 року стали хаби Wildberries, які з середини липня методично знищуються, завдаючи багатомільярдних збитків не лише малому, середньому та великому бізнесу РФ, а й створюють внутрішньоекономічну напруженість у країні, позбавляють бюджет надходжень, а логістика, складування та постачання товарів, у тому числі призначених для російської армії, критично порушуються.

До кінця липня Wildberries втратила понад 10% складських потужностей, така ж кількість була пошкоджена, але не знищена повністю. На другу половину серпня знищена площа складської інфраструктури компанії вже перевищує 30%, а можливий економічний збиток за низкою найпесимістичніших оцінок може перевищувати 1 трильйон рублів.

Паралельно з тиском на енергетику, логістику та економіку Росії українські дрони, у міру розширення географії ударів, знищують і військово-промисловий комплекс країни-агресорки, завдаючи ударів по військових об’єктах. Причому помітна разюча відмінність від попередніх років, адже удари завдаються тепер не по окремо взятих заводах-виробниках, а поступово вибиваються ланцюжки, що постачають для кінцевого складання виробу відповідну продукцію.

Ефективність ударів зросла не лише завдяки кількісному та якісному масштабуванню, а й завдяки новій тактиці впливу, яка вибиває із загального ланцюга виробництва не саме підприємство, а енергозабезпечення, паливні поставки, сировинні складові, логістику, складську інфраструктуру та дрібніші підприємства, що виробляють необхідну продукцію для остаточного складання.

Окрім ВПК, регулярні удари наносяться по аеродромах, портовій інфраструктурі, складах боєприпасів та палива, унікальних об’єктах, таких як центри космічного зв’язку.

Загалом за перше півріччя 2026 року було зафіксовано понад 32 результативні удари по військових об’єктах та підприємствах ВПК на території Росії. Серед найбільш показових ударів: Алабуга, Татарстан – основний виробник Shahed-136, Тамбовський пороховий завод, завод ім. Я. М. Свердлова, Краснозаводський хімічний завод, "Енергія" в Єльці тощо.

Висновки

Коли Росія розпочинала терор проти України, то спочатку використовувала ракетне озброєння, яке дуже швидко почало виснажуватися і було досить дорогим і довгим у виробництві – порівняно з терористичними потребами РОВ. Ця обставина змусила Росію організувати спочатку закупівлі, а потім локалізацію у себе виробництва іранських дронов-камікадзе.

Але країна-агресорка таким чином опинилася обмеженою в технологіях використовуваної номенклатури, а також розв’язала руки Україні в питаннях створення власного рою дронів – різних модифікацій, різного призначення та з необмеженими можливостями поліпшення характеристик.

Україна, яка раніше не була передовою країною у світі в питаннях проектування та виробництва ударних дронів, стала абсолютним лідером і випередила навіть Росію, становлячи для неї серйозну загрозу не на рівні тактики дрібних порізів, а болючих, глибоких ударів.

Масштабування – кількісне та якісне – не стоїть на місці. Російське командування не думало про те, що в цю гру можна грати удвох. Це зайвий раз свідчить про вкрай низький рівень їхнього планування потенційних загроз, що виходять від України.

Кожен терор, кожна дія проти України просто розв’язує українській стороні руки й надає повне моральне та законне право завдавати аналогічних ударів у відповідь. І, судячи з динаміки розвитку технологій, меж розширення цих ударів у відповідь поки що не спостерігається.

Чи побачить Владивосток колись українські дрони? Цілком можливо.

Місія СОУ очевидна: на території Росії не повинно в якийсь момент залишитися безпечних, недоступних для українських ударів місць.