У селі біля ЧАЕС росіяни розстріляли священника, не зупинив хрест і ряса: що відомо про загиблого

В Іванкові поряд із Чорнобильською зоною на Київщині ще в перші дні війни російські загарбники розстріляли місцевого священника отця Максима. Він їхав до церкви своєю старенькою "Окою", але навіть це авто сподобалося терористам.

Докладніше про це читайте в матеріалі OBOZREVATEL.

Витягли з авто і розстріляли

В Іванків, розташований поруч із Чорнобильською зоною на Київщині, російські окупанти прийшли в перші ж години війни. Кажуть, уже о 10 годині ранку 24 лютого їхні танки в'їхали до села.

27 лютого місцевий священник отець Максим Козачина (ПЦУ) їхав своєю старенькою "Окою" на службу. На ньому була ряса, хрест, тому те, що він священник, було видно здалеку. За словами місцевих, батюшку російські солдати просто витягли з автомобіля, і хоч він був із іконою, вони його розстріляли. А машину забрали.

Поховати священника не давали кілька днів, він так і лежав на місці вбивства. Пізніше місцеві жителі змогли забрати тіло та поховати у тимчасовій могилі.

"Візьміть мене санітаром"

Сам отець Максим родом із Луганщини. У 2014-15 рр. він був на війні капеланом.

"Він розповідав, що поки воював тоді, то в Бахмуті збудував невелику церкву. Ми з ним потім їздили туди, дивилися. А от у своєму селі Розважів під Іванковом добудувати церкву так і не зміг. Люди чомусь не дуже йому допомагали, він усе робив сам. Як наслідок – підірвав спину", – згадує керівниця 1-го добровольчого мобільного шпиталю ім. Пирогова Вікторія Крамаренко.

Вона розповідає, що отець Максим був дуже скромною, доброю людиною, небагатослівною, безсрібником. Він не вмів налагоджувати зв'язки, просити. Він більше слухав людей, був для них і священником, психологом, розумів людей, співчував. Він багато працював, завжди чимось займався.

"Пам'ятаю, ми збиралися їхати на фронт, проводити медичний огляд добровольців. Був 2018 рік, на дворі стояв квітень, було холодно. Я не змогла тоді набрати достатньої кількості медиків. Подзвонив отець Максим і сказав: "Візьміть мене санітаром". Я тоді відповіла йому: "Санітари нам не потрібні, а от духовний отець потрібен". Так він поїхав із нами. Всі 10 днів, що ми працювали, було непросто. Холодно, умови важкі, мало спали. Але він працював як психолог, розмовляв із людьми, молився. Це було дуже важливо", – каже Крамаренко.

Про загибель прочитала в соцмережах

В Іванкові отець Максим допомагав Вікторії опікуватися великою родиною Гріненків. Один із їхніх дорослих синів був тяжко поранений і прикутий до ліжка. Вікторія передавала йому ліки через священника, посилки.

Сам Максим Козачина був добрим другом сім'ї, і вони його любили. А пізніше, коли Вікторія розпочала проєкт "Веселка" для дітей з інвалідністю, він приєднався до його роботи. Він був для дітей духовним отцем, молився за них.

Про смерть священника Вікторія дізналася із соцмереж. "Буквально за день до його загибелі я намагалася додзвонитися до нього та сім'ї Гріненків. Але тоді вже зв'язку з тим районом не було. Пам'ятаю, набирала його разів десять. І чомусь постійно думала про нього. Уже повідомляли, що в тому районі російські військові. А потім побачила новину про його загибель. Навіщо їм знадобилася ця стара машина? Максим ніколи не мав якогось прибутку від своєї парафії. Навпаки, він завжди все віддавав. Тому ніякої гарної машини в нього не було, та й бути не могло", – каже медикиня.

В отця залишилися дві маленькі дочки та дружина. Дружина – викладачка й дуже добре співає у церковному хорі.