За півтора-два роки ми можемо вивести з ладу весь парк основних літаків РФ: що для цього потрібно. Інтерв'ю з полковником Світаном

У межах західної військової допомоги Україна вже встигла отримати десятки зразків авіатехніки. Здебільшого йшлося про літаки та гелікоптери радянського зразка, які компенсували втрати українського автопарку. Проте щоби досягти переваги в небі, цього недостатньо. Недостатньо навіть більшості сучасних літаків, наприклад, шведських винищувачів Gripen або французьких Mirage. На відміну від них, F-16 є багатоцільовими платформами та оптимальним варіантом в умовах війни в Україні.

Але й самих лише F-16 недостатньо, щоб переламати ситуацію. Потрібні ще два складники: радари далекого радіолокаційного виявлення та зенітно-ракетні комплекси, наприклад, Patriot.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив льотчик-інструктор, полковник ЗСУ у запасі, військовий експерт Роман Світан.

– Коли ми говоримо про авіаційний компонент західної допомоги, ми часто маємо на увазі лише винищувачі F-16. Проте Україна отримала вже безліч зразків літаків та гелікоптерів. Це і Міг-29 від Польщі та Словаччини, Су-25 від Болгарії, Ан-32 від Хорватії, Мі-8 від США тощо. За якої умови можливе встановлення як мінімум паритету в небі?

– Справа в тому, що ми отримували стару радянську техніку, яка вже була в експлуатації. Тобто це просто збільшення літакового парку, але здебільшого відновлення втрат. Тому наш літаковий та вертолітний парк за рахунок цих поставок, у принципі, залишився на тому ж рівні, що й у 2022 році.

Але справа не лише в паритеті. Нам потрібен не паритет, а перевага у повітрі.

Перевага можлива лише за умови підключення цілої системи авіаційного домінування у повітрі, яка містить навіть літаки F-16. Це система, яка складається з трьох компонентів, і всі три мають бути задіяні, інакше системи як такої не буде.

Перша – це літаки-радари. Нам передали два таких літаки шведи. Є можливість отримання таких літаків від Польщі. Нещодавно поляки перекупили два літаки у Саудівської Аравії. Чому вони можуть потрапити до нас? Тому що, в принципі, Польщі ці літаки не дуже потрібні, адже вони користуються потужнішими літаками ДРВ – далекого радіолокаційного виявлення, так званими радарами, що літають.

Другий складник – літаки-винищувачі, перехоплювачі, бомбардувальники та штурмовики. Чотири в одному це F-16 – багатофункціональна машина, яка може виконувати всі ці чотири дії.

Третя обов'язкова компонента – наземна. Це зенітно-ракетні комплекси типу Patriot чи SAMP/T.

Така тріада переважання у повітрі дасть можливість виконувати не лише повітряні, а й наземні операції. Для цього і потрібна повітряна компонента – щоби можна було з повітря бомбардувати наземні російські частини.

У нас має бути хоча б одна бригада F-16 – 40-50 літаків, у неї має бути, як мінімум, два літаки-локатори – ті самі літаки, які нам передали, і бажано два ЗРК Patriot або SAMP/T. Ця тріада – це повітряний кулак, який можна застосовувати на якійсь локальній ділянці фронту, наприклад, на Херсонському напрямку, Запорізькому, Східному, Харківському. Його не можна розтягувати по фронту. Він дає локальну перевагу на окремій ділянці.

Щоби мати перевагу на всіх ділянках, нам потрібні п'ять таких бригад. А це вже 200 літаків. Це поки що тільки наше бажання, але саме так можна досягти переваги сил.

Чому нам потрібні саме F-16? Тому що вони якраз вбудовуються у цю систему. Інші літаки повністю в неї не вбудуються – ті ж Gripen чи Mirage. Вони можуть виконувати якісь свої завдання, але всі чотири завдання можуть виконувати лише F-16, тому що це багатофункціональна платформа, саме для цього призначена.

Після завоювання переваги у повітрі на локальній ділянці, на цю ділянку вже вийдуть бомбардувальники та штурмовики, у тому числі наші старі радянські. Чому? Тому що їх прикриватимуть F-16, локатори та ЗРК. Тоді вони можуть працювати безпосередньо над полем бою, над супротивником авіабомбами, що вільно падають, і керованими реактивними снарядами і знищувати його позиції. Але для цього спочатку необхідно зачистити небо.

Крок за кроком до такого стану ми доходимо. Спочатку на одній локальній ділянці, потім на другій, потім на третій, залежно від кількості авіаційної техніки, яка нам передаватиметься. Ширина застосування авіації безпосередньо залежить від цього, плюс від авіаційного обладнання до цих літаків.

– Коли ми говоримо про досягнення переваги у небі, необхідно враховувати і те, як новими зразками авіації поповнюється авіапарк країни-агресора. Які можливості Росії в оновленні та поповненні свого парку літаків та вертольотів? Ви згадали про радари, що літають. Адже це ті самі А-50, які успішно знищують наші Сили оборони…

– Так, один пошкоджено і два знищено.

– Чи можемо ми досягти переваги просто за рахунок того, що наш авіапарк зростатиме завдяки допомозі союзників, а авіапарк противника залишатиметься на колишньому рівні або скорочуватиметься за рахунок знищення зразків?

– У цьому полягає завдання. Звичайно, ми не можемо повністю знищити їхній парк, тому що щось вони все-таки виробляють – винищувачі, ті ж самі Су-30, Су-34, Су-35. Загалом близько 15 на рік. Якщо ми їх знищуватимемо в хорошому темпі, то може виникнути ситуація, коли у росіян уже не буде готових літаків для виконання бойових завдань і вони чекатимуть на поповнення із заводів. Але ж ми можемо впливати і на заводи...

Тому тут потрібний комплексний підхід. Якщо темпи знищення російської авіації будуть такими, як торік, то, по суті, за півтора-два роки ми можемо вивести з ладу практично весь парк основних літаків Росії. Це, по-перше, дасть змогу працювати на нашому театрі воєнних дій. По-друге, військове керівництво Росії сховає решту літаків. Вони просто не виводитимуть їх для атак.

Таким чином, така можливість є, але вона залежить від кількості переданих нам літаків.

– І питання щодо знищення ворожої авіатехніки безпосередньо на його території. Наші дрони вже можуть діставати до "Енгельса", до віддалених військових аеродромів поки не долітають. Але чи вважаєте ви, що необхідно розвивати і цей напрямок?

– Так, це один із механізмів, як знищувати повітряні апарати супротивника. Найоптимальніший варіант – це знищення на землі, тому що на стоянках, на аеродромах літаки стають практично беззахисні. Їх легко знищити, якщо є можливість до них підійти. Це можуть бути ракети, безпілотники, диверсійно-розвідувальні групи, які виконують бойове завдання безпосередньо на місці.

До речі, всі три типи ми використовуємо. Дуже добре для знищення російських повітряних засобів працюють касетні боєприпаси, бо здебільшого треба бити по площі. Також добре працюють ракети та безпілотники, але у достатній кількості. Один-два БПЛА питання не вирішать, потрібна хвиля безпілотників – так, як це було зроблено під час атаки на аеродром у Морозовську (Ростовська область РФ. – Ред.). Сімдесят безпілотників завдали певної поразки.

Звичайно, частина БПЛА збивається, але частина проходить та виконує бойове завдання. Ми бачили, як ДРГ, що заходили на аеродроми, знищували повітряний парк супротивника. Навіть застосування FPV-дронів, що працюють на короткій дистанції, також є одним із дієвих механізмів. Всі ці засоби хороші, їх треба лише масштабувати. І цим вже займається Головне управління розвідки, Служба зовнішньої розвідки, Сили спецоперацій та інші підрозділи.