16 березня Сили оборони України вдарили по інфраструктурі авіабудівного заводу "Авіастар" у районі міста Ульяновськ. А 17 березня наші дрони атакували АТ "123 АРЗ" у місті Стара Русса в Новгородській області, пише Кирило Данильченко для LB.ua.

Відео дня

Почнемо з матчастини і того, куди саме прилетіло. 123-й авіаремонтний завод у Старій Руссі (Новгородська область, понад 700 км) — це ключова російська реанімація для важких транспортників. 

На свіжих супутникових знімках чітко видно три акуратні пробоїни в даху головного складального цеху. І тут важливий нюанс: навіть якщо всередині тоді не було борта, пробитий дах означає ураження унікального стендового обладнання, мостових кранів і калібрувальної апаратури. 

Без варіантів — голова нашого дрона здатна завдати чималої шкоди при проникненні. 

Це не гараж, де можна варити "мангали" на коліні. Без цього цеху темпи ремонту планерів і двигунів Д-30КП для Іл-76 падають до нуля. Це важкий удар для логістики їхнього Західного військового округу.

Друга ціль — Авіастар в Ульяновську (1200+ км). Це гігант Об'єднаної авіабудівної корпорації, який виробляє нові транспортники Іл-76МД-90А та, що критично важливо, літаки-заправники Іл-78М-90А. Удар припав на зону кліматичних випробувань і місця стоянки. Вони збирають ці машини поштучно, буквально дві-три на рік, бо цикл виробництва шалено складний. 

Вони можуть фізично склепати планер, поставити двигуни, але не мають права передати борт у війська, бо він не пройшов кліматичну сертифікацію. Відправити неперевірений транспортник з десантурою в Якутію чи Мурманськ — це ризик того, що десь на ешелоні в нього просто відмовить гідравліка і він каменем піде донизу.

Удар по Авіастару — це спроба зупинити їхню програму оновлення флоту і залишити їх наодинці зі старим радянським брухтом.

А тепер навіщо ми це робимо? Усе просто — ми методично перерізаємо їм логістичні сухожилля. Росія — це величезна територія. Щоб оперативно перекидати техніку, десант, ракети до ППО чи ті самі "Шахеди", їм критично потрібна важка військово-транспортна авіація. 

Іл-76 — це їхня базова робоча конячка. Будувати нові такі машини вони можуть буквально по кілька штук на рік, це дуже повільний і дуже дорогий процес. 

Вибиваючи заводи, які їх виготовляють (Авіастар) і, що ще важливіше, масово ремонтують (123 АРЗ), ми звужуємо можливості противника. 

Борти зношуються від шаленого навантаження, потребують регламентних робіт, а ремонтувати їх тепер вкрай складно. Це стратегічне удушення режиму. Без транспортної авіації швидкість їхньої реакції падає в рази, возити резерви доведеться довго і нудно залізницею, яка теж регулярно палає.

Фантомний біль Енгельса і "Павутини"

А тепер головне: як це пов'язано з ракетними обстрілами України. Треба розуміти просту річ: стратегічний бомбардувальник типу Ту-95МС або Ту-160 — це не "жигулі", які можна склепати на конвеєрі за тиждень. Це штучні, астрономічно дорогі машини ще радянської збірки, і Росія фізично не здатна відновлювати втрати. 

Саме тому наші удари по аеродромах — це не просто тактичні уколи, а кампанія, яка дуже впливає на стратегічний рівень. Коли в грудні 2022 року невідомі "стрижі" розмотали Енгельс і Дягілєво, пошкодивши кілька бортів, для Кремля це був абсолютний шок. Вони раптом зрозуміли, що глибокого тилу більше не існує, а їхні "ведмеді" беззахисні просто в місцях базування.

Далі пішла методична робота на винищення. Згадаймо геніальну операцію ГУР у серпні 2023-го, коли диверсанти з квадрокоптерами спалили дотла флагманський Ту-22М3 на аеродромі Сольці під Новгородом, а ще два пошкодили в Шайковці. 

А потім була "Павутина". Результат — уразили понад 40 бортів, завдали збитків на сім мільярдів доларів буквально за годину. Вони готувалися воювати з НАТО, а їхню "ядерну тріаду" спалили FPV з кузова фури, орендованої на Авіто. Саме цей жах змусив режим розпорошити залишки стратегічної авіації по ведмежих закутках від Оленьї до Далекого Сходу (Українка). Вони сховали літаки, але цим радикально ускладнили собі життя. 

Тепер, щоб вийти на пускові рубежі, їм доводиться ганяти борти через пів країни, спалювати ресурс двигунів (яких і так дефіцит) і критично залежати від тих самих заправників Іл-78, які ми зараз методично відрізаємо, коли б'ємо по авіаремонтних заводах. 

Ми загнали їх у логістичний глухий кут: залишиш літаки ближче — спалять дронами; сховаєш далеко — зносяться двигуни і не вистачить заправників. Цугцванг як він є. 

Але тут вилізла критична проблема: щоб долетіти з того самого Далекого Сходу до пускових рубежів над Каспієм і повернутися назад, їм життєво необхідне дозаправлення в повітрі.

Смерть летючих бензоколонок

Парк Іл-78 (літаків-заправників) у РФ — це сльози. Реально літають 20–25 машин на всю їхню неосяжну імперію. Вони зношені, старі і постійно потребують регламентного ремонту. Без цих летючих бензоколонок їхні стратеги перетворюються на гарні, але марні музейні експонати. Якщо Ту-95 злітає з Оленьї без дозаправки, йому доводиться брати менше ракет і більше пального, що знижує ефективність залпу.

Вибиваючи Авіастар (який робить нові Іл-78) і 123 АРЗ (який їх ремонтує), ми буквально прив'язуємо російських стратегів до землі. Немає заправників — немає масованих пусків крилатих ракет по наших містах із глибокого тилу. Це логістичний зашморг.

Робоча конячка режиму і дефіцит часу

Крім того, не забуваємо про базові Іл-76. Це головна робоча конячка режиму. Вони тягають "Шахеди" з Ірану, снаряди з КНДР, оперативно перекидають десантуру, коли фронт сиплеться і треба терміново затикати дірки "м'ясом", щоб не було нових двохсотих у промислових масштабах, вони вивозять поранених після стабілізації. 

Через божевільну інтенсивність польотів ресурс планерів і двигунів вигорає в рази швидше за норму. Ремонтна база вже не справляється.

Якщо ми виносимо їм ремонтні заводи, ця логістична імперія починає задихатися. Перекинути бригаду чи ракети залізницею — це тиждень або два. Авіацією — кілька годин. Ми робимо так, щоб у них залишився тільки тиждень. У сучасній війні втрата мобільності — це велика проблема, особливо коли ти і так застряг у позиційній м'ясорубці. 

Тому це не просто удари заради красивої картинки в YouTube чи доповідей у Facebook — поцілили у хрестик. Це системна, холоднокровна стратегія знищення авіаційної логістики РФ на макрорівні. Ми не можемо збити бомбардувальники, але ми можемо зробити так, щоб вони фізично менше літали через відсутність палива, заправників і запчастин. Оце і є справжня гра в довгу. 

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZ.UA – запосиланням...