УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Ви говорили, що нашої нації немає – зараз кожен українець почув поклик крові: пронизливе звернення до росіян. Відео

2 хвилини
19,0 т.
Ви говорили, що нашої нації немає – зараз кожен українець почув поклик крові: пронизливе звернення до росіян. Відео

Українка Ілона Скала написала пронизливий текст про війну Росії проти України. У ньому йдеться про те, як повномасштабне вторгнення РФ змінило кожного українця і пробудило в ньому поклик крові.

Це послання зачитав автор YouTube-каналу "Голосу душі" Андрій Федоров. Він розповів, що це відео він із командою записував уночі на підземній парковці, яку використовують як бомбосховище, ховаючись від російських снарядів (щоб подивитися ролик, доскрольте сторінку до кінця).

До тексту підібрано відеоряд наслідків бомбардувань українських міст російськими окупантами.

OBOZREVATEL публікує повний текст послання до росіян авторства блогерки Ілони Скали:

"Я думав, ненавидіти вас сильніше вже неможливо. Але ви підняли нашу ненависть на якийсь позамежний рівень. Ви копнули такі глибини...Розбудили вікові поклади. Розлупили ядро землі і звідти ринула вогняна лава.

Ми вас ненавидимо. Кожного, хто прийшов, хто підтримав і хто промовчав. І посилайте нах** всіх, хто намагається втюхати нам зараз якісь промінчики добра. На даний момент нам доступні дві опції: страх та ненависть. А ні, страх теж недоступний.

Ми вас ненавидимо. Ви прийшли підло. Вночі. На. Нашу. Землю! Ви вкрали у наших батьків старість, а в дітей – дитинство. Ви вкрали у нас весну. Вона прийшла, а ми її не помітили. Але в нас буде ще багато весен, а ви вже потонули у темряві.

Ми постаріли на десять років, але помудріли на сто життів. І всі ці сто життів ми будемо ненавидіти вас. За наших сивих батьків, які мали б коротати собі час із вудкою, але йдуть у тероборону За дітей, які розливають коктейлі Молотова та народжуються під бомбами. За кожного загиблого. За кожне місто. За кожне вирване з корінням дерево. За зруйнований пологовий будинок.

Але ми все відбудуємо.

Найбільш віруючі з нас забули про смиренність і готові гризти вам горлянки та ламати хребти. Наше "що єси на небесах" – відправити вас туди більше. Наше "амінь" – щоб ви здохли.

Ви казали, що ми не є нацією, що нас немає. Але зараз кожен українець у будь-якій точці світу почув поклик крові. Ці невідомі ниточки, судини, нейрони передали цей код нації, перетворивши всіх нас на добре налагоджений механізм, мурашник, де кожна мурашка тягне свою маленьку частинку. І з цих маленьких частинок ми викладемо вам похоронний курган і напишемо на ньому "нех** шастать!".

А потім наша ненависть мутує. Вона переросте у щось бридко-гидливе. І ми передамо це почуття світу як естафету.

Отож. Доброго вечора, ми з України".

Як повідомляв OBOZREVATEL, відома українська поетеса Анастасія Дмитрук, авторка поезії "Ніколи ми не будемо братами", написала вірш "За Харків, Марік, за Ірпінь". Письменниця описала, як вмиратимуть окупанти на українській землі.